84

---

§ 2. Білль про права. Поправки

З 1789 р., коли Конституція США набрала чинності, до неї було внесено 27 поправок. Найзначніші зміни були зроблені протягом 1789–1791 рр. За цей період було внесено 10 поправок, які скла­ли так званий білль про права. Вони як єдиний документ були схвалені Конгресом у 1789 р. і ратифіковані 11 штатами до кінця 1791 року.

Під час дебатів із проекту Конституції її прихильники зустрі­ли найсерйозніший опір не з боку противників зміцнення феде­рального союзу, а з боку політичних діячів, які вважали за необ­хідне, щоб у Конституції були обов’язково вказані загальні права людини. Одним з таких був Джордж Мейсон, автор Декларації прав штату Віргінія – декларації, яку Можна вважати поперед­ницею білля про права. Коли Дж. Мейсон був делегатом Консти­туційного Конвента, він відмовився підписувати Конституцію, оскільки, на його думку, в ній не було передбачено достатню охо­рону індивідуальних прав. Подібне ставлення Дж. Мейсона тро­хи не стало перешкодою до ратифікації Конституції штатом Віргінія. Штат Масачусетс, з таких самих міркувань, поставив умовою ратифікації внесення доповнення, що гарантує особисті права людини. До відкриття першого Конгресу більшість його учасників була за внесення до Конституції подібних поправок, і Конгресу майже не довелося витрачати час на їх складання.

Ці 200-річні поправки залишилися й досі без змін. Перша по­правка до Конституції гарантує свободу совісті, слова і друку, право на мирні збори і право звернення до уряду з петиціями про припинення зловживань. Друга гарантує право громадян носити зброю. Третя поправка забороняє розміщення військ у приват­них будинках без згоди хазяїна. За четвертою поправкою заборо­няються необґрунтовані обшуки і арешти осіб і майна.

Наступні чотири поправки стосуються судової системи. П’ята забороняє переда

чу справ про тяжкі злочини до суду без вине­сення вердикту Великим журі, не допускає повторного суду за один і той самий злочин; забороняє накладення покарання без належного розгляду злочину відповідно до закону, а також каже про те, що обвинувачена особа не може бути примушена свідчити проти самої себе. Шоста поправка гарантує швидкий розгляд кри­мінальних справ у відкритому суді. В ній містяться вимоги суду з неупередженим складом присяжних, надання кваліфікованого захисту і свідчення у присутності обвинуваченого. Згідно із сьо­мою поправкою цивільні процеси, в яких ідеться про компенса­цію шкоди на суму понад 20 доларів, повинні розглядатися судом присяжних. Восьма поправка забороняє накладання надміру ви­соких застав або штрафів, а також жорстоких чи незвичайних по­карань.

Дві останні поправки містять положення більш загального плану. Так, наприклад, у дев’ятій поправці говориться, що наве­дений у Конституції перелік прав людини не повинен вважатися вичерпним і що люди мають й інші права, про які не сказано в Конституції. Згідно з десятою поправкою, повноваження, не за­кріплені Конституцією за федеральним урядом, але й не заборо­нені для виконання штатами, зберігаються за штатами чи за на­родом.

Захист особистих свобод. Конструктивність Конституції, яка виявилася в організації федерального уряду, дала Сполученим Штатам можливість зберегти виключну стабільність протягом двох століть. Проте навряд чи можна було б вважати більшим досягненням стабільність, надбану на шкоду свободі.

Білль про права і наступні поправки до Конституції дають аме­риканському народові певну гарантію загальних прав людини.

Під час національних криз урядам завжди здається привабли­вим, в інтересах безпеки країни, призупинити дію законів, які га­рантують людські права. У Сполучених Штатах такі спроби зав­жди приймалися вельми неохоче і впроваджувалися у життя під дуже суворим контролем. Наприклад, за часів Другої світової війни виникла необхідність піддати цензурі листування між Спо­лученими Штатами і закордонними країнами, особливо листи до­дому з театрів військових дій. Але навіть тоді конституційна га­рантія справедливого суду не скасовувалася. Особа, обвинувачена у таких злочинах, як шпигунство, диверсія та інших підривних діях, мала право на захист і згідно з американською системою вва­жалася невинуватою доти, поки її провина не була доведена.

Поправки до Конституції, прийняті після білля про права, охоплюють найширше коло питань. Однією з найважливіших вва­жається внесена у 1868 р. 14-а поправка. У ній наведено ясне й чітке визначення громадянства і підтверджуються розширені га­рантії справедливого управління. Іншими поправками була об­межена судова влада національного уряду, змінений порядок пре­зидентських виборів, заборонене рабство, надане рівне право на голосування незалежно від раси, кольору шкіри, статі чи перебу­вання у рабстві до його скасування; Конгресу було надане право оподатковувати доходи, а також був встановлений порядок ви­борів сенаторів шляхом народного голосування.

До пізніших належать поправки: 22-а – обмежує час перебуван­ня Президента у влади двома строками; 23-я – надає мешканцям округу Колумбія право на участь у президентських виборах; 24-а – підтверджує право на голосування незалежно від сплати податку на голосування, 25-а – встановлює порядок заміщення поста Віце-президента між виборами; 26-а – знижує виборчий вік до вісімнад­цяти років; 27-а – забороняє Конгресу підвищувати собі платню (мається на увазі діючий, а не наступний склад парламенту).

Треба зазначити, що більшість з цих 27 поправок були спря­мовані на розширення особистих, громадянських чи політичних свобод у той час, як лише деякі з них мали за мету подальший розвиток урядової структури, наміченої у Філадельфії 1787 р.

 

< Попередня   Наступна >