47

---

РОЗДІЛ XV

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

§ 1. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності

1. КК неодноразово зазначає про звільнення від криміналь­ної відповідальності (наприклад, розділ ІХ Загальної частини КК має таку назву – «Звільнення від кримінальної відповідаль­ності»). Про це йдеться й у ряді статей Особливої частини КК (наприклад, про звільнення від кримінальної відповідальності за державну зраду (ч.2 ст. 111), шпигунство (ч. 2 ст. 114), ухи­лення від сплати податків, зборів чи інших обов’язкових пла­тежів (ч. 4 ст. 212), участь у злочинній організації (ч. 2 ст. 255) тощо). Проте КК ніде не розкриває цього поняття. Системне і логічне тлумачення закону дає підставу вважати, що КК під звільненням від кримінальної відповідальності розуміє звільнен­ня лише від майбутньої, потенційної відповідальності. Щодо ж звільнення від реальної кримінальної відповідальності закон використовує поняття «звільнення від покарання» (розділ ХІІ Загальної частини КК – «Звільнення від покарання та його відбування»). Це пояснюється тим, що кримінальна відпові­дальність, як уже було зазначено в § 1 розділу II цього підруч­ника, реалізується в трьох типових формах, а саме: 1) не по­в’язаній із призначенням винному покарання; 2) пов’язаній з призначенням покарання, але без його реального відбування; нарешті, 3) пов’язаній з відбуванням призначеного покарання. Тому звільнення від реальної кримінальної відповідальності – це звільнення від покарання, тобто від його призначення або відбування. В усіх інших випадках має місце звільнення від майбутньої, потенційної кримінальної відповідальності. Саме тому розділ ІX «Звільнення від кримінальної відповідальності» розташовано в Загальній частині КК перед розділом Х «Пока­рання і його види».

2. Обов’язок особи, яка вчинила злочин, бути

підданою кри­мінальній відповідальності реалізується в межах криміналь­но-правових відносин. Держава як один із суб’єктів цих відно­син вправі не тільки покласти на цю особу кримінальну відпо­відальність, а може й відмовитися від цього за наявності підстав, передбачених КК. Відповідно до ч. 2 ст. 44 «особа, що вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідаль­ності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію або акта помилування». Таким чином, повноваження держави обмежено КК, що містить вичерпний перелік підстав звільнення від такої відповідаль­ності. Такими підставами є: 1) добровільна відмова від дове­дення злочину до кінця (ст. 17); 2) дійове каяття (ст. 45); 3) примирення з потерпілим (ст. 46); 4) щире розкаяння особи у вчиненні злочину і наявність клопотання про передачу її на поруки (ст. 47); 5) зміна обстановки (ст. 48); 6) сплив строків давності (ст. 49); 7) можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання; 8) спеціальні підстави звільнен­ня від кримінальної відповідальності, передбачені Особливою частиною КК (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369), 8) акти амністії та помилу­вання (статті 85–87).

Відповідно до ч. 2 ст. 44 «звільнення від кримінальної відпо­відальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кри­мінальної відповідальності встановлюється законом».

Звільнення від кримінальної відповідальності може мати місце після вчинення злочину в період, коли для цього виник­ли й існують передбачені КК підстави, проте в будь-якому ви­падку до закінчення строку, протягом якого на особі лежить обов’язок відповідати за вчинене перед державою. Це, за за­гальним правилом, день спливу строку давності (ст. 49). При цьому, однак, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності до того моменту, поки вона їй не була підда­ною, тобто до набуття законної сили обвинувальним вироком суду. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року в справі про депутатську недотор­канність саме з дня набуття законної сили обвинувальним ви­роком суду і починається кримінальна відповідальність. Після цього може йтися лише про звільнення від покарання. Отже, день набуття законної сили обвинувальним вироком є межею, що відокремлює звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання.

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності – це реалізація державою в особі суду свого повноваження, відпо­відно до якого вона відмовляється за наявності підстав, перед­бачених КК, від державного осуду особи, що вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, передбачених законом за вчинення пев­ного злочину.

3. Прийняття судом рішення про звільнення особи від кри­мінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинен­ня кримінально-правових відносин між особою, що вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту ця особа вже не несе обов’язку відповідати перед державою за вчи­нене, не може нести тягар кримінальної відповідальності. Ви­ходячи з цього, вчинене раніше нею діяння визнається юри­дично незначущим, забувається (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності та сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення ново­го злочину тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відпо­відальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кри­мінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

4. Передбачені законом види звільнення від кримінальної відповідальності можна поділити на групи за різними підста­вами. Залежно від того, правом або обов’язком суду є звільнен­ня особи від кримінальної відповідальності, виділяють два види такого звільнення: обов’язкове і необов’язкове (факультатив­не). Факультативним є звільнення, передбачене ст. 47 (пе­редача на поруки), ст. 48 (зміна обстановки) та ч. 1 ст. 97 (звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідаль­ності із застосуванням примусових заходів виховного харак­теру). Це означає, що за наявності підстав, передбачених за­значеними статтями, суд вправі, але не зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності. В усіх інших ви­падках вимога закону про звільнення від кримінальної відпо­відальності є імперативною, тобто такою, що зобов’язує суд звільнити особу від кримінальної відповідальності (наприклад, при дійовому каятті або примиренні з потерпілим, а також після закінчення строків давності та при спеціальних видах звільнен­ня, передбачених в Особливій частині КК).

Звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути безумовним і умовним. Безумовне звільнення означає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності остаточ­но, безповоротно, незалежно від наступної поведінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. З цього погляду всі види звільнення від кримінальної відповідальності є без­умовними, крім двох, а саме: звільнення від кримінальної відпо­відальності 1) з передачею особи на поруки колективу підприєм­ства, установи або організації (ст. 47) та 2) неповнолітнього із застосуванням примусових заходів виховничого характеру. У цих випадках особа звільняється від кримінальної відповідаль­ності під умовою, що протягом певного строку вона поводити­меться певним чином. У протилежному випадку вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

Залежно від того, на підставі якого правового акта прова­диться звільнення від кримінальної відповідальності, розріз­няють звільнення: 1) у випадках, передбачених КК; 2) на підставі Закону України про амністію; 3) на підставі Указу Президента України про помилування. Нарешті, від того, де в КК передбачена підстава звільнення від кримінальної відпові­дальності, виділяють звільнення, передбачені: 1) у Загальній частині та 2) в Особливій частині КК.

У Загальній частині питання звільнення від кримінальної відповідальності розглядаються в різних розділах. Наприклад, добровільна відмова від доведення злочину до кінця – у роз­ділі III «Злочин, його види і стадії», а питання звільнення від кримінальної відповідальності на підставі амністії і помилу­вання – у розділі XII «Звільнення від покарання і його відбу­вання».

Розділ ІХ КК «Звільнення від кримінальної відповідаль­ності» передбачає п’ять видів такого звільнення, кожен з яких має свої передумови та підстави. Вони не можуть замінити один одного або сполучитися один з іншим, а застосовуються само­стійно. Порядок же звільнення від кримінальної відповідаль­ності встановлюється законом, насамперед Кримінально-про­цесуальним кодексом України.

 

< Попередня   Наступна >