125

---

§ 2. Поняття виборчого права. Поняття і види виборів

Однією з найбільш дієвих форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. саме вибори перетворюють волевиявлення біль­шості громадян України у волю Українського народу при формуван­ні представницьких органів державної влади та органів місцевого са­моврядування.

Під виборами слід розуміти форму безпосереднього народовлад­дя, зміст якої полягає у волевиявленні народу з метою формування представницьких органів держави чи місцевого самоврядування та обрання посадових осіб цих органів шляхом голосування.

За суб’єктами вибори передбачають обрання президента Укра­їни, формування Верховної ради України, формування Верховної ради автономної республіки Крим, місцевих (сільських, селищних, міських, районних, обласних) рад та обрання сільських, селищних, міських голів.

Поняття виборів тісно пов’язане з поняттям виборчого пра­ва, що вживається в об’єктивному та суб’єктивному значеннях. В об’єктивному сенсі виборче право — це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з форму­ванням виборних органів публічної влади, а також взаємовідносини між виборцями та відповідними виборчими органами, які забезпечу­ють організацію і проведення виборів.

Об’єктивне виборче право опосередковано в Конституції Укра­їни та виборчих законах, зокрема законах України “про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р., “про вибори президента України” від 18 березня 2004 р., “про вибори депутатів Верховної ради автономної республіки Крим, місцевих рад та сіль­ських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р., “про Централь­ну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р., “про державний реєстр виборців” від 22 лютого 2007 р.

Суб’єктивне виборче право

— це гарантоване державою і за­кріплене в Конституції право громадянина держави обирати та бути обраним до її органів, а також до органів місцевого самовряду­вання. Це право також слід розуміти як встановлене Конституцією та законами України право громадянина України брати участь у всіх видах виборів на всіх стадіях їх організації, підготовки і про­ведення.

Суб’єктивне виборче право розглядають крізь призму його ак­тивного та пасивного аспектів. Зокрема активне виборче право пе­редбачає право громадянина обирати своїх представників до органів публічної влади, пасивне ж виборче право є правом громадянина бути обраним до цих органів.

Правовою основою для реалізації виборчих прав громадян є ви­борче законодавство, що створює нормативну базу демократичних виборів. для демократичних держав основою виборчого законодав­ства є міжнародні норми виборчого права.

Серед міжнародно-правових актів у галузі виборчого права пер­шою є Загальна декларація прав людини, затверджена генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. У ній відзначено, що “кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпо­середньо чи за допомогою вільно обраних представників. Воля наро­ду повинна бути основою влади уряду. Ця воля повинна знаходити своє відображення в періодичних і легітимних виборах, які повинні проводитися при загальному і рівному виборчому праві шляхом та­ємного голосування чи за допомогою інших рівнозначних форм, які забезпечують свободу голосування”.

16 грудня 1966 р. асамблеєю ООН було прийнято Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (набрав чинності 23 берез­ня 1976?р.), який проголошує право кожного громадянина “голосува­ти і бути обраним на дійсних періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голо­суванні, що забезпечує вільне волевиявлення виборців”.

У червні 1990 р. на Копенгаґенській нараді Конференції з пи­тань людського виміру1 НБсЄ було прийнято документ, у якому говорилося, що “воля народу, яка виражається вільно і чесно в ході періодичних дійсних виборів, є основою влади і законності будь-якого уряду. для того, щоби воля народу була основою влади уряду, держави-учасниці:

проводять вільні вибори з розумною періодичністю, як це встановлено законом;

допускають, щоб усі мандати, принаймні в одній палаті наці­онального законодавчого органу, були об’єктом вільної зма­гальності кандидатів у ході всенародних виборів;

гарантують усім дорослим громадянам загальне і рівне вибор­че право;

забезпечують, щоб голосування проводилося таємно чи засто­совувалася рівноцінна процедура вільного голосування і щоб підрахунок голосів і повідомлення про нього були чесними, а офіційні результати були неодмінно опубліковані;

забезпечують, щоб не встановлювалися ніякі юридичні чи адміністративні бар’єри для безперешкодного доступу до за­собів масової інформації на недискримінаційній основі для всіх політичних угруповань чи окремих осіб, які хочуть взяти участь у виборчому процесі і мають на це право відповідно до закону;

забезпечують, щоб кандидати, які одержали необхідну кіль­кість голосів, визначену законом, належним чином займали посаду і могли залишатися на цій посаді до закінчення стро­ку своїх повноважень чи до припинення їх іншим способом, який регламентується законом відповідно до демократичних парламентських і конституційних процедур;

забезпечують присутність спостерігачів, як національних, так і іноземних, що може і має підвищити авторитетність вибор­чого процесу для держав, у яких проводяться вибори”.

26 березня 1994 р. Рада Міжпарламентського союзу, який об’єднує парламенти 129 держав, прийняла декларацію про критерії вільних і справедливих виборів. У ній визначено, що “держави повинні:

встановити дієву і недискримінаційну процедуру реєстрації виборців;

сприяти становленню і вільній діяльності політичних партій, регулювати фінансування політичних партій і виборчих кам­паній, встановлювати рівні умови для суперництва в ході ви­борів;

приймати національні програми соціальної освіти, забезпе­чувати умови для ознайомлення з виборчими процедурами і правилами”.

Крім того, під час виборів “держава та її органи зобов’язані забез­печувати:

свободу пересування, зібрань, об’єднань і вираження думок, особливо під час політичних зборів і мітингів;

такі умови, коли при голосуванні виключається підкуп чи інші протизаконні дії, зберігається безпека і цілісність проце­су голосування, а підрахунок голосів проводиться підготовле­ним персоналом і є таким, що його можна піддати об’єктивній перевірці;

щоб випадки порушення прав людини і скарги, які стосують­ся виборчого процесу, розглядалися швидко й ефективно в часових межах виборчого процесу виборчими комісіями чи суддями”.

Виборче законодавство різних держав повинне відповідати міжнародно-правовим нормам. при цьому держави самі визначають виборчу систему, структуру представницького органу влади, систему квотування при виборах представників у різні органи влади, а також систему контролю і заходи відповідальності за порушення виборчого законодавства. Види виборів, які проводяться у державі, також ви­значаються самою державою, а точніше — вони обумовлюються сис­темою органів влади і організації народовладдя.

В Україні проводяться такі види виборів:

1) президентські, що можуть бути:

а) черговими — проводяться у зв’язку із закінченням консти­туційного строку повноважень президента України і відбу­ваються в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень президента України. Вони призначаються Вер­ховною радою України не пізніш як за сто тридцять днів до дня виборів; виборчий процес розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів;

б) позачерговими — проводяться у зв’язку із достроковим при­пиненням повноважень президента України у випадках, передбачених Конституцією України. Вони призначають­ся Верховною радою України в день припинення повнова­жень президента України, відбуваються в останню неділю дев’яностоденного строку з дня припинення цих повнова­жень; виборчий процес розпочинається з дня, наступного за днем призначення виборів;

в) повторними — призначаються Верховною радою України на підставі подання Центральної виборчої комісії і проводяться у випадках:

якщо до виборчого бюлетеня для голосування було вклю­чено не більше двох кандидатів на пост президента Украї­ни і жодного з них не було обрано;

якщо всі кандидати на пост президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повтор­ного голосування зняли свої кандидатури.

повторні вибори президента України відбуваються в останню неділю дев’яностоденного строку з дня прийняття постанови Верхо­вної ради України про призначення повторних виборів. така поста­нова приймається не пізніш як на п’ятнадцятий день після дня вне­сення до Верховної ради України відповідного подання Центральної виборчої комісії. Виборчий процес повторних виборів президента України розпочинається наступного дня після офіційного опубліку­вання постанови Верховної ради України про їх призначення;

2) парламентські, що можуть бути:

а) черговими — проводяться у зв’язку із закінченням консти­туційного строку повноважень Верховної ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення; відбува­ються в останню неділю останнього місяця п’ятого року по­вноважень Верховної ради України. Виборчий процес черго­вих виборів народних депутатів України розпочинається за сто двадцять днів до дня виборів. Центральна виборча комісія оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за сто двадцять п’ять днів до дня виборів; б) позачерговими — проводяться у зв’язку із достроковим при­пиненням повноважень Верховної ради України у випадках, передбачених Конституцією України. Вони призначаються президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України, і відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу пре­зидента України про дострокове припинення повноважень Верховної ради України, виданого відповідно до Конституції України; виборчий процес починається з дня, наступного за днем опублікування Указу президента України про призна­чення позачергових виборів;

• повторними позачерговими — проводяться у разі визнання позачергових парламентських виборів такими, що не від­булися, — якщо в них взяло участь менше половини від кількості виборців, включених до списків виборців, і ого­лошуються Центральною виборчою комісією у двомісяч­ний термін з дня позачергових виборів; 3) місцеві, що можуть бути:

а) черговими, що проводяться у зв’язку із закінченням визначе­ного Конституцією України строку повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради та сільсько­го, селищного, міського голови. рішення про проведення чер­гових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів приймає Верховна рада України. рішення про проведення чергових виборів депутатів Верховної ради авто­номної республіки Крим приймає Верховна рада автоном­ної республіки Крим. чергові вибори депутатів та сільських, селищних, міських голів відбуваються одночасно з виборами народних депутатів України;

б) позачерговими, що призначаються Верховною радою Украї­ни у разі дострокового припинення повноважень Верховної ради автономної республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови;

в) повторними, що призначаються територіальною виборчою комісією у разі визнання виборів депутата (депутатів) у цьо­му окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата. повторні вибори сільського, селищного, міського голови призначаються територіальною виборчою комісією у разі визнання місцевих виборів недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від посади сільського, селищного, міського голови;

г) проміжними, що призначаються територіальною виборчою комісією у разі дострокового припинення повноважень депу­тата, обраного в цьому одномандатному окрузі;

д) першими (у разі формування нових місцевих рад), що призна­чаються відповідно Верховною радою автономної республі­ки Крим, обласною, Київською або севастопольською місь­кою радою, якщо інше не передбачено законом.

 

1 людський вимір — поняття, сформульоване на Віденській конференції НБсЄ, під яким слід розуміти співробітництво держав у сфері поваги до всіх прав і основних свобод людини, контактів між людьми з різних питань гуманітарного характеру.

 

< Попередня   Наступна >