71

---

§ 2. Політична система

Політична (у тому числі й державна) влада в Китаї здійснюєть­ся через ряд політичних інститутів і відносин, які характеризують­ся як взаємозв’язком, так і диференційованістю, становить політич­ну систему Китаю. Інститути – це структурна характеристика по­літичної системи, а норми відносин – функціональна. Велике значення в політичній системі КНР мають основні політичні, точ­ніше, організаційно-політичні інститути – соціалістична держа­ва, Комуністична партія Китаю, демократичні партії, Народна по­літична консультативна Рада, громадські організації та об’єднан­ня, засоби масової інформації. Ці інститути створюють кістяк політичної системи КНР – механізми здійснення влади. До по­літичної системи КНР також включаються політичний режим, іде­ологія – марксизм-ленінізм, ідеї Мао Цзедуна, релігійні общини та церква, а також право як регулятор суспільних відносин.

Важливим інститутом політичної системи Китаю є Комуні­стична партія Китаю. У Конституції зазначається особлива роль КПК в історії країни: перемога в революції та успіхи в будівництві соціалізму в минулому та майбутньому пов’язуються з її керів­ництвом. У Статуті Комуністичної партії Китаю, прийнятому на її XII з’їзді 1982 р., КПК називається «керівним ядром справи со­ціалізму в Китаї». Статус Комуністичної партії як єдиної керів­ної та правлячої партії закріплено Конституцією Китаю.

Хоча в Китаї, крім КПК, існують ще вісім демократичних полі­тичних партій, в юридичній літературі її характеризують як од­нопартійну країну, тому що тільки Комуністичній партії надано статус практично державної партії.

Демократичні партії входять до політичної системи в рамках «Єдиного патріотичного фронту» Китаю. Існування цих партій дає підстави стверджувати, що в країні мають місце багато­партійність, багатопартійне співробітництво

під керівництвом КПК, що являють собою «особливість та перевагу політичної сис­теми Китаю».

На сьогодні в КНР існують і функціонують такі демократичні партії: Революційний комітет гоміндану Китаю (заснований 1948 р.); Демократична ліга Китаю (створена 1941 р.); Китайська асоціа­ція демократичного національного будівництва (1945 р.); Се­лянсько-робітнича демократична партія Китаю (1930 р.); «Партія Чжігундан» («Прагнення до справедливості») (1947 р.); «Това­риство 3-го вересня» (1945 р.); Ліга демократичного самовряду­вання Тайваню (1947 р.).

У державному устрої Китаю демократичні партії мають вели­ке значення. Керівна роль КПК щодо цих партій є безспірною, що закріплено в їх статутах. Усі демократичні партії існують і функ­ціонують у рамках Конституції КНР. Якщо КПК у цілому визначає внутрішньо- та зовнішньополітичний курс країни, то демок­ратичні партії відіграють роль порадників і консультантів. На­явність у Китаї цих нечисленних порівняно з КПК партій – це позитивний чинник і в політичному, і в економічному відношенні.

Наступним політичним інститутом у політичній системі Ки­таю є закріплений Конституцією «широкий патріотичний Єди­ний фронт», керований Комуністичною партією. До його складу входять усі політичні партії та громадські організації країни.

До політичних інститутів, що складають кістяк політичної сис­теми Китаю, належать засоби масової інформації (ЗМІ). Слід на­гадати, що в Китаї вони являють собою об’єкт державної власності, не мають прав юридичної особи та фінансуються з коштів держав­ного бюджету. Держава (точніше КПК в особі її центральних і місце­вих партійних органів) здійснює контроль за радіомовленням і те­лебаченням та іншими засобами масової інформації. Тому засоби масової інформації Китаю не можна назвати вільними.

Розглядаючи політичну систему, слід пам’ятати, що в КНР чіт­ко провадяться у життя ідеї марксизму-ленінізму, Мао Цзе-дуна без будь-яких намагань до реформування (політичної системи). У той самий час у країні результативно провадяться глибокі еко­номічні реформи, що загалом визначає принцип будівництва соціалізму в країні «з китайською специфікою».

 

< Попередня   Наступна >