§ 2. Закінчений злочин

1. Поняття закінченого злочину. Закінченим злочином ви­ знається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, пе­редбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч.1 ст. 13 КК).

У закінченому злочині існує єдність об’єктивної та суб’єк­тивної сторін. Це завершальна (остання, підсумкова) стадія вчинення злочину. Вона поглинає попередні стадії вчинення злочину і ті не мають значення для кваліфікації, якщо не ство­рюють склад іншого злочину, оскільки всі стадії одного і того самого злочину мають єдиний (один і той самий) об’єкт пося­гання. У закінченому злочині винний повною мірою реалізу­вав умисел, завершив злочин, виконав усі діяння (дії чи без­діяльність), які становлять об’єктивну сторону складу злочи­ну, спричинив шкоду об’єкту. Момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, від опису оз­нак злочинного діяння в законі.

2. Момент закінчення злочинів із матеріальними, формаль­ними та усіченими складами. За моментом закінчення злочини поділяють на три види: злочини з матеріальним складом, зло­чини з формальним складом та злочини з усіченим складом.

Злочини з матеріальним складом — це такі злочини, для об’єктивної сторони яких КК потребує наявності як діяння (дії або бездіяльності), так і настання або створення небезпеки (за­грози) заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Тому зло­чин із матеріальним складом вважається закінченим з того мо­менту, коли настав вказаний у диспозиції статті Особливої ча­стини КК суспільно небезпечний наслідок або небезпека його заподіяння. Наприклад, крадіжка, грабіж, знищення або по­шкодження майна є закінченими з моменту спричинення май­нової (матеріальної) шкоди власності (статті 185, 186, 194 КК), вбивство — з моменту заподіяння смерті іншій людині (статті 115—119 КК), тілесні ушкодження — з моменту завдання різної тяжкості шкоди здоров’ю людини (статті 121—125, 128 КК), а терористичний акт — з моменту створення небезпеки для жит­тя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шко­ди чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258 КК).

У злочинах із матеріальними складами, якщо не настали за­значені в диспозиції статті КК суспільно небезпечні наслідки, у тому числі наслідок у вигляді створення небезпеки (загрози) заподіяння певної шкоди, то може йтися про незакінчений зло­чин (готування до злочину або замах на злочин) або ж про відсутність злочину.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для об’єк­тивної сторони яких КК вимагає наявності тільки діяння (дії чи бездіяльності). Тому злочин із формальним складом ви­знається закінченим з моменту вчинення самого діяння неза­лежно від настання суспільно небезпечних наслідків. Наприк­лад, розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328 КК) вва­жається закінченим із моменту розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Настання чи ненастання злочинних наслідків при вчиненні злочинів із формальним складом не впливає на факт наявності складу закінченого злочину, але має враховуватися при при­значенні покарання винному.

Злочини з усіченим складом — це різновид злочинів із фор­мальним складом, тому вони є закінченими також з моменту вчинення самого діяння. Особливість їх полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, коли винний ще не виконав усіх дій для за­подіяння шкоди об’єкту. По суті, в усічених складах законода­вець передбачає в Особливій частині КК відповідальність за замах на злочин, а інколи за готування до злочину як за окремі самостійні закінчені злочини. Але тут створення умов (небез­пеки) заподіяння шкоди об’єкту кваліфікується як закінчений злочин. До такої конструкції законодавець вдається щодо найнебезпечніших діянь із метою посилення боротьби з ними на ранніх стадіях. Наприклад, розбій (ст. 187 КК) є закінченим злочином з моменту нападу з метою заволодіння чужим май­ном, а вимагання (ст. 189 КК) — з моменту, коди пред’явлено вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинен­ня будь-яких інших дій майнового характеру. Створення усічених складів дає можливість запобігти пом’якшенню покаран­ня за вчинене готування до злочину чи замах на злочин і роз­глядати стадію готування до злочину як замах на злочин, а за­мах на злочин – як закінчений злочин.

При вчиненні злочину з усіченим складом винна особа, як правило, не зупиняється на стадії юридично закінченого зло­чину, не припиняє його, а виконує подальші діяння, які охоп­люються цим самим складом злочину, спрямовані на той са­мий об’єкт, спричиняють йому шкоду і тому не вимагають до­даткової кваліфікації. Розбіжність між юридичним і фактичним закінченням злочину має значення при вирішенні низки питань, зокрема, питання про визнання своєчасності необхідної оборо­ни, коли юридично злочин закінчено, а фактично посягання про­довжується, а також питання про можливість співучасті у зло­чині аж до завершення посягання на об’єкт, який перебуває під охороною закону, тощо. Наприклад, розбій (ст.187) є закінче­ним з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном, пособництво ж розбою може бути здійснено не тільки в процесі нападу, а й після нього для заволодіння майном.

Деякі особливості притаманні моменту закінчення злочинів, що тривають, і продовжуваних. Злочин, що триває, — це діян­ня (дія або бездіяльність), ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК, і яке (це діяння) безперервно здійснюється (триває) протягом невизначеного часу. Тут має місце дія або бездіяльність, які пов’язані з наступним трива­лим невиконанням обов’язків, покладених на винного законом, під погрозою кримінального переслідування. Прикладом та­ких злочинів можуть бути: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від призову на стро­кову військову службу (ст. 335 КК), втеча з місць позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК), носіння, зберігання вогне­пальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або ви­бухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК), дезертирство (ст. 408 КК) та ін.

Злочини, що тривають, є закінченими з моменту припинен­ня вчинення діяння або з моменту настання події, яка виклю­чає його вчинення (наприклад, добровільне виконання винним своїх обов’язків, явка з повинною, затримання органами влади тощо).

Продовжуваний злочин — це діяння, ознаки якого передба­чені однією статтею або частиною статті КК і складається з двох або більше тотожних злочинних дій, які мають єдиний злочин­ний намір (єдиний умисел та загальну мету) й утворюють у своїй сукупності єдиний злочин (ч. 2 ст. 32 КК) (наприклад, крадіжка майна частинами, кількома прийомами).

Продовжуваний злочин є закінченим із моменту вчинення останнього злочинного діяння.