75

---

§ 6. Мотив і мета злочину

1. Вина, як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу злочину, не вичерпує, однак, її змісту. Важливу роль у харак­теристиці суб’єктивної сторони відіграють також мотив і мета злочину. Мотив – це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мета – це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягнути особа, що визначає спрямованість діяння. Мотив і мета як психічні ознаки характерні для будь-якої свідомої вольової по­ведінки людини. В їх основі лежать потреби, інтереси людини. Однак, коли йдеться про мотив і мету злочину, їх зміст визна­чається антисоціальною спрямованістю.

Мотив злочину – це спонукання до вчинення злочину, а мета – уявлення про його суспільно небезпечний наслідок, про ту шкоду, що усвідомлює винний, настане для охоронюваних кримінальним законом відносин і яка, проте, є для ньо­го бажаною.

Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин, а мета – заради чого, на який результат спрямовано його су­спільно небезпечну діяльність. Звідси очевидно, що, по-пер­ше, про мотив і мету злочину можна говорити лише у випадку вчинення умисних злочинів. При цьому мета може бути тільки в злочинах, вчинюваних із прямим умислом, оскільки вона є свідченням бажання певного наслідку. По-друге, суб’єктивна сторона містить у собі не всі мотиви і мету, а тільки ті з них, що визначають суспільну небезпечність, антисоціальну спрямо­ваність діяння, впливають на ступінь його тяжкості або на ступінь суспільної небезпечності особи винного.

2. Мотив і мета є самостійними психологічними ознаками суб’єктивної сторони, однак вони взаємозалежні, взаємопо­в’язані між собою і лише у своїй єдності можуть дати повне уявлення про спрямованість поведінки особи, наприклад, ко­

рисливий мотив і корислива мета в таких злочинах, як крадіж­ка, грабіж, шахрайство.

Мотиви можуть мати різний характер: низькі (наприклад, користь, помста, хуліганський); такі, що не мають низького характеру (наприклад, жалість, співчуття, прагнення допомог­ти іншій людині тощо). Мета також буває різною, наприклад: мета незаконного збагачення, мета приховати інший злочин, мета насильницької зміни конституційного ладу, мета збуту підроблених цінних паперів тощо.

3. На відміну від вини мотив і мета в структурі суб’єктивної сторони є факультативними ознаками, тобто такими, які в характеристиці суб’єктивної сторони різних злочинів можуть відігравати різну роль. Залежно від законодавчого опису суб’єк­тивної сторони конкретних злочинів мотив і мета можуть ви­конувати роль обов’язкових, кваліфікуючих (особливо квалі­фікуючих) ознак або ознак, що пом’якшують чи обтяжують покарання.

Обов’язковими ознаками мотив і мета виступають у тих ви­падках, коли законодавець передбачає їх у диспозиціях статей: або прямо вказує на них, або вони однозначно випливають із характеру діяння. Наприклад, у диспозиції ст. 364 прямо заз­начені корисливі мотиви або інші особисті інтереси як обов’яз­кові ознаки суб’єктивної сторони зловживання владою або службовим становищем. У статті 185 закон прямо не називає корисливий мотив і корисливу мету, але саме діяння – крадіж­ка – визначено законом як «таємне викрадення чужого май­на», внутрішньо вимагає їх як обов’язкові.

Якщо законодавець передбачає конкретні мотив або мету як обов’язкові ознаки складу злочину, то відсутність їх у конк­ретному випадку виключає цей склад злочину. Приміром, якщо при здійсненні певних дій немає хуліганського мотиву, то склад хуліганства, передбачений у ст. 296, виключається. Не може бути шахрайства (ст. 190) без корисливих мотиву і мети.

Оскільки певні мотиви і мета впливають на ступінь тяж­кості злочину, законодавець може вказати їх у деяких складах як кваліфікуючі або особливо кваліфікуючі ознаки, тобто такі, що підвищують (збільшують) суспільну небезпечність певно­го складу. Наприклад, простий склад умисного вбивства, пе­редбачений у ч. 1 ст. 115, являє собою умисне протиправне за­подіяння смерті іншій людині незалежно від мотивів і мети. Однак, якщо це вбивство вчиняється з корисливих чи хулі­ганських мотивів або з помсти за виконання потерпілим свого службового чи громадського обов’язку, то воно визнається більш тяжким (кваліфікованим) – передбаченим у відповід­них пунктах ч. 2 ст. 115.

Особливо кваліфікуючими ознаками, наприклад, є мета продажу незаконно вилученої крові у складі насильницького донорства (ч. 3 ст. 144).

Разом із тим, певні мотиви і мета можуть зменшувати су­спільну небезпечність, тяжкість конкретних злочинів, тому за­конодавець вказує їх у деяких складах злочинів як такі, що пом’якшують, такі, що визначають склад злочину менш тяж­ким (привілейованим). Наприклад, вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118) належить до вбивств за по­м’якшуючих обставин, оскільки його мотивом є захист від суспільно небезпечного посягання.

Якщо в статтях Особливої частини КК не зазначено моти­ви і мета ні як обов’язкові, ні як кваліфікуючі або привілейо­вані ознаки, то вони на кваліфікацію не впливають, але можуть впливати на призначення покарання: як такі, що пом’якшу­ють або обтяжують його. Відповідно до ч. 2 ст. 66 мотиви, що не мають низького характеру, можуть враховуватися судом як такі, що пом’якшують покарання, наприклад, неправиль­но зрозумілі інтереси служби, жалість, захист від суспільно небезпечного посягання. Тоді як здійснення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 67 є обставиною, що обтяжує пока­рання.

 

< Попередня   Наступна >