РОЗДІЛ XIII ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ І РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ // § 1. Вступні зауваження
Кримінальне право - Кримінальне право України: Загальна частина |
РОЗДІЛ XIII
ПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ І РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ
§ 1. Вступні зауваження
Повторність злочинів, їх сукупність і рецидив, як це прямо зазначено в статтях 32–34, припускають вчинення особою або групою осіб двох або більше окремих самостійних злочинів. У теорії кримінального права такі ситуації визначають як множинність злочинів, оскільки саме слово множинність припускає кілька елементів у складі поняття. При множинності злочинів завжди має місце поєднання в поведінці особи або співучасників двох або більше злочинів. Тому множинність злочинів, видами якої є повторність, сукупність і рецидив злочинів, – означає, що особою (співучасниками) вчинено два або більше злочинних діяння, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину1.
З огляду на високий ступінь суспільної небезпечності повторності, сукупності та рецидиву злочинів, законодавець не тільки дає визначення цим видам множинності, а й вказує на їх правові наслідки (ст. 35 КК). Крім того, у багатьох статтях Особливої частини КК повторність і рецидив злочинів виступають як кваліфікуючі ознаки окремих складів, що тягнуть при їх встановленні більш суворе покарання. У зв’язку з цим можна наголосити на тих загальних властивостях множинності, що визначають її соціальну характеристику:
Якщо відбувається два або більше злочинів, це означає, що заподіюється більша шкода об’єкту посягання. Ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш широке коло суспільних відносин, соціальних цінностей. Наприклад, якщо особа або група осіб вчинили крадіжку і вбивство, то шкода заподіюється не лише відносинам власності, а й такій найбільш охоронюваній соціальній цінності, як життя потерпілого. Якщо об’єкт злочину, передусім, визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого, то посягання на два або більше о
Вчинення однією особою або співучасниками двох чи більше злочинів свідчить про стійку антисоціальну спрямованість злочинних діянь, є показником більшої схильності винних до вчинення злочинів, а часто і до зайняття злочинною діяльністю професійно. Все це визначає і підвищену небезпечність особи таких злочинців.
Вчинення двох, а часто і більшого числа злочинів, негативно впливає і на інших нестіких членів суспільства, породжуючи в них ілюзію безкарності, створює часом ореол романтизму, особливо в уяві неповнолітніх правопорушників.
Нарешті, множинність – поширене явище в структурі та динаміці злочинності. Майже кожен другий засуджений вчинив не один, а два і більше злочинів, або раніше засуджувався за вчинення злочину. В середньому, кожний третій злочин вчиняється особою, яка раніше вже була засуджена. Причому такі особи вчиняють переважну більшість тяжких злочинів – вимагання, розбої, тяжкі посягання проти особи, тяжкі види хуліганства. Слід зазначити також про поширеність множинності злочинів серед злочинних груп, як однієї з форм організованої злочинності.
Наприклад, у 2000 р. 1257 груп вчинили понад 9000 злочинів, у середньому більше ніж 8 злочинів на групу. У 2003 р. – близько 8 злочинів на групу.
У статті 35 визначено значення множинності злочинів та її правові наслідки. Повторність, сукупність і рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів і призначенні покарання, при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності і покарання. Зокрема, всі злочини, що входять до сукупності, підлягають самостійній кваліфікації; наявність повторності та рецидиву тягне за собою більш сувору кваліфікацію вчиненого; повторність і рецидив визначаються як обставини, які обтяжують покарання при його призначенні; встановлено спеціальні правила призначення покарання при сукупності злочинів і при рецидиві тощо. Докладніше про це йтиметься далі.
1 Див.: Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Харьков, 2000.
< Попередня Наступна >