161

---

§ 3. Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні

Чинна Конституція України визначає Верховну раду України як єдиний загальнонаціональний, постійно діючий, однопалатний колегіальний виборний представницький орган законодавчої влади у складі 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного го­лосування строком на п’ять років.

Пріоритетною рисою українського парламенту як органу зако­нодавчої влади є його виключність як єдиного органу законодавчої влади у державі, універсальність у системі органів державної влади, що зумовлена, насамперед, унітарним характером державного устрою нашої країни, внутрішньою структурою Верховної ради та низкою інших важливих обставин. Тож нині в Україні не існує інших органів законодавчої влади, окрім Верховної Ради України. Не передбачена й можливість делегування нею своїх законодавчих повноважень іншим державним органам чи посадовим особам.

Верховна рада України є загальнонаціональним представниць­ким органом державної влади, оскільки вона має право представляти увесь Український народ — громадян України всіх національностей.

Колегіальний характер Верховної ради як парламенту України полягає насамперед у її складі і порядку роботи. Верховна рада, як уже відзначалося, складається з 450 народних депутатів і є повно­важною, тобто правомочною приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу і складення новообраними народними депутатами присяги. Ця конституційна вимога є умовою правомочності Верховної ради протягом всього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава для відкриття її першого за­сідання першої сесії.

Більше того, Верх

овна рада правомочна приймати закони і ре­алізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування (на­явності кворуму) не менше тієї кількості народних депутатів, яка згідно з Конституцією України необхідна для прийняття відповідно­го рішення1. Нагадаємо, що закони, постанови та інші акти Верховна Рада України приймає більшістю від свого конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Виборний характер українського парламенту, як і парламентів інших країн, полягає в тому, що він формується виключно шляхом виборів народних депутатів України. Ці вибори є вільними і прово­дяться на основі загального, рівного і прямого народного волевияв­лення шляхом таємного голосування.

Постійний характер діяльності українського парламенту поля­гає, зокрема, в тому, що народні депутати обираються до Верховної ради строком на п’ять років і здійснюють свої повноваження в ній на постійні основі. Верховна рада працює сесійно.

Ці та інші риси парламенту зумовлюють притаманне лише йому місце в системі органів державної влади. парламент України є про­відним органом у системі органів державної влади. Він представляє і реалізує повноваження пріоритетної гілки державної влади — за­конодавчої, бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, здійснює контроль за додержанням прав і свобод громадян, є загальним представником народу і виразником його волі. парламент України має багатогранні відносини з іншими органами державної влади та із суб’єктами політичної системи: політичними партіями, громадськими організаціями тощо.

Місце Верховної ради в державному апараті України відобража­ється в її функціях і компетенції. парламент України — орган загаль­ної компетенції. Шляхом здійснення законодавчої діяльності він бере участь в реалізації всіх функції Української держави, передбачених Конституцією України. головними функціями Верховної ради є: 1) законодавча функція; 2) представницька функція; 3) установча (державотворча, організаційна) функція; 4) функція парламентсько­го контролю; 5) фінансова функція; 6) зовнішньополітична функція.

пріоритетною функцією Верховної ради є, природно, її законо­давча функція2. В найбільш загальних рисах вона являє собою перед­бачений Конституцією напрям діяльності Верховної ради, який поля­гає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили чинність (в порядку скасування), або у призупиненні їх дії.

Представницька функція Верховної ради являє собою вид і на­прям діяльності парламенту України, що полягає в представництві Українського народу — громадян України всіх національностей — у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів. адже загальновизнано, що парламенти є не лише законодавцями, а й “Ве­ликим журі” кожної нації.

Іншою, не менш важливою функцією Верховної ради є її уста­новча (державотворча) функція. пріоритетними напрямами діяльнос­ті парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно, формування та участь у формуванні органів виконавчої і судової влади. частиною установчої діяльності парламенту є також формування внутрішніх ор­ганів Верховної ради — комітетів, комісій, апарату Верховної ради, а також органів парламенту зі спеціальним статусом — рахункової пала­ти і Уповноваженого Верховної ради з прав людини (омбудсмана).

Значне місце в діяльності Верховної Ради, як і парламентів інших країн, займає парламентський контроль. парламентський контроль здійснюється, зокрема, за діяльністю уряду, за додержанням консти­туційних прав і свобод громадян, за надходженням і використанням бюджетних коштів, за діяльністю інших органів влади, а також щодо питань, які становлять суспільний інтерес для України.

Верховна рада України має значні повноваження по здійсненню бюджетно-фінансової функції. Зокрема Верховна рада затверджує законом державний бюджет та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за його виконанням, приймає відповідне рі­шення щодо звіту про його виконання тощо.

Про зовнішньополітичну функцію Верховної ради свідчать по­вноваження парламенту щодо визначення засад зовнішньої політики, ратифікації і денонсації міжнародних договорів, схвалення рішення про надання та прийняття фінансової допомоги, про надання та при­йняття військової допомоги іноземним державам або від іноземних держав та міжнародних організацій.

Окрім перелічених функцій Верховна рада як український пар­ламент реалізує низку інших владних повноважень, наданих їй Кон­ституцією та законами.

Ефективність діяльності Верховної ради по здійсненню належ­них їй функцій і повноважень, перш за все як єдиного органу законо­давчої влади, залежить від стану нормативного регулювання порядку (процесу) цієї діяльності. Вихідні засади нормативного врегулюван­ня матеріальної, а особливо процесуальної сторони функціонування парламенту України закладені у відповідних положеннях Конститу­ції України. однак, враховуючи обсяг та багатоаспектність функцій Верховної ради України, вказані конституційні положення потребу­ють конкретизації та деталізації. така деталізація здійснюється як у законах, так і в підзаконних нормативно-правових актах3, які, власне, і утворюють систему нормативного регулювання діяльності Верхо­вної ради. до цієї системи входять Конституція України, регламент Верховної ради України4, Закони України “про статус народного де­путата України” від 17 листопада 1992 р., “про комітети Верховної ради України” від 4 квітня 1995?р., інші законодавчі акти5, які регу­люють порядок діяльності Верховної ради України.

Залишається додати, що повноваження Верховної ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної ради України нового скликання. при цьому варто звернути увагу на те, що президент України має право достроково припинити повноваження Верховної ради України. Це можливо за наявності лише однієї з та­ких підстав:

протягом одного місяця у Верховній раді України не сформо­вано коаліцію депутатських фракцій відповідно до ст. 83 Кон­ституції України;

протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міні­стрів України;

протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідан­ня не можуть розпочатися.

Щодо випадку, коли протягом тридцяти днів однієї чергової се­сії пленарні засідання не можуть розпочатися, треба відзначити, що виникнення у президента України права на дострокове припинення повноважень Верховної ради України на цій підставі пов’язане з тим, що пленарні засідання Верховної ради не можуть розпочатися через недодержання порядку роботи Верховної ради, встановленого Кон­ституцією України та регламентом Верховної ради, що унеможлив­лює здійснення парламентом конституційних повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні1.

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної ради України приймається президентом України після консульта­цій з головою Верховної ради України, його заступниками та голо­вами депутатських фракцій у Верховній раді України.

Повноваження Верховної ради України, що обрана на позачерго­вих виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної ради України попереднього скликан­ня, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

Повноваження Верховної ради України не можуть бути достро­ково припинені президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної ради України або президента України.

 

1 рішення Конституційного суду України № 17-рп/2002 від 17.10.2002 р.

2 якби закони могли говорити вголос, вони б у першу чергу поскаржилися на законодавців. так твердив відомий правознавець і громадський діяч Джордж Севіл Ґаліфакс. і, як не дивно, його слова з часом набувають все більшої актуальності на тлі новітніх суспільно-політичних реалій.

3 Згідно з рішенням Конституційного суду України № 4-рп/2008 від 1 квітня 2008 року, яким була визнана неконституційною постанова Верховної ради “про регламент Верховної ради України” від 16 березня 2006 року з наступними змінами і доповненнями, порядок роботи Верховної ради України може визначатися виключно законами України, зокрема законом про регламент Верховної ради України.

4 порядок діяльності Верховної ради України згідно з постановою Вер­ховної ради “про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної ради України” від 8 квітня 2008 року визначається тимчасовим регламентом, який діє до прийняття Верховною радою України Закону “про регламент Верховної ради України”.

5 до цих законодавчих актів, зокрема, належать постанова ВР “про перелік комітетів Верховної ради України”, положення про порядок роботи з проектами законів, постанов та інших актів Вр, положення про помічника-консультанта народного депутата України , положення про апарат Верховної ради та ін..

 

< Попередня   Наступна >