43

---

Тема 9.

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ, СВОБОД ТА ОБОВ'ЯЗКІВ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Люди вважають, що вони вільні лише остільки,

оскільки їм дозволено підкорятися своїм

пристрастям, а будучи змушеними жити

за приписами закону, вони думають,

що поступаються своїм правом.

Бенедикт Спіноза

§ 1. Процесуально-правові аспекти інституту громадянства України

Поняття і загальні риси інституту громадянства

Статус людини як громадянина є надзвичайно важливим у ха­рактеристиці її соціальної сутності, її правового становища як особи, яка має правову належність до тієї чи іншої держави, підпадає під дію її законодавства, узгоджує з ним свою поведінку і знаходиться у сфері юрисдикції уповноважених цією державою владних органів.

Громадянство є тією необхідною підставою, яка надає особі, що має статус громадянина, можливість повною мірою долучатися до політичного, соціально-економічного, правового та культурного життя суспільства і держави. обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обсяг обов’язків, що покладені на неї цією державою, знаходяться у прямій залежності від наявності чи відсутності в особи статусу громадянина цієї держави.

Громадянські й політичні, соціальні та економічні, екологічні й куль­турні права і свободи в повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави, яка бере на себе відповідальність за забезпечен­ня їх здійснення і реалізації.

Отже, громадянство є одним з визначальних факторів у харак­теристиці правового ста

новища особи, одним із найважливіших еле­ментів її правового статусу.

Ггромадянином держави є лише та особа, яка перебуває в осо­бливих правових відносинах з державою своєї громадянської на­лежності, користується правами і виконує обов’язки, покладені на неї владою і законом, що, власне, й становить зміст і сутність ка­тегорії громадянства. На відміну від населення, сукупності осіб, які проживають на території держави і становлять певну демографічну категорію, громадяни держави утворюють її народ, що є категорією правовою. саме народ виступає носієм суверенітету і єдиним дже­релом влади в країні.

Тож громадянином України є особа, яка набула громадянство України в передбаченому законами та міжнародними договорами України порядку. та окрім громадян до поняття населення включа­ються також іноземці, тобто особи, які не перебувають в громадян­стві України і є громадянами (підданими) іншої держави або держав (біпатридами), і особи без громадянства (апатриди), тобто особи, які не є громадянами жодної держави.

Відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права пра­во на громадянство є невід’ємним правом кожної людини. Це поло­ження закріплено у Загальній декларації прав людини від 10 груд­ня 1948 р. та Міжнародному пакті про громадянстві й політичні права від 16 грудня 1966 р. Зазначене право втілене й у Конституції України та Законі України “про громадянство України” від 18 січ­ня 2001 р.

Громадянство являє собою самостійний конституційно-правовий інститут. Зміст громадянства становлять права та обов’язки особи стосовно держави з одного боку, і держави щодо особи — з іншого. Ці права та обов’язки виникають та існують у зв’язку з поширенням на особу юрисдикції держави. таке поширення поряд з іншими фак­торами обумовлює набуття особою правосуб’єктності громадянина у повному обсязі, а також охорону і захист її прав та законних інтересів з боку держави.

Влада держави (її юрисдикція1) поширюється на її громадян незалежно від місця їхнього перебування — у межах даної країни чи поза ними. тому зв’язок між особою і державою є постійним, усталеним, незмінним і непорушним. отже громадянство Украї­ни — це правовий обов’язок між фізичною особою і Українською державою, який знаходить свій прояв у їхніх взаємних правах і обов’язках.

Це означає, що громадяни мають неухильно виконувати норма­тивні настанови держави, не порушувати прав і законних інтересів ін­ших суб’єктів права, не завдавати шкоди навколишньому природного середовищу, захищати суверенітет і територіальну цілісність держа­ви тощо. Держава ж охороняє права і свободи громадян від порушень і протиправних посягань, створює належні умови для реалізації гро­мадянами своїх законних інтересів. Держава забезпечує рівність прав громадян, рівність громадян перед законом, захист прав та інтересів своїх громадян як усередині країни, так і за її межами.

Держава відповідає перед громадянами за свою діяльність. Згід­но з Конституцією України утвердження і забезпечення прав і сво­бод людини є головним обов’язком держави. при цьому Україна га­рантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Громадянство як певний політико-юридичний стан є передумо­вою набуття індивідом правового статусу громадянина конкретної держави в повному обсязі. Воно визначає формування правового ста­новища особи і специфіки конституційно-правових основ її статусу.

Існує декілька способів набуття громадянства:

а) в силу народження — філіації(відлат. filiatio — родове наступ­ництво) за принципом “права крові” (лат. jus sanguinis) — на­ буття громадянства за походженням (особа набуває грома­дянство батьків незалежно від місця (країни) її народження), та “права ґрунту” (лат. jus soli) — набуття громадянства за народженням (особа набуває громадянство держави, на те­риторії якої вона народилася, незалежно від громадянства її батьків);

б) шляхом натуралізації (надання) — прийняття до громадян­ства на підставі положень відповідних законів держави про таке прийняття;

в) шляхом репатріації (від пізньолат. repatriatio — поверненняна батьківщину) — повернення в країну громадянства, постій­ного проживання або кровного походження певних категорій осіб, які внаслідок різних обставин опинилися на її межами, що здійснюється на підставі міжнародних договорів або за­гальнодержавних актів (законів заінтересованих держав) про таке повернення;

г) шляхом оптації (від лат. optatio — вибір, бажання) — підпа­дання під суверенітет певної держави у результаті переходу під її суверенітет території, на якій проживає дана особа (за міжнародним договором).

Припинення громадянства відбувається:

а) шляхом виходу;

б) шляхом депортації (від лат. deportatio — вигнання, заслан­ня) — примусового виселення з місця постійного проживання чи країни громадянства з позбавленням такого громадянства;

в) внаслідок втрати;

г) на підставі міжнародних договорів (оптації).

Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

??? єдиного громадянства — громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністра­тивно-територіальних одиниць України. якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. якщо іноземець набув грома­дянство України, то у правових відносинах з Україною він також визнається лише громадянином України;

??? запобігання виникненню випадків безгромадянства;

??? неможливості позбавлення громадянина України громадян­ства України;

??? визнання права громадянина України на зміну свого грома­дянства;

??? неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного при­пинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

??? рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

??? збереження громадянства України незалежно від місця про­живання громадянина України.

Громадянами України є:

а) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошен­ня незалежності України постійно проживали на території України;

б) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релі­гійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України “Про громадянство України” (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

в) особи, які прибули в Україну на постійне проживання піс­ля 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина ко­лишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ

України внесено напис “громадянин України”, а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

г) особи, які набули громадянство України відповідно до зако­нів та міжнародних договорів України.

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

паспорт громадянина України;

свідоцтво про належність до громадянства України;

паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

тимчасове посвідчення громадянина України;

проїзний документ дитини;

дипломатичний паспорт;

службовий паспорт;

посвідчення особи моряка;

посвідчення члена екіпажу;

посвідчення особи на повернення в Україну. громадянство України набувається:

за народженням;

за територіальним походженням;

внаслідок прийняття до громадянства;

внаслідок поновлення у громадянстві;

внаслідок усиновлення;

внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієз­датною, опіки;

у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

внаслідок встановлення батьківства;

за іншими підставами, передбаченими міжнародними догово­рами України.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопо­таннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є:

визнання і дотримання Конституції та законів України;

неперебування в іноземному громадянстві, або подання зобов’язання2припинити іноземне громадянство чи деклара­ції про відмову від нього;

безперервне проживання3на законних підставах на терито­рії України протягом останніх п’яти років. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України. Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає на території України на законних підставах;

отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

володіння державною мовою в обсязі, достатньому для спіл­кування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

наявність законних джерел існування4. Ця умова не поширю­ється на осіб, яким надано правовий статус біженця чи при­тулок в Україні.

Окремі з перелічених вимог не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, та на осіб, прийняття яких до гро­мадянства України становить державний інтерес для України.

До громадянства України не приймається особа, яка:

а) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

б) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

в) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано за­конодавством України тяжким злочином.

 

1 В даному випадку мається на увазі компетенція державних органів.

 

2 Зобов’язанням припинити іноземне громадянство є письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття ним громадянства України він припинить громадянство іншої держави і протягом одного року з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства іншої держави до органу, що видав йому тимчасове по­ свідчення громадянина України, тобто документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України;

3 Безперервне проживання на території України означає проживання на території України особи, яка зареєструвала на території України свій на­ціональний паспорт, має посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їй надано правовий статус біженця чи притулок в Україні. при цьому її разовий виїзд за кордон у приватних справах не має перевищувати 90 днів, а в сумі за рік — 180 днів.

4Законними джерелами існування визнаються заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження та фінансо­ва допомога від членів сім'ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи.

 

< Попередня   Наступна >