97

---

§ 4. Відповідальність співучасників

Закон передбачає певні особливості щодо кваліфікації дій співучасників та їх покарання.

Відповідальність співучасників, що діють в організованій групі чи злочинній організації, визначається таким чином:

а) організатор організованої групи чи злочинної організації несе відповідальність за всі злочини, вчинені цими угрупуваннями за умови, якщо вони охоплювалися його умислом (ч. 1 ст. 30);

б) інші учасники (організованої групи чи злочинної органі­зації) несуть відповідальність за ті злочини, у підготовці чи у вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, що виконував у злочині кожний із них (ч. 2 ст. 30);

в) кваліфікація дій всіх цих співучасників настає за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відпові­дальність за вчинення певного злочину злочинною організа­цією чи організованою групою (наприклад, всі учасники банди, незалежно від тієї ролі, яку вони виконували в злочині, несуть відповідальність безпосередньо за ст. 257; всі учасники органі­зованої групи, яка вчинила вимагання, – за ч. 4 ст. 189).

При простій співучасті, тобто співвиконавстві, відповід­но до ч. 1 ст. 29 всі співучасники несуть відповідальність за тією статтею Особливої частини КК, що передбачає вчинений ними злочин.

При співучасті з розподілом ролей питання про відпові­дальність вирішується так:

а) відповідно до ч. 1 ст. 29 виконавець (співвиконавці) відпо­відають за тією статтею Особливої частини КК, яка передба­чає відповідальність за вчинений ними злочин;

б) всі інші співучасники (організатор, підбурювач, пособ­ник), згідно з ч. 2 ст. 29, відповідають за співучасть у тому зло­чині,

який вчинив виконавець (співвиконавці). В цьому випад­ку дії цих співучасників кваліфікуються за тією статтею Особ­ливої частини КК, за якою кваліфіковані дії виконавця, але з обов’язковим посиланням на відповідну частину ст. 27. Напри­клад, пособник вбивства відповідає за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 115.

Отже, кваліфікація діяння співучасників у принципі завж­ди визначається діями виконавця, за винятком низки випадків, про що йтиметься нижче.

При вирішенні питання про відповідальність співучасників виникає проблема щодо ставлення їм у провину об’єктивних і суб’єктивних ознак злочину, що характеризують підвищену чи, навпаки, зменшену відповідальність виконавця. Питання ці вирішено в ч. 3 ст. 29, відповідно до якої:

Об’єктивні обставини (обставини, що характеризують об’єктивну сторону складу і впливають на кваліфікацію зло­чину), вчиненого виконавцем (наприклад, спосіб вчинення злочину), можуть бути поставлені у провину іншим співучас­никам лише за умови, якщо вони заздалегідь знали про ці об­ставини, тобто були поінформовані про них. Якщо ж співучас­ники не знали про наявність цих обставин (не усвідомлювали їх існування), вони за них відповідальності не несуть, а тому ці обставини не можуть визначати кваліфікацію діянь співучас­ників (наприклад, виконавець вчинив вбивство з особливою жорстокістю, а інші співучасники про це не знали – викона­вець відповідає за п. 4 ч. 2 ст. 115, а інші співучасники – за ст. 27 і ч. 1 ст. 115). У цих випадках дії співучасників кваліфікуються за різними статтями КК, хоча вони і вчинили один злочин – вбивство.

Суб’єктивні ознаки, що визначають кваліфікацію злочи­ну, вчиненого виконавцем (наприклад мотив), можуть бути поставлені у вину іншим співучасникам також за умови, що вони заздалегідь знали про них, були поінформовані про їх наявність. Якщо ж ці ознаки їм заздалегідь відомі не були, вони поставлені їм у вину бути не можуть. Наприклад, якщо підбу­рювач умовив виконавця вбити потерпілого з помсти, а вико­навець, давши на це згоду, сам вбиває жертву, переслідуючи корисливу мету, то такий виконавець відповідає за п. 6 ч. 2 ст. 115 (вбивство з користі), а підбурювач, що не знав про ко­рисливі мотиви, якими керувався виконавець, – за ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 115. Якщо ж підбурювачу було відомо про такі мотиви виконавця, то він нестиме відповідальність за ч. 4 ст. 27 і п. 6 ч. 2 ст. 115.

Обставини, що обтяжують або пом’якшують відпові­дальність, але характеризують лише особу співучасника, навіть якщо інші співучасники знали про їх наявність, ставляться у провину лише тому співучаснику, на боці якого вони мали місце. Інакше кажучи, «особисті» обставини (наприклад, по­вторність, рецидив) не можуть впливати на відповідальність інших співучасників. Якщо, наприклад, пособник сприяє особі, яка раніше була засуджена за вбивство, у здійсненні нового вбивства, то незалежно від того, чи знав пособник про це, чи ні, ця кваліфікуюча обставина йому у вину в будь-якому ви­падку не може ставитися, вона характеризує лише особу вико­навця. У цій ситуації виконавець відповідає за п. 13 ч. 2 ст. 115 (вбивство, вчинене повторно), а пособник — за ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 115. Чи, наприклад, коли мати в процесі пологів вбиває свою новонароджену дитину – її дії, враховуючи стан, в якому вона перебувала, кваліфікуються за ст. 117 (дітовбивство), як вбивство за пом’якшуючих обставин, а будь-який співучасник цього вбивства відповідатиме за ст. 27 і ст. 115, тобто за більш тяжке вбивство, оскільки особисті ознаки, що пом’якшують відповідальність матері немовляти, не можуть впливати на відповідальність інших співучасників.

 

< Попередня   Наступна >