Головне меню
Головна Підручники Кримінальне право Кримінальне право України: Загальна частина § 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

Кримінальне право - Кримінальне право України: Загальна частина
136

§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин

1. Підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Поняття злочину охоплює не лише закінчений злочин, а й готування до нього і замах на нього як суспільно небезпечні винні діяння. Однак готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 14 КК). Закон виключає відповідальність і за дію або без­діяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не стано­вить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла запо­діяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ч. 2 ст. 11 КК). Тим більше не є злочином готу­вання та замах, які не становлять суспільної небезпеки (наприклад, замах на знищення чи пошкодження майна, яке не має цінності, при усвідомленні винним цього).

Стаття 2 КК встановлює, що єдиною підставою криміналь­ної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеч­ного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодек­сом. Така сама підстава кримінальної відповідальності і за го­тування до злочину й замах на злочин. Інакше кажучи, підставою відповідальності за готування до злочину та за за­мах на злочин може бути лише встановлення в діянні особи складу злочину. При готуванні до злочину та замаху на злочин є склад незакінченого злочину, відповідно — склад готування до злочину або склад замаху на злочин.

2. Кваліфікація незакінченого злочину. При кваліфікації незакінченого злочину (готування до злочину і замаху на зло­чин) згідно зі ст. 16 КК необхідно посилатися на статтю 14 або 15 і на ту статтю Особливої частини КК, яка передбачає відпо­відальність за закінчений злочин, до якого суб’єкт готувався чи на який зробив замах. Наприклад, готування до умисного вбив­ства кваліфікується за ч. 1 ст. 14 КК і ч. 1 або ч. 2

ст. 115 КК, а замах на вбивство — за частинами 2 чи 3 ст. 15 і частинами 1 чи 2 ст. 115 КК. Практика вважає, коли обман покупців вчинено не у значних розмірах, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман покупців у значних розмірах і не був здійснений з обставин, що не залежали від ньо­го, вчинене слід кваліфікувати як замах на обман покупців у значних розмірах, тобто за ст. 15 і ч. 1 ст. 225 КК.

Якщо діяння, вчинені особою при готуванні до одного зло­чину чи замаху на нього, містять у собі одночасно ознаки іншо­го закінченого злочину, все вчинене слід кваліфікувати за су­купністю як незакінчений злочин за статтями 14 або 15 та відпо­відною статтею Особливої частини КК і за інший закінчений злочин. Тут закінчений склад одного злочину одночасно є готу­ванням до іншого злочину або замахом на нього. Наприклад, незаконне придбання пістолета для вбивства кваліфікується як незаконне придбання вогнепальної зброї за ч. 1 ст. 263 КК і як готування до вбивства за ст. 14 та частиною 1 чи 2 ст. 115 КК.

Викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мис­ливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут, здійснені для вчинення іншо­го злочину, мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або ст. 265 КК, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину1.

 

1 Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №4. – С. 8 (вкладка).

 

< Попередня   Наступна >