139

---

§ 5. Поняття, принципи і стадії, суб’єкти виборчого процесу

Принципи виборчого права якнайкраще втілюються у процедурі організації та проведення виборів, яку традиційно називають вибор­чим процесом.

Процесуальне здійснення суб’єктами своїх прав і обов’язків є основним змістом норм виборчого права, переважна більшість яких є процесуальними. тож виборчий процес можна визначити як спрямо­вану на формування представницьких органів публічної влади та об­рання виборних посадових осіб діяльність суб’єктів виборчого права з реалізації закріплених процесуальними нормами юридичних прав і обов’язків шляхом здійснення в певній послідовності низки вибор­чих дій.

Отже, виборчий процес — це:

діяльність суб’єктів виборчого права, тобто здійснення ними юридично значущих дій, шляхом здійснення яких ці суб’єкти реалізують закріплені правовими нормами права і обов’язки;

діяльність прямо передбачених правовими нормами суб’єктів, тобто осіб, органів, організацій та їх об’єднань, наділених від­повідними їх правовому статусу процесуальними правами і обов’язками;

діяльність, спрямована на формування виборних органів і об­рання виборних осіб. Виборчий процес має суто цільове при­значення, юридичним результатом якого стає формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування і обрання посадових і службових осіб цих органів;

діяльність, врегульована процесуально-правовими нормами. Це означає, що виборчий процес може розпочатися лише на підставі і у відповідності з законом. Виборчий процес здійсню­ється у визначеній правовими нормами процесуальній формі;

здійснення виборчих дій в певно визначеній послідовності. поступальний перебіг виборчого процесу — його необхідна і неодмінна риса. Виборчі дії здійснюються послідовно.

За часовими рамками

виборчий процес цілком співпадає з по­няттям “виборча кампанія” — періодом з дня офіційного оприлюд­нення рішення уповноваженого органу державної влади чи місцевого самоврядування, його посадової особи про призначення виборів і до дня офіційного опублікування результатів цих виборів.

Таким чином, виборчий процес — це здійснення суб’єктами вибор­чого процесу виборчих процедур, передбачених виборчим законом.

Виборчий процес здійснюється на засадах:

законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес;

політичного плюралізму та багатопартійності;

публічності та відкритості;

рівності суб’єктів виборчого процесу перед законом;

рівності прав усіх кандидатів, а також партій (бло­ків) — суб’єктів виборчого процесу;

свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу всіх кандидатів і партій (блоків) — суб’єктів виборчого про­цесу до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками (власниками) яких є політичні партії;

неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ і орга­нізацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу, і кандидатів на пост президента України, кандидатів у депутати та канди­датів на посаду сільського, селищного, міського голови. слід відзначити, що ціла низка процесуально-правових принци­пів закріплює на практиці основні засади виборчого процесу, пере­лічені вище. Це, зокрема:

принцип здійснення організації і проведення виборів спеці­ально уповноваженими незалежними органами — виборчими комісіями.

принцип безперервності і поступальності виборчого процесу. Безперервність процесу означає, що, будучи розпочатим в на­лежний строк, виборчий процес проходить через усі передба­чені законом процесуальні стадії і обов’язково завершується прийняттям виборчою комісією відповідного рівня рішення за результатами виборів. Виборчий процес не може закінчи­тися в інший спосіб, достроково, за волею будь-кого з учас­ників процесу. поступальність процесу означає заздалегідь встановлену законом послідовність зміни стадій виборчого процесу. Будь-яка інша послідовність, окрім передбаченої за­коном, є неможливою.

Принцип поступального здійснення виборчого процесу дозволяє розподілити його на відносно самостійні стадії, що почергово зміню­ють одна одну, в сукупності утворюючи його структуру. Вказані стадії складають зміст будь-якого виборчого процесу, і він є неможливим за відсутності хоча б однієї з них. Факультативною стадією виборчого процесу є, хіба що, повторне голосування, яке проводиться лише у визначених законом випадках.

Принцип законності знаходить свій прояв в обов’язку всіх учасників процесу дотримуватися вимог, встановлених зако­ном, діяти в межах наданих законом повноважень, виконува­ти обов’язки, покладені правовими нормами.

Принцип гласності (відкритості). Будучи публічно-правовою процедурою, виборчий процес передбачає відкритість. Цей принцип, щоправда, не є абсолютним, оскільки не до всіх дій суб’єктів процесу закон встановлює вимогу публічного здій­снення. Наприклад, процес підбору кандидатур для висунення партією (виборчим блоком), їх розміщення в списках кандидатів, договірний процес партій у зв’язку з формуванням виборчого блоку залишають­ся так би мовити “в тіні” процесу. доведення такого роду інформації до відома виборців — справа відповідних партій і блоків — учасників виборчого процесу.

Основне значення принцип відкритості набуває в діяльності ви­борчих комісій, яка відповідно до вимог закону має здійснюватися гласно. Це забезпечується закріпленням права зареєстрованих кан­дидатів, їх довірених осіб, уповноважених представників партій і ви­борчих блоків, засобів масової інформації бути присутніми на всіх за­сіданнях виборчих комісій; обов’язку виборчих комісій публікувати свої рішення в засобах масової інформації; права спостерігачів бути присутніми на виборчих дільницях в день голосування і т. ін.

Однак дія цього принципу не обмежується вказаною сферою. Всі дії інших суб’єктів процесу, що мають важливе значення для повно­цінної реалізації виборчих прав громадян і для здійснення яких необ­хідним є контроль з боку держави, мають здійснюватися публічно. Найбільш наочно це проявляється в регулюванні відносин із фінан­сування виборів. У цьому аспекті виборче законодавство спрямоване на досягнення максимальної прозорості.

Попри все треба зауважити, що принцип відкритості не є і не може бути абсолютним, особливо у виборчому процесі. Завжди за­лишатимуться якісь можливості здійснити певні дії “за лаштунками”. Відносно цього ще Аристотель попереджав: “Коли вибори відбува­ються з намічених заздалегідь кандидатів, складається небезпечна ситуація: якщо певна кількість осіб, хай і невелика, захоче укласти між собою угоду, то вибори завжди відбуватимуться так, як вони того забажають”.

Принцип рівноправності однопорядкових суб’єктів виборчо­го процесу. Цей принцип означає рівність прав і обов’язків суб’єктів процесу. рівноправність можлива лише між однако­вими за статусом суб’єктами. Не можна говорити, наприклад, про рівність прав виборця і виборчого блоку, позаяк вони мають абсолютно різний статус, різні повноваження і призначення в процесі. рівність прав означає рівність між собою ви­борців, рівність між собою партій і виборчих блоків партій, рівність між собою кандидатів. Цей принцип означає також рівність прав зазначених суб’єктів у відносинах з виборчими комісіями. 6. принцип документованості виборчого процесу означає фік­сування провадження процесуальних дій у відповідних про­цесуальних актах і документах. Законодавство в свою чергу встановлює цілу низку вимог до форми і змісту таких доку­ментів. Зокрема це стосується виборчих бюлетенів, відкріп­них посвідчень та протоколів виборчих комісій про підсумки голосування. Наведений перелік принципів безумовно не є вичерпним, у ньо­му відображені лише основні принципу процесу. окрім них слід ви­діляти принципи, що відбивають зміст окремих стадій виборчого процесу, наприклад: свобода у виборі форм і методів ведення перед­виборної агітації, принцип рівного доступу до засобів масової інфор­мації, принцип недопустимості фінансування виборів окремими осо­бами та органами, принцип єдиного порядку встановлення підсумків голосування і визначення результатів виборів і т. ін.

Поряд із загальною логічною єдністю виборчого процесу необхід­но відмітити його поділ на стадії відповідно до потреб, вимог, цілей і методів здійснення. Виборчий процес в Україні включає встановлену законом сукупність стадій, що складаються з конкретних виборчих процедур і виборчих дій. Стадії виборчого процесу — це етапи орга­нізації і проведення виборів, в межах яких здійснюються передбачені законом виборчі дії, а також виборчі процедури, що забезпечують ре­алізацію виборчих прав громадян та інших учасників виборів, ціліс­ність, завершеність і легітимність виборчого процесу при формуванні представницького органу публічної влади. Лише сукупність юридич­но необхідних процедур і дій, стадій як елементів виборчого процесу може забезпечити конституційно-правову легітимність виборів.

Функціональне призначення стадій виборчого процесу полягає у забезпеченні послідовного у часі і поетапного за змістом виконання різноманітних виборчих дій і процедур, які забезпечують легітимний характер виборів і обрання відповідних органів і осіб. Низка елемен­тів організації виборчого процесу має допоміжний характер. так, проведення виборів неможливе без своєчасного їх фінансування.

В цих умовах основні технологічні елементи організації виборчого процесу в тому чи іншому обсязі своїх функціональних характерис­тик обслуговують відповідні стадії виборчого процесу.

Час виборчих дій (строки виконання виборчих процедур в меж­ах стадій виборчого процесу виборчої кампанії) — це одночасно по­літичне і юридичне поняття. Час є невід’ємним елементом організації виборів, і в структурі виборчого процесу має самостійне технологіч­не і юридичне значення. З ним пов’язано виникнення, зміна та при­пинення відповідних виборчих правовідносин; він виступає в якості юридичного факту і предмета правового регулювання, розглядається в якості політичного ресурсу виборчої кампанії, неналежне чи не­ефективне використання якого суттєво обмежує потенційні можли­вості конкретних учасників виборчого процесу. Виборчими комісія­ми з урахуванням рівня і виду виборів складається і затверджується календарний план заходів із підготовки та проведення виборів. Ви­борчий календар фактично і юридично регламентує строки здійснен­ня окремих виборчих дій і процедур на тій чи іншій стадії виборчого процесу.

Поряд із суто технологічними компонентами (строки, фінансу­вання тощо) власне структурними елементами основних стадій ви­борчого процесу є виборчі процедури і виборчі дії. Виборчі процеду­ри — це конкретний порядок здійснення (виконання) передбачених виборчим законодавством дій, прийняття відповідними виборчими комісіями рішень, які забезпечують реалізацію виборчих прав учасни­ків виборів на відповідних стадіях виборчого процесу. Виборчі дії за характером свого включення до структури виборчої процедури і ста­дії виборчого процесу є їхньою первинною організаційно-правовою формою, що забезпечує в ході виборів їх динамічне розгортання і за­вершення.

У виборчому законодавстві в межах переважної більшості стадій виборчого процесу закріплюються як вимоги (критерії) для здійснен­ня виборчих дій, так і певні організаційно-правові гарантії у вигляді обов’язкових і факультативних виборчих процедур, які з урахуванням дотримання відповідних строків їх виконання в сукупності своїй за­безпечують функціональну завершеність відповідної стадії виборчо­го процесу, перехід від однієї стадії до іншої, аж до останньої — вста­новлення і оприлюднення результатів виборів. обов’язкові та/або факультативні виборчі процедури, а також їх поєднання на різних стадіях виборчого процесу закріплюються по-різному, при цьому у випадках, передбачених законом, факультативна виборча процедура може стати обов’язковою (основною).

Вимоги (критерії), що ставляться до структурних елементів ста­дії виборчого процесу, виражаються в необхідності дотримання як строків здійснення виборчих дій, виконання виборчих процедур і три­валості стадії виборчого процесу, так і певних кількісних відношень (пропорцій) показників виборчого процесу, передбачених законом. при невиконанні основного процедурного варіанта в дію вводиться додатковий (факультативний) процедурний варіант, що забезпечує виконання виборчої процедури в цілому в установлені законом стро­ки, при цьому виконані з порушенням вимог закону виборчі дії і ви­борчі процедури стають незаконними.

Виборче законодавство, по суті, являє собою “каталог” юридично визначених виборчих дій і процедур, гарантій і умов їх здійснення, які з урахуванням дотримання строків їх виконання забезпечують в сукупності перехід від однієї стадії виборчого процесу до наступних, аж до опублікування офіційних результатів виборів у засобах масо­вої інформації. Юридичний режим виконання виборчих процедур і дій знаходить свій прояв у конкретних правах та обов’язках, якими наділяються учасники виборчого процесу на тій чи іншій його стадії і дотриманні передбачених законом строків і правил їх здійснення. Ви­конані з порушенням вимог закону виборчі дії і процедури (як за їх юридичним змістом, так і за нормативним часом) є юридично нікчем­ними, не мають юридичної сили і, відповідно, не породжують жодних позитивних юридичних наслідків.

Зміст стадій виборчого процесу детально розкривається у вибор­чому законодавстві України.

Початок виборчого процесу оголошує відповідна виборча комі­сія у строки та в порядку, визначені Конституцією України та вибор­чим законом.

Виборчий процес включає такі етапи:

утворення територіальних виборчих округів;

утворення виборчих дільниць;

утворення територіальних та дільничних виборчих комісій;

складання та уточнення списків виборців;

висування та реєстрація кандидатів;

проведення передвиборної агітації;

голосування (повторне голосування);

підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голо­сування;

встановлення результатів виборів та їх офіційне оприлюднення.

Суб’єктами виборчого процесу є:

а) виборці;

б) виборчі комісії;

в) кандидати на пост Президента України, кандидати у депутати та кандидати на посаду сільського, селищного, міського голо­ви, зареєстровані у встановленому законом порядку;

г) партії (блоки), які висунули кандидатів;

д) уповноважені представники, довірені особи, офіційні спосте­рігачі від партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу та від кандидатів.

Підготовка та проведення виборів здійснюються публічно і від­крито.

Для забезпечення публічності і відкритості виборчого процесу виборчі комісії відповідно до своїх повноважень:

оприлюднюють відомості про свій склад, місцезнаходження та режим роботи, про утворення територіальних виборчих округів і виборчих дільниць, про час і місце проведення голо­сування, про основні права виборців, у тому числі про право оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності ви­борчих комісій, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, їх керів­ників, інших посадових та службових осіб, які порушують або обмежують виборчі права;

забезпечують можливість ознайомлення громадян із списка­ми виборців, відомостями про кандидатів, передвиборними програмами кандидатів, з порядком заповнення підписних листів і виборчих бюлетенів;

оприлюднюють підсумки голосування і результати виборів;

надають іншу інформацію у випадках, передбачених законом. рішення виборчих комісій доводяться до відома громадян через друковані засоби масової інформації або, у разі неможливості, опри­люднюються в інший спосіб.

Засоби масової інформації зобов’язані об’єктивно висвітлюва­ти хід виборчого процесу. їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі публічні заходи, пов’язані з виборами, а на засідання виборчих комісій та на виборчі дільниці у день виборів та в день повторного голосування — на умовах, встановлених за­коном. Виборчі комісії, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, посадові і службові особи цих органів зобов’язані в межах своїх повноважень і компетенції надавати представникам засобів масової інформації необхідні їм відомості щодо підготовки та проведення виборів.

Виборчі комісії при дипломатичних та інших закордонних пред­ставництвах України у державах, де проживає значна кількість ви­борців, забезпечують опублікування у місцевих засобах масової ін­формації відомостей про час і місце голосування та місцезнаходження відповідних виборчих дільниць. перелік таких держав визначається Центральною виборчою комісією.

Отже, загальна картина виборчого процесу виглядає таким чи­ном. У встановлений законом строк уповноважений на те орган (по­садова особа) видає акт про призначення виборів, яким визначається дата голосування. після оприлюднення цього акта починається фор­мування так званої “інфраструктури виборів”: формування виборчих округів, виборчих дільниць, складання і уточнення списків виборців, формування відповідних виборчих комісій. після цього починається висування кандидатів, формування ними виборчих фондів, збір під­писів на їх підтримку. стадія висування кандидатів завершується ре­єстрацією, що визначає коло учасників процесу, які будуть змагатися за одержання мандатів і які у разі, якщо в подальшому не відмовлять­ся від участі у виборах, будуть представлені у списках кандидатів, а потім і у виборчих бюлетенях.

Після реєстрації кандидати, партії і виборчі блоки партій мають право розпочинати передвиборну агітацію, в ході якої в різноманіт­них формах здійснюється вплив на виборців з тим, аби сформувати відповідну громадські думку і схилити електорат на свою користь, щоб здобути його підтримку під час голосування. передвиборна агітація, як правило, завершується за день до дня голосування, щоб дати виборцям можливість “зібратися з думками” напередодні воле­виявлення, яке здійснюється шляхом голосування бюлетенями на виборчих дільницях. після завершення голосування виборчі комісії здійснюють підрахунок голосів, а комісії вищого рівня — підведення підсумків голосування і визначення результатів виборів в цілому. Заключним моментом виборчого процесу є оприлюднення результатів виборів.

Слід відмітити, що й після опублікування результатів виборів здійснюються деякі виборчі дії: подання кандидатами, партіями і ви­борчими блоками фінансових звітів, передача на зберігання виборчої документації тощо. однак зазначені дії не спрямовані безпосередньо на обрання виборних органів і осіб, а є такими, що забезпечують і су­проводжують основні виборчо-процесуальні дії, які здійснюються в межах визначених законом стадій виборчого процесу.

Таким чином, можна зробити висновок, що виборчий процес є сукупністю юридично значущих дій, що відбуваються безперервно одна за одною. Кожна стадія виборчого процесу має суто індивіду­альне юридичне значення, але разом з тим зазначений процес є не­можливим за відсутності хоча б однієї з них.

 

< Попередня   Наступна >