44

---

Тема 7 .

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ЗАСАДИ УТВОРЕННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ. КОНСТИТУЦІЙНА ЮРИСДИКЦІЯ В УКРАЇНІ

Справа судді — тлумачити закон, а не дарувати його.

Френсіс Бекон

§ 1. Конституційний суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні

У сучасному суспільстві Конституція виступає основним за­коном держави, який закріплює державний та суспільний лад в країні, порядок організації і здійснення державної влади, визна­чає основні державно-правові інститути, порядок їх організації та компетенцію, принципи взаємовідносин особи і держави і, таким чином, встановлює принципи регулювання суспільних відносин. такі відносини визначають сутність держави, її політичну і соці­альну спрямованість, тому вони об’єктивно потребують не лише закріплення в основному Законі, яким є Конституція, а й вимага­ють забезпечення своєї стабільності та особливого рівня правового захисту.

Для реалізації такої потреби існує конституційна юрисдик­ція, тобто сфера особливої компетенції вирішувати питання про відповідність або невідповідність законів та інших нормативно-правових актів, а також дій чи бездіяльності тих чи інших суб’єктів конституційно-правових відносин приписам існуючих конституцій­них норм. соціальна значущість конституційної юрисдикції визначає і суттєве соціальне значення суб’єкта, який уповноважений її здій­снювати, тобто на практиці вирішувати питання, що належать до цієї особливої сфери владних повноважень.

Конституція посідає особливе місце в системі національного за­конодавства. Це виявляється у тому, що вона слугує базою для всіх інших законодавчих актів держави. Всі без винятку закони й підзаконні акти мають виходити з Конституції і не супере

чити їй. У Кон­ституції України про це прямо говориться у ч. 2 ст. 8: “Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Украї­ни і повинні відповідати їй”.

Це особливе місце, що його займає у правовій системі нашої дер­жави Конституція, обумовлює необхідність її особливого захисту від будь-яких намагань порушити або обійти її нормативні припи­си. стаття 1 Закону України “про Конституційний суд України” в цілковитій відповідності з ч. 1 ст. 147 Конституції України визначає його як єдиний орган конституційної юрисдикції в державі. Це озна­чає, що Конституційний суд України є єдиним органом, який упо­вноважений Конституцією вирішувати питання про відповідність нормам Конституції законів та інших нормативно-правових актів та давати офіційне тлумачення Конституції і законів України. таким чином, Конституційний суд виступає органом конституційного на­гляду і контролю в країні.

Конституційний контроль у сучасному його розумінні з’явився в 1803 р. у США, коли Верховний суд сполучених Штатів оголосив, що федеральна Конституція — найвищий закон держави, і будь-який закон Конгресу, котрий суперечить Конституції, може бути визнаний судом неконституційним. Згодом такий порядок був запроваджений у цілому ряді держав американського і європейського континентів (Бразилія, Мексика, Норвегія, Греція тощо). Вже після першої світо­вої війни в Європі сформувався новий підхід до здійснення консти­туційного контролю, який почав досить активно поширюватися й в інших регіонах. Вперше спеціальний орган конституційної юрисдик­ції з’явився в Австрії в 1920 р. пізніше аналогічні установи сформу­валися в більшості країн Західної Європи.

У наш час існують дві системи конституційного контролю:

Англо-американська система, яка історично склалася пер­шою і відзначається тим, що конституційність законів та ін­ших нормативних актів у процесі розгляду конкретних справ уповноважені перевіряти суди загальної юрисдикції, які мо­жуть визнати певний закон неконституційним. якщо надалі ця справа розглядається у Верховному суді країни, рішення останнього щодо відповідності спірного закону конституції стає обов’язковим для всіх судів у державі. За підтримки Вер­ховним судом рішення про неконституційність закону за­стосування останнього судами припиняється, а законодавчий орган держави такий закон скасовує.

Європейська система, яка сформувалася в першій половині ХХ ст. і передбачає виокремлення повноважень щодо вирі­шення питання про конституційність законів і підзаконних актів зі сфери компетенції загальних судів і створення в меж­ах судової системи держави спеціального органу конститу­ційного нагляду і контролю. Цей орган може мати різні на­йменування: Конституційний трибунал (Іспанія, Польща, Ортугалія), державний трибунал (Ліхтенштейн), Консти­туційна рада (Франція), державна рада (Бельгія), Консти­туційний суд (Австрія, Болгарія, Устонія, Італія, Німеччина, Росія, Румунія, Словаччина, Угорщина) тощо.

Встановлення Конституцією України і Законом “про Консти­туційний суд України” єдиного органу конституційної юрисдик­ції — Конституційного суду України — означає, що в нашій державі утвердилася європейська система конституційного контролю, і в ній не може існувати будь-якого іншого органу, який би був уповноваже­ний давати висновки щодо відповідності чи невідповідності консти­туційним приписам законів і підзаконних актів, а також здійснювати їх офіційне тлумачення.

За своєю сутністю Конституційний суд України є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосуд­ний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні. Невипадково у ст. 124 основного Закону зазначається, що судочинство в Україні здійснюється Конституцій­ним судом України і судами загальної юрисдикції. Це свідчить про пріоритетність Конституційного суду в системі судової влади нашої держави.

За змістом своєї діяльності Конституційний суд забезпечує пра­вовий захист Конституції, вирішуючи питання про відповідність за­конів та інших правових актів Конституції України і даючи офіційне тлумачення Конституції й законів України. Конституційний суд та­кож посилює юридичний захист прав і свобод людини і громадянина й виступає арбітром у вирішенні конституційних конфліктів між гіл­ками влади, тим самим сприяючи забезпеченню конституційної за­конності і верховенства права.

За формою своєї діяльності Конституційний суд є єдиним ко­легіальним органом конституційної юрисдикції. рішення і висновки Конституційного суду є результатом професійної колективної ді­яльності суддів Конституційного суду, делегованих різними гілками влади до його складу.

Основним завданням Конституційного суду України є гаран­тування верховенства Конституції України як основного Закону держави на всій території України. Відтак діяльність Конституцій­ного суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, по­вноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень.

Важливість завдань, вирішення яких покладається на Конститу­ційний суд, обумовлює необхідність існування системи правової ре­гламентації його утворення і функціонування; основу такої системи складають норми Конституції і Закону України “про Конституцій­ний суд України” від 16 жовтня 1996 р.

Сутність Конституційного суду, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного суду, під якими слід розуміти основні напрями і види його діяльності, що здійсню­ються відповідно до Конституції і законів України.

Пріоритетною функцією Конституційного суду, без сумніву, є здійснення ним конституційного судочинства. Утім, ця функція — не єдиний напрям діяльності Конституційного суду України. інші його функції можна класифікувати за об’єктами та засобами і способами діяльності суду.

Об’єктами діяльності Конституційного суду є основи конститу­ційного ладу України; конституційно-правовий статус людини і гро­мадянина; форми безпосередньої демократії; основні засади організа­ції й діяльності органів публічної влади.

За способами і засобами функції Конституційного суду можна класифікувати на функції конституційного контролю; офіційного тлумачення Конституції і законів; правової охорони Конституції; за­безпечення принципу поділу влади (арбітражна функція); здійснен­ня конституційного судочинства тощо.

Функція конституційного контролю полягає в тому, що Консти­туційний суд шляхом здійснення конституційного судочинства ви­значає конституційність законів та інших правових актів вищих ор­ганів державної влади, тобто контролює їх відповідність основному Закону.

Зміст функції офіційного тлумачення права визначається ви­ключними повноваженнями Конституційного суду офіційно тлума­чити Конституцію України та закони. рішення та висновки Консти­туційного суду щодо тлумачення законів є обов’язковими для всіх суб’єктів конституційних відносин, вони не потребують додаткового затвердження чи санкції з боку будь-якого державного органу, а та­кож не можуть бути піддані сумніву або, тим паче, проігноровані.

Реалізуючи функцію правового захисту Конституції, Конститу­ційний суд здійснює цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами, діяльність щодо вирішення питань відповідності законів та інших правових актів Конституції України та офіційного тлумачен­ня основного та інших законів України. тим самим Конституційний суд упереджує порушення Конституції та скасовує правові акти, що є неконституційними.

Арбітражна функція Конституційного суду полягає в тому, що цей державний орган виступає важливим елементом системи стриму­вань і противаг між главою держави, парламентом, урядом і судами загальної юрисдикції. Незалежність як основний принцип організа­ції й діяльності Конституційного суду і рівне представництво в його складі представників усіх гілок влади дає можливість неупереджено здійснювати конституційне судочинство та приймати рішення й ви­сновки, що не піддаються перегляду і є обов’язковими для всіх без винятку.

Важливою функцією Конституційного суду є функція консти­туційного судочинства. Ця функція підкреслює приналежність Кон­ституційного суду до судової гілки влади, що покликана реалізову­вати функцію правосуддя в державі, тобто розв’язувати суперечності, які виникають в процесі правовідносин у суспільстві.

З метою реалізації функцій Конституційного суду Конституція і Закон України “про Конституційний суд України” визначають по­вноваження Конституційного Суду, закріплені за ним для здійснення покладених на нього функцій. Зокрема, Конституційний суд Украї­ни приймає рішення та дає висновки у справах щодо:

??? конституційності законів та інших правових актів Верховної ради України, актів президента України, актів Кабінету Мі­ністрів України та правових актів Верховної ради автоном­ної республіки Крим. перевірці підлягають лише ті закони та правові акти, які набрали чинності. Конституційний суд не може здійснювати перевірку про­ектів відповідних правових актів (окрім актів щодо внесення змін до Конституції). при цьому розгляд і вирішення питань конституцій­ності законів та інших правових актів здійснюється Конституційним судом за зверненням уповноважених суб’єктів, а не за власною іні­ціативою. Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. при цьо­му визнані неконституційними правові акти чи їх окремі положення не можуть прийматися відповідними суб’єктами правотворчості по­вторно в тій самій редакції;

??? відповідності Конституції України чинних міжнародних до­говорів України або тих міжнародних договорів, що вносять­ся до Верховної ради України для надання нею згоди на їх обов’язковість для України. перевірка на конституційність може стосуватися будь-якого з чинних міжнародних договорів України, незалежно від дати його укладення. Якщо такий договір за висновком Конституційного суду виявиться неконституційним, він втрачає обов’язковість для Украї­ни. Коли ж йдеться про міжнародний договір, який лише внесено на розгляд парламенту, то в разі надання Конституційним Судом висно­вку щодо його неконституційності Верховна рада втрачає можли­вість ратифікувати цей договір;

??? додержання конституційної процедури розслідування і роз­гляду справи про усунення президента України з поста в по­рядку імпічменту. перевірці Конституційним судом підлягає додержання визна­ченої Конституцією процедури, що стосується: ініціювання відповідною кількістю народних депутатів питання про усунення президен­та України з поста в порядку імпічменту; створення для проведення розслідування спеціальної тимчасової слідчої комісії, включення до її складу спеціального прокурора і спеціальних слідчих; підготовки комісією за результатами розслідування своїх висновків і пропози­цій; розгляду на парламентському пленарному засіданні зазначених висновків і пропозицій; прийняття Верховною радою рішення про звинувачення Президента і прийняття нею рішення про звернення до Конституційного суду за відповідним висновком. У разі, якщо Кон­ституційний суд виявить недодержання конституційної процедури, розгляд справи буде автоматично припинений;

??? офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Метою офіційного тлумачення нормативних положень Консти­туції і законів України є встановлення їх однозначного і правиль­ного розуміння і застосування на всій території держави і надання роз’яснень практичного характеру з цього приводу. при цьому Кон­ституційний суд має право з’ясовувати і роз’ясняти, інтерпретувати і встановлювати зміст відповідних нормативних положень, але не може вносити до правових актів, які стали предметом розгляду, будь-яких змін чи доповнень.

У юридичній літературі різного тематичного спрямування нерід­ко зазначається, що тлумачення юридичних норм є сферою суспіль­ної або державної діяльності, яка стосується, головним чином, ви­роблення у процесі тлумачення конституційно-правової орієнтації в розумінні й обґрунтуванні права. тлумачення норм Конституції, яке здійснює Конституційний суд України, нового змісту не породжує, воно лише примножує розуміння змісту прав та обов’язків і надає йому офіційного характеру. офіційна інтерпретація в даному випад­ку забезпечує правопорядок і законність в державі. Варто відзначити, що наразі більш як половина всіх рішень, прийнятих Конституцій­ним судом України, як свідчить судова статистика, стосується офі­ційного тлумачення положень Конституції та законів України.

Слід відзначити, що до повноважень Конституційного суду України не належать питання щодо законності актів органів держав­ної влади, органів влади Автономної республіки Крим та органів міс­цевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетен­ції судів загальної юрисдикції.

 

< Попередня   Наступна >