186

---

§ 2. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45)

Стаття 45 встановлює: «Особа, яка вперше вчинила зло­чин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відпо­відальності, якщо вона після вчинення злочину щиросердно покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала заподіяні збитки або усунула заподіяну шкоду». Очевидно, що в цьому випадку закон передбачає обов’язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Передумовою такого звільнення є вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості, тобто злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання (ч. 2 ст. 12). Це, наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при пере­вищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця (статті 118 і 124), умис­не легке тілесне ушкодження (ст. 125), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК) тощо.

Будь-який із зазначених злочинів визнається вчиненим вперше, якщо: 1) його вчинення фактично мало місце вперше або 2) його вчинено хоча б і удруге, але за перший злочин ми­нули строки давності, погашена судимість тощо.

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності в цьому випадку є дійове каяття особи. Таке каяття характери­зується трьома елементами, взятими у сукупності, а саме: 1) щи­рим розкаянням; 2) активним сприянням розкриттю злочину; 3) повним відшкодуванням заподіяного збитку або усуненням заподіяної шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає підставу звільнення від кримінальної відповідаль­ності за ст. 45.

Щире розкаяння передбачає усвідомлення особою своєї провини у вчиненому злочині, щиру шкоду про його вчиненн

я і осуд своєї поведінки.

Активне сприяння розкриттю злочину – це будь-які дії осо­би, що мають на меті надати допомогу правоохоронним орга­нам у встановленні обставин певної справи, а також осіб, при­четних до вчиненого злочину.

Повне відшкодування заподіяних збитків або усунення за­подіяної шкоди означає задоволення в повному обсязі розум­них претензій потерпілого, що ґрунтуються на матеріалах спра­ви. Повне відшкодування заподіяних збитків може полягати у відновленні початкового стану предмета посягання (наприк­лад ремонт речі), виправленні ушкодженого майна, поверненні викрадених речей, заміні їх іншими або приблизно рівноцін­ними за вартістю, сплаті відповідної суми коштів або в іншій формі компенсації. Повне усунення заподіяної шкоди перед­бачає інші засоби загладжування шкоди, наприклад, прилюд­не вибачення за завдані образи, виклик «швидкої допомоги» після нанесення поранення тощо.

Відшкодування збитків або усунення шкоди має бути добро­вільним. Його, наприклад, немає у випадках, коли здійснюється під якимись умовами, наприклад, подачі письмової заяви потер­пілим про прощення особи, що вчинила злочин, про відмову по­терпілого від будь-яких претензій до цієї особи в майбутньому тощо. Відшкодування збитків або усунення шкоди може бути здійснене не лише винним, а й іншими особами (наприклад, бать­ками неповнолітнього, родичами, близькими тощо). Важливо, щоб ініціатива щодо такого відшкодування виходила саме від особи, що вчинила злочин, і вона об’єктивно не мала можливості зроби­ти це особисто (наприклад, через брак власних засобів, перебу­вання під арештом тощо).

 

< Попередня   Наступна >