РОЗДІЛ ХІ СТАДІЇ ЗЛОЧИНУ

§ 1. Поняття і види стадій злочину

1. Поняття стадій злочину. В абсолютній більшості випадків винному вдається закінчити задуманий і розпочатий ним зло­чин. Але нерідко, коли з причин, що не залежали від волі зло­чинця, злочин не доводиться до кінця, є незакінченим. Наприк­лад, вбивця тільки придбав зброю для вбивства і був затрима­ний або, зробивши постріл в потерпілого, промахнувся чи лише поранив його.

Отже, можуть бути різні етапи, стадії (в перекладі з грець­кої слово «стадія» означає стародавню грецьку міру довжини) вчинення злочину, які впливають на відповідальність за нього і на його кваліфікацію¹.

Стадії злочину — це передбачені КК суспільно небезпечні ета­пи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинного наміру, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) та моментом його закінчення (припинення), а тим самим і ступенем тяжкості вчиненого особою діяння.

У зв’язку з тим, що злочином є тільки передбачене КК су­спільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчи­нене суб’єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК), кожна стадія вчинен­ня злочину має становити саме таке діяння. Тому не є стадія­ми злочину той або інший стан свідомості особи, її думки, формування намірів, їх прояв, виявлення тощо. Це ще не діян­ня, в якому об’єктивується умисел. Тільки суспільно небезпечні діяння можуть бути заборонені кримінальним законом під за­грозою покарання, тільки вони можуть розглядатися як стадії вчинення злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяль­ності, етапами реалізації злочинного наміру і тому можуть бути тільки у злочинах, учинених з прямим умислом. Ступінь реа­лізації умислу відбивається в різних діяннях, які характеризу­ють кожну стадію вчинення злочину з об’єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більше реалізова­ний умисел, тим більшою мірою здійснено злочин, тим більшу шкоду може заподіяти чи заподіює винний. Наприклад, ступінь реалізації умислу вбивці, що прицільно навів зброю на потер­пілого (незакінчений замах на вбивство), значно більший, ніж тоді, коли він лише придбав зброю для вбивства (готування до злочину).

Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і момен­том закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчено винним, однак його вчинення може і не вдатися, і тому припи­нитися на попередніх стадіях (готування до злочину або зама­ху на злочин). Якщо злочин закінчений, він поглинає попередні етапи (стадії) його вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, якщо злочин не закін­чений із причин, які не залежали від волі винного. У цих ви­падках його діяння кваліфікуються відповідно як готування до злочину чи замах на злочин.

Стадії злочину як інститут кримінального права мають зна­чення для застосування багатьох норм КК, зокрема, про доб­ровільну відмову від злочину, про наявність чи відсутність зло­чину, про момент вчинення злочинного посягання і чинності кримінального закону в часі, в тому числі його зворотної дії, про місце вчинення злочину і чинності кримінального закону у просторі, про співучасть у злочині, добровільну відмову співу­часників, повторність та сукупність злочинів, про необхідну оборону, затримання особи, що вчинила злочин, крайню необ­хідність, звільнення від кримінальної відповідальності, наприк­лад, при амністії, при призначенні покарання тощо.

2. Види стадій злочину. КК визнає злочинними та карани­ми три стадії вчинення злочину: 1) готування до злочину (ст. 14 КК); 2) замах на злочин (ст. 15 КК) та 3) закінчений злочин (ч. 1 ст. 13 КК). Перші дві стадії — готування до злочину та замах на злочин мають назву «незакінчений злочин» і є його видами (ч. 2 ст. 13 КК), їх ознаки передбачено відповідно у статтях 14 і 15 КК. Закінчені злочини сформульовано у дис­позиціях статей Особливої частини КК.

_{1 Докладніше про це див.: Тихий В. П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекцій. – Харків, 1996.}