76

---

§ 4. Готування до злочину

1. Поняття готування до злочину. Частина 1 ст. 14 передба­чає, що готування до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчи­нення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне ство­рення умов для вчинення злочину. При цьому злочин не було до­ведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Готування до злочину є початковою стадією вчинення зло­чину, одним із видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує того діяння, яке є необхідною ознакою складу злочи­ну. З об’єктивної сторони готування до злочину може виявля­тися у різноманітних діяннях, але загальним для них є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення конкрет­ного закінченого злочину. Проте він не доводиться до кінця, припиняється з причин, що не залежали від волі винного. На­приклад, останнього затримали органи влади чи інші обстави­ни перешкодили завершити злочин.

З суб’єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного злочину і бажає створити такі умови. При цьому винний має намір не обмежуватися лише готуванням до злочину, яке може бути закінченим і незакінченим, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел, зробити це, до­вести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

2. Види готування до злочину. Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готування до злочину може бути у таких формах: а) підшуку­вання засобів чи знарядь для вчинення злочину; б) пристосу­вання засобів чи знарядь для вчинення злочину; в) підшуку­вання співучасників; г) змова щодо в

чинення злочину; ґ) усу­нення перешкод; д) інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину – це будь-які дії щодо придбання, отримання, тимчасового запо­зичення, купівлі, пошуку, знайдення тощо засобів чи знарядь для вчинення злочину. Спосіб підшукування засобів та знарядь вчинення злочину може бути як злочинним, так і незлочинним. Під засобами вчинення злочину слід розуміти предмети матеріального світу, які застосовуються при вчиненні злочи­ну. Вони або необхідні для вчинення злочину, або полегшують чи прискорюють його здійснення. Наприклад, підроблені до­кументи для шахрайства, одурманюючі речовини для зґвалту­вання та ін.

Знаряддя вчинення злочину — це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об’єктивну сто­рону складу закінченого злочину (наприклад, зброя, відмички тощо). Зокрема, під знаряддям злочину щодо корисливих по­сягань на власність слід розуміти такі предмети чи технічні за­соби, які умисно використовуються для викрадення майна чи заволодіння ним, а також для полегшення вчинення чи прихо­вування злочину. Транспортні засоби можуть бути визнані зна­ряддям злочину не тільки тоді, коли вони використовувалися для безпосереднього вилучення майна чи заволодіння ним, але і коли без їх використання вчинення злочину було б неможли­вим чи надто складним (транспортування членів злочинної гру­пи до місця вчинення злочину, перевезення викраденого май­на з місця вчинення злочину тощо).

Автомобіль або інший транспортний засіб може визнавати­ся знаряддям викрадення майна, якщо він був одним із необ­хідних засобів вчинення викрадення, коли значну кількість майна могло бути вилучено і переміщено тільки за його допо­могою. Якщо при провадженні досудового слідства не визнано знаряддям злочину предмет, який використано для досягнен­ня злочинної мети, це питання вирішує суд у стадії віддання обвинуваченого до суду.

Засоби та знаряддя вчинення злочину можуть бути призна­чені тільки для злочинної мети (наприклад, виготовлена отру­та для вбивства) або так само можуть використовуватись і для інших цілей (наприклад, папір та фарби — для виготовлення фальшивих грошей і живопису).

Пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину — це будь-які дії щодо виготовлення або зміни предметів, вна­слідок чого вони стають придатними, більш зручними або більш ефективними для відповідного застосування.

Підшукування співучасників — це будь-які дії щодо при­тягнення, залучення до вчинення злочину інших осіб: виконав­ця (співвиконавця), організатора, підмовника або пособника. Як готування до злочину кваліфікуються і невдалі підмова та пособництво, що мають місце в тих випадках, коли особа не сприймає, відкидає пропозицію підмовника чи пособника вчи­нити злочин. Наприклад, вона не дає згоду бути виконавцем вбивства. У такій ситуації немає згоди на спільне вчинення злочину, тому немає і співучасті. Тут діяльність підмовника чи пособника являє собою створення умов для вчинення злочину у вигляді підшукування співучасників.

Змова на вчинення злочину — це попередній зговір двох або більше осіб із метою спільного вчинення злочину.

Усунення перешкод — це ліквідація перешкод, позбавлен­ня від перепон, які заважають вчиненню злочину, здійсненню злочинного наміру.

Інше умисне створення умов для вчинення злочину — це найрізноманітніші дії, що створюють можливість для вчинен­ня злочину. Наприклад: підготовка місця здійснення злочину, сховища для приховування викраденого, запобігання розкрит­тя запланованого злочину, бо вони роблять можливим його вчинення тощо.

Підшукування або пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину, підшукування співучасників, змова на вчи­нення злочину, усунення перешкод — ці дії також охоплюють­ся поняттям створення умов для вчинення злочину, бо є їх різновидами, однак, враховуючи їх поширення, законодавець виділяє їх у самостійні види готування до злочину.

3. Відмежування готування до злочину від виявлення умислу. Готування до злочину необхідно відмежовувати від ви­явлення умислу. Під виявленням умислу розуміють прояв осо­бою тим чи іншим способом (усно, письмово, іншим шляхом) наміру вчинити певний злочин. Відповідно до ст. 11 КК зло­чином визнається передбачене цим Кодексом суспільно небез­печне винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Воно посягає на об’єкт, який перебуває під охороною закону. Тому і початкова стадія вчинення злочину може поля­гати лише в суспільно небезпечній дії чи бездіяльності. При виявленні умислу немає самих дії чи бездіяльності, тому вияв­лення умислу не розглядається як стадія вчинення злочину і не тягне за собою кримінальної відповідальності. Наприклад, Верховний СУД України скасував вирок у справі засудженого за замах на дачу хабара і справу припинив з тих підстав, що пропозиція хабара за відсутністю будь-яких дій, спрямованих на його дачу, не містить в собі складу злочину.

Від виявлення умислу слід відрізняти такі самостійні зло­чини, як погроза вбивством (ст. 129 КК), погроза знищення майна (ст. 195 КК), погроза вчинити викрадання або викорис­тати радіоактивні матеріали (ст. 266 КК), погроза щодо праців­ника правоохоронного органу (ч. 1 ст. 345 КК), щодо держав­ного чи громадського діяча (ч. 1 ст. 346 КК), щодо захисника чи представника особи (ч. 1 ст. 398 КК), щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок (ч. 1 ст. 350 КК), щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ч. 1 ст. 377 КК), щодо начальника (ч. 1 ст. 405 КК), погроза вчинення нападу на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також погроза викрадення або позбавлення волі цих осіб із метою впливу на характер їх діяль­ності або на діяльність держав чи організацій, що вони пред­ставляють, або з метою провокації війни чи міжнародних уск­ладнень (ч. 2 ст. 444 КК). У цих випадках карається не сам уми­сел, а суспільно небезпечне діяння (погроза), навіть якщо у того, хто погрожує, і не було наміру в подальшому реалізувати погрозу, бо тут спричиняється безпосередня шкода безпеці життя, здоров’ю, громадській безпеці, безпеці осіб, зазначених у законі тощо.

 

< Попередня   Наступна >