§ 1. Конституція

Чинна Конституція КНР була затверджена Всекитайськими зборами народних представників (парламентом) 4 грудня 1982 р. і є четвертою в історії країни.

У Преамбулі Конституції 1982 р., яка характеризує підсумки розвитку КНР, програмні цілі та основні принципи її внутріш­ньої та зовнішньої політики, зазначається, що надалі основне зав­дання КНР – «зосередженими силами здійснити соціалістичну модернізацію». В галузі зовнішньої політики декларовано, що КНР буде дотримуватися «незалежної та самостійної зовнішньої політики», «п’яти принципів – взаємної поваги суверенітету та територіальної цілісності, взаємного ненападу, невтручання у внутрішні справи один одного, рівності та взаємної вигоди, мир­ного співіснування», що вона «докладає зусиль в інтересах збере­ження миру у всьому світі та сприяння справі прогресу людства».

Влада в КНР визначена як демократична диктатура народу, з вказівкою на те, що вона є диктатурою пролетаріату за сут­ністю (ст. 7).

Із Конституції 1982 р. усунуто всі згадки про «Культурну ре­волюцію» та її настанови (наприклад, про «продовження рево­люції при диктатурі пролетаріату»). Водночас багато уваги в кон­ституціях приділяється Єдиному фронту, який при цьому назива­ється не «народно-демократичним» як 1954 р., не революційним, як 1978 р., а тільки «патріотичним». Знайшло конституційне закрі­плення і формулювання про склад Єдиного фронту, що допускає включення до нього «патріотів», які не стоять на соціалістичних позиціях, але «є прихильниками об’єднання Батьківщини», тоб­то возз’єднання КНР і Тайваню. До політики щодо Тайваню має пряме відношення й конституційне положення можливості «у разі необхідності» заснувати «особливі адміністративні райони» (ст. 31), режим яких «з урахуванням конкретних умов встановлюють Все-китайські збори народних представників».

Конституція закріпила багатоукладність економіки країни: до двох соціалістичних секторів додані одноосібний (статті 7, 8, 11), а у ст. 18 – державно-капіталістичний в особі змішаних китайсь­ко-іноземних підприємств та іноземних приватнокапіталістичних підприємств. У першій частині зазначеної статті йдеться про те, що «дозволяється іноземним підприємствам та іншим іноземним господарським організаціям або окремим особам відповідно до законів Китайської Народної Республіки вкладати капітал в Китаї, здійснювати в різних формах економічне співробітництво з ки­тайськими господарськими організаціями». Закріплюючи багато­укладність в економіці КНР, Конституція особливо підкреслює, що «основа соціалістичної економічної системи КНР – соціаліс­тична суспільна власність на засоби виробництва, тобто всена­родна власність і колективна власність трудящих мас» (ст. 6).

У Конституції значно розширена глава про права та обов’язки громадян, яка тепер розміщена одразу за першою главою «Загальні положення». У ній 23 статті замість чотирьох у Конституції 1975 р. та 16 – у Конституції 1978 р. Вперше введено статті, що визнача­ють громадянство КНР (ст. 33) та встановлюють рівність грома­дян перед законом (ст. 34).

Конституція 1982 р. внесла значні зміни у державну структу­ру КНР. По-перше, відновлено інститут Голови КНР; по-друге, Постійному Комітету Всекитайських зборів народних представ­ників (ВЗНП) надано фактично такі самі права в галузі законо­давства, як і самим Зборам; по-третє, засновано Центральну військову Раду КНР, що за своїм складом була такою, як і у Військовій комісії ЦК КПК, по-четверте, відновлено волосну лан­ку органів влади та управління, яка відокремлена від народних комун, що зберігаються дотепер лише як одна з форм організації колективного господарства на селі; по-п’яте, зазначено строк, що обмежує перебування деяких вищих державних посадових осіб на своїх постах (Голови та заступника Голови КНР, Голови та заступників Голови Постійного комітету ВЗНП, Прем’єра, за­ступників Прем’єра та членів Державної Ради (уряду), Голови Верховного народного суду, Генерального прокурора Верховної народної прокуратури – двома скликаннями ВЗНП, тобто десять­ма роками (статті 66, 75, 87)); по-шосте, визначено принцип несу-місництва членства у постійних комітетах Зборів народних пред­ставників (включаючи й ПК ВЗНП) із займанням адміністратив­них, судових і прокурорських посад (статті 65, 103); по-сьоме, засновано у складі урядів різних ступенів системи ревізійних органів для посилення контролю за фінансовою діяльністю (ст. 91).

Конституція відновила основні автономні права національних районів, які раніше проголошувалися Конституцією 1954 р., у тому числі й права на видання положень про автономії та окремо діючих положень (місцевих законів, що враховують національну специфіку), на формування у разі необхідності в межах держав­ної системи військового будівництва з санкції Державної Ради загонів суспільної безпеки для охорони громадського порядку в районах національної автономії (ст. 120). Разом із тим, Консти­туцією вперше встановлено правило обіймання деяких посад в органах самоврядування районів національної автономії грома­дянами «тих національностей, які користуються районною авто­номією» (ст. 114). Їм резервуються пости голів урядів національ­ної автономії та голів або заступників голів Постійних комітетів Зборів народних представників цих одиниць. Проте в чинній Кон­ституції КНР, як і в усіх попередніх, немає визначення права неханьських народів на самовизначення та державність.

Чинна Конституція КНР названа Основним законом держави і має найвищу юридичну силу. Структура Конституції: Вступ (Пре­амбула), чотири глави (138 статей). Конституція КНР 1982 р. має реальний характер. Проголошений нею курс на реформування ки­тайської економіки проводиться динамічно та результативно.