142

---

§ 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види та значення

1. Поняття суспільно небезпечних наслідків. Найважлив­іша соціальна властивість злочину – його суспільна небез­печність – полягає в тому, що діяння (дія або бездіяльність) посягає на суспільні відносини, охоронювані кримінальним законом, зумовлює в них певні негативні зміни (шкоду, зби­ток). Механізм порушення об’єкта (суспільних відносин) і за­подіяння йому шкоди може бути різним: в одних випадках не­гативному, руйнівному впливу піддається суб’єкт суспільних відносин (наприклад, при вбивстві – статті 115—119, тілесних ушкодженнях – статті 121—125); в інших – благо, що охоро­няється правом, і в зв’язку з яким існують певні відносини (це насамперед майнові злочини – крадіжка, шахрайство й ін.); по-третє – розривається соціальний зв’язок між суб’єктами відно­син (ухилення від призову за мобілізацією – ст. 336, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей – ст. 164) тощо. В усіх цих випадках об’єкту кримінально-правової охорони завдаєть­ся шкода, що і є наслідком злочину.

Суспільно небезпечні наслідки, залежно від характеру та обсягу шкоди, заподіяної діянням об’єкту, можна поділити на наслідки у вигляді реальної шкоди і наслідки у вигляді ство­рення загрози (небезпеки) заподіяння шкоди. Більшість зло­чинів заподіюють реальну шкоду. Це типова ситуація. Вбив­ство, крадіжка, грабіж, хуліганство своїм наслідком мають кон­кретну і реальну шкоду, що заподіюється відповідному об’єкту кримінально-правової охорони. Разом із тим, чинне законодав­ство в деяких випадках встановлює відповідальність за діян­ня, що не заподіюють реальної шкоди конкретному об’єкту, однак ставлять його при цьому в небезпеку заподіяння шкоди. Наприклад, порушення працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякісний ремонт транспортних за­собів, залізничн

их колій, засобів сигналізації та зв’язку тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 276 у разі ство­рення такими діями небезпеки для життя людей, настання інших тяжких наслідків. Так само в ч. 1 ст. 135 встановлено відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Причому тут не потрібно настання смерті особи, яку залишили без допомо­ги, чи настання інших тяжких наслідків (ч. 3 ст. 135). Подібні злочини дістали в літературі назву «делікти небезпеки» («де­лікти створення небезпеки»). Тут створення небезпеки («за­гроза заподіяння шкоди») зовсім не означає, що в об’єкті пося­гання не відбувається негативних змін. При загрозі порушуєть­ся стан захищеності, безпеки суспільних відносин, поставлених під охорону кримінального закону, порушуються безпечні умо­ви їх функціонування. От чому в деліктах небезпеки реальність створення такої небезпеки протиправною дією чи бездіяльні­стю, тобто загроза заподіяння шкоди об’єктові, має бути вста­новлено як факт об’єктивної дійсності.

Таким чином, суспільно небезпечні наслідки можна виз­начити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небезпеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Наслідки злочину є різноманими і можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Усіх їх можна поділити на дві великі групи: наслідки матеріаль­ного характеру і наслідки нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків належить шкода, що має особис­тий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115—119, 121—125), а та­кож майнова шкода, наприклад, у злочинах проти власності (розділ VI Особливої частини КК). Своєю чергою, злочинні наслідки майнового характеру можуть полягати у так званій позитивній шкоді чи в упущеній вигоді (неодержані доходи). По­зитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебу­вало у власності чи володінні потерпілого, протиправно вилу­чається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упуще­ної вигоди потерпілий не отримує тієї майнової вигоди, яку він має право отримати за законом, угодою, на іншій правовій підставі. Таким наслідком буде, наприклад, несплата в повно­му обсязі обов’язкових платежів шляхом заниження вартості будинку, що продається. Тут внаслідок обманних дій продав­ця і покупця держава не отримує тих грошових сум, які вона повинна була отримати при сплаті платежів у повному обсязі.

Нематеріальні наслідки — це такі негативні зміни в об’єкті посягання, що поєднані з порушенням тих або інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як правило, не пов’язані з фізичним впливом на людину як суб’єкта суспільних відносин чи впливом на матер­іальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існу­ють суспільні відносини. Тут можна виділити шкоду інтере­сам політичним (злочини проти основ національної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, суспільного порядку і мораль­ності), соціальним (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини та громадянина).

Залежно від виду безпосереднього об’єкта, якому суспіль­но небезпечне діяння заподіює шкоду, наслідки можна поді­лити на основні й додаткові. Наприклад, шкода, що заподіюєть­ся службовою особою нормальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365), є основною, а шкода, що заподіюється особі, якщо перевищення супроводжується насильством, болісними або та­кими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями (ч. 2 ст. 365), – додатковим наслідком. У той же час додаткові на­слідки можна поділити на обов’язкові (додатково обов’язкові), тобто такі, які мають місце завжди, у всіх випадках при вчи­ненні певного злочину, наприклад, шкода, що заподіюється здо­ров’ю потерпілого при кваліфікованому грабежі (ч. 2 ст. 186), і факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але їх може й не бути при вчиненні певного злочину, на­приклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства (ст. 296).

2. Законодавець користується різними прийомами опису зло­чинних наслідків. Приміром, при крадіжці чужого майна шкода заподіюється власності (ст. 185). Тут вказано один (єдиний) наслідок, що має кримінально-правове значення. В інших ви­падках у законі зазначено два і більше можливих (альтерна­тивних) наслідків, що є обов’язковою ознакою складу злочи­ну. Наприклад, у складі руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ч. 1 ст. 277) в альтернативі зазначено такі наслідки, як аварія поїзда чи судна, порушення нормальної роботи транспорту чи створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

У деяких складах злочинів містяться вказівки на конкретні наслідки, наприклад, смерть потерпілого при вбивстві (ст. 115), тілесні ушкодження відповідної тяжкості в складах злочинів, передбачених статтями 121—125. В інших статтях КК не дано чіткого опису наслідків («тяжкі наслідки», «особливо тяжкі наслідки», «великий збиток» тощо). Отже, тут у законі засто­совуються оціночні терміни і поняття, з’ясування обсягу і змісту яких вимагає уточнення і конкретизації по кожній справі.

Настання зазначених у законі наслідків в одних випадках є необхідною ознакою основного (простого) складу закінченого злочину, наприклад, поширення епідемій чи епізоотій, настан­ня інших тяжких наслідків у результаті порушення ветеринар­них правил (ст. 251); в інших же – суспільно небезпечні на­слідки відіграють роль кваліфікуючої обставини, що обтяжує відповідальність, наприклад, знищення або пошкодження лісо­вих масивів загально-небезпечним способом, якщо ці дії спри­чинили загибель людей, масову загибель тварин чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 245).

Деякі норми КК пов’язують злочинність і караність діяння з обов’язковим настанням певних суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, зловживання владою або службовим становищем тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або держав­ним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364); порушення військовослужбовцем правил повод­ження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що ста­новлять підвищену небезпеку для оточення, тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо такими діями потерпі­лому було заподіяно тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 414). Інші норми пов’язують караність діяння як із фактичним настан­ням суспільно небезпечних наслідків, так і з можливістю їх настання. Приміром, порушення правил ядерної чи радіацій­ної безпеки тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо цими діями було створено загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяно шкоду здо­ров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 274).

3. Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об’єктивної сторони складу злочину. В одних випадках наслідки включаються в диспозицію статті Особли­вої частини КК як обов’язкова ознака складу злочину, в інших – ні. Залежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочини з матеріальним складом (матеріальні злочини) та зло­чини з формальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом – це такі злочини, для об’єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вима­гає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), а й настання суспільно небезпечних наслідків.

Злочини з формальним складом – це такі злочини, для на­явності об’єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами скла­ду злочину. Вони не включаються до об’єктивної сторони складу як обов’язкова ознака, їх встановлення на кваліфікацію зло­чину не впливає.

Визнання або, навпаки, невизнання суспільно небезпечних наслідків як ознаки складу злочину не є довільним. Наслідки злочину в одних випадках мають досить конкретний характер. Їх можна обчислити, точно визначити обсяг і характер шкоди. В інших же випадках такий вимір, конкретизацію наслідків здійснити важко, а в деяких і неможливо. У зв’язку з цим зако­нодавець по-різному вирішує питання про визнання чи неви­знання наслідків як обов’язкової ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

Наслідками в злочинах із матеріальним складом, як прави­ло, є шкода матеріального, майнового, особистого або фізич­ного характеру. До таких злочинів належать, наприклад, кра­діжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних уш­коджень тощо. Ці злочини вважаються закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, вбивство вважається закінченим злочином, коли настала смерть потерпілого; крадіжка – коли злочинець про­типравне вилучив чуже майно і мав реальну можливість роз­порядитися ним на свій розсуд; тілесні ушкодження – коли здо­ров’ю людини заподіяно шкоду певного ступеня тяжкості.

У злочинах із формальним складом сам факт вчинення су­спільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним за­коном, утворює закінчений злочин. До таких складів належать, наприклад, шпигунство, одержання хабара, завідомо неправ­диве повідомлення про вчинення злочину, втеча з місць по­збавлення волі чи з-під варти, дезертирство й ін. Злочини з фор­мальним складом також заподіюють шкоду суспільним від­носинам. Однак вони мають, як правило, нематеріальний характер. Це шкода політична, організаційна, соціальна, мо­ральна. Якщо при вчиненні злочину з формальним складом фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за ме­жами складу, вони не впливають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об’єктивної сторони як його необхідного елемента), і враховуються лише при призначенні покарання.

Поділ злочинів на злочини з матеріальним і злочини з фор­мальним складом відбиває об’єктивно існуюче положення, коли в законі: а) по-різному описано об’єктивну сторону складу зло­чину; б) по-різному відбито суспільно небезпечні наслідки. У злочинах із матеріальним складом необхідно встановити не тільки діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також при­чинний зв’язок між ними. У злочинах же з формальним скла­дом для кримінальної відповідальності достатньо встановити лише факт вчинення суспільно небезпечного діяння; в) на підставі цього поділу по-різному вирішується питання про момент закінчення злочину: злочин із матеріальним складом вважається закінченим із моменту настання суспільно небез­печних наслідків; злочин же з формальним складом вважаєть­ся закінченим із моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання наслідків.

4. Значення суспільно небезпечних наслідків. Наслідки, тобто шкода (збитки), заподіяні злочинним діянням, їх харак­тер і розмір багато в чому визначають матеріальну ознаку зло­чину – суспільну небезпечність. Тому наслідок є:

а) однією з найважливіших підстав криміналізації (декриміналізації) діяння;

б) ознакою, на підставі якої проводиться відмежування зло­ чину від інших правопорушень;

в) обставиною, що враховується судом при призначенні покарання в межах санкції відповідної статті КК (наприклад, у п. 5 ст. 67 тяжкі наслідки названо як обставину, що обтяжує покарання).

Якщо ті чи інші наслідки зазначено в диспозиції статті КК (злочини з матеріальним складом), їх встановлення в такому разі є обов’язковим для:

а) констатації складу злочину як підстави кримінальної відповідальності;

б) правильної кваліфікації злочину та його відмежування від суміжних злочинів.

У разі, якщо наслідків (у злочинах з матеріальним складом) немає, питання про кримінальну відповідальність може вирі­шуватися таким чином: а) якщо діяння вчинено з прямим умис­лом, то воно кваліфікується як замах на злочин; б) якщо ж у законі не передбачено відповідальність за злочин з іншими формами вини, то відсутність наслідків виключає склад зло­чину і кримінальну відповідальність.

Як обов’язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для диференціації кримі­нальної відповідальності, що виявляється, зокрема, у констру­юванні в КК кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих складів або спеціальних норм.

 

< Попередня   Наступна >