§ 8. Виконання спеціального завдання із запобігання або розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації

Відповідно до ст. 43 не є злочинним вимушене заподіян­ня певної шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка виконувала спеціальне завдання в складі організованої групи або злочинної організації з метою запобігання або розкриття їх злочинної діяльності.

Підставою заподіяння шкоди правоохоронним інтересам є його вимушеність. Вона має місце, коли у особи, що входить до складу злочинної групи, виникнула необхідність брати участь у вчиненні злочину (наприклад, у силу примусу з боку ватажка злочинної організації), і при цьому не було реальної можливості (без ризику розкрити свій зв’язок із правоохорон­ними органами і тим самим піддати себе небезпеці) відмови­тися від участі в підготовці або вчиненні злочину в складі такої групи.

Заподіяння шкоди на підставі ст. 43 має ознаки, що ха­рактеризують: 1) суб’єкта заподіяння шкоди; 2) його об’єкт; 3) характер дії (бездіяльності); 4) ії мету межі заподіяння шкоди.

Суб’єкт заподіяння шкоди – це лише особи, що відповід­но до чинного законодавства виконують спеціальне завдання в складі організованої групи або злочинної організації. До них належать: 1) негласні співробітники оперативних підрозділів і особи, що співробітничають із ними, які проникнули до зло­чинної групи (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); 2) штатні та позаштатні негласні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організо­ваною злочинністю, введені під легендою прикриття в органі­зоване злочинне угрупування (ст. 13 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою зло­чинністю»); 3) учасники організованих злочинних угруповань, притягнуті до співробітництва спеціальними підрозділами по боро