130

---

§ 3. Порядок здійснення права законодавчої ініціативи

Законодавча ініціатива — це пропозиція прийняти новий або внести зміни до діючого закону, що виходить від осіб чи установ, яким надано таке право.

Право законодавчої ініціативи у Верховній раді України нале­жить президенту України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України має виключне право на внесення про­екту закону про Державний бюджет України.

Проект закону про надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України вносить президент України або Кабінет Міністрів України.

Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної ради:

а) законопроектів — проекти законів, постанов Верховної ради, які містять положення нормативного характеру;

б) проектів актів Верховної ради — проекти постанов, резолю­цій, декларацій, звернень, заяв, що випливають з установчих, організаційних, контрольних та інших функцій Верховної ради;

в) пропозицій до законопроектів — внесення змін до тексту зако­нопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), зміни поряд­ку розміщення, об’єднання розділів, глав, статей, їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті;

г) поправок до законопроектів — внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту.

Пропозиції вносяться письмово до законопроекту, який готуєть­ся до другого читання, в такій редакції, щоб щодо них можна було відповісти “так” або “ні”.

Пропозиція щодо структурних частин законопроекту має міс­тити послідо

вно викладені назви розділів, глав, а в разі необхіднос­ті — статей, частин чи пунктів законопроекту.

Поправка може бути внесена письмово до законопроекту, який готується до другого і третього читань, а також усно під час розгляду законопроекту в другому читанні на пленарному засіданні Верховної ради.

Законопроект має бути оформлений відповідно до вимог закону. Він подається до Верховної ради за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким пра­вом. Якщо законопроект ініційовано кількома народними депутатами, ініціатором його внесення вважається народний депутат, прізвище (підпис) якого на ньому зазначено першим. У разі якщо зазначений народний депутат відкликає свій підпис, ініціатором вважається той, чиє прізвище є наступним.

Ініціатор внесення чи представник суб’єкта права законодавчої ініціативи має право на доповідь законопроекту на пленарному засіданні Верховної ради та на засіданні головного комітету чи тимча­сової спеціальної комісії з цього питання.

Законопроект, щодо якого Верховною радою приймалося рішен­ня стосовно вимог до його основних положень, принципів чи критері­їв, повинен відповідати цим вимогам.

Законопроект, у якому пропонується внести зміни до закону (законів), не може поєднуватися зі змінами до Конституції України. Законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту пер­винного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта.

Кожен законопроект повинен містити положення щодо порядку набрання ним чинності.

Якщо для реалізації положень поданого законопроекту після його прийняття необхідні зміни до інших законів, такі зміни мають викладатися в розділі “перехідні положення” цього законопроекту або у одночасно внесеному його ініціатором окремому законопроек­ті. до законопроекту обов’язково додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійсни­ти для реалізації положень такого законопроекту в разі його при­йняття.

Законопроект вноситься на реєстрацію разом із низкою супро­відних документів, зокрема, з проектом постанови, яку пропонуєть­ся Верховній раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити:

обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законо­давства;

обґрунтування очікуваних соціально-економічних, право­вих та інших наслідків застосування закону після його прий­няття;

інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту. Зазначені документи подаються письмово разом з їх електро­нним файлом.

У разі внесення законопроекту, реалізація якого впливає на ви­даткову та/або дохідну частину державного чи місцевих бюджетів, до нього додаються фінансово-економічне обґрунтування (розраху­нок розміру витрат) та пропозиція щодо покриття цих витрат. Якщо реалізація законопроекту не впливає на видаткову та/або дохідну частину державного чи місцевих бюджетів, про це зазначається в по­яснювальній записці.

У разі внесення законопроекту, остаточне прийняття рішення щодо якого можливе лише за результатами референдуму, ця обстави­на повинна бути зазначена у пояснювальній записці.

До законопроекту про внесення змін до законів додається порів­няльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін.

Якщо законопроект вноситься за погодженням з відповідними органами виконавчої чи судової влади, до нього додається таке по­годження.

Законопроект, внесений до Верховної ради з дотриманням усіх наведених вимог, реєструється в апараті Верховної ради в день його внесення. У прийнятті на реєстрацію законопроекту може бути відмовлено у разі, якщо він поданий з порушенням цих вимог, а та­кож якщо законопроект є альтернативним і вноситься з порушенням строків, визначених регламентом Верховної ради.

Пропозиції, поправки, висновки до законопроектів подаються до апарату Верховної ради або безпосередньо до комітету чи до тимча­сової спеціальної комісії, які визначені головними з відповідних за­конопроектів.

Усі зареєстровані законопроекти та супровідні документи вво­дяться апаратом Верховної ради до бази даних законопроектів елек­тронної комп’ютерної мережі веб-сайту Верховної ради.

 

< Попередня   Наступна >