176

---

§ 2. Конституційно-процесуальні основи реалізації права на свободу об’єднання

Гарантоване Конституцією України право громадян на свободу об’єднання реалізується через політичні партії, громадські організа­ції та професійні спілки.

Порядок створення та діяльності об’єднань громадян, їх легалізація

Право громадян на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації гарантується Конституцією, а також за­конами України “про об’єднання громадян” від 16 червня 1992р., “про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 р., “про благодій­ництво та благодійні організації” від 16 вересня 1997 р., “про моло­діжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Конституція України встановила, що громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські органі­зації для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення по­літичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або за­хисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до по­літичних партій або громадських організацій. Належність чи неналеж­ність до об’єднання громадян не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг.

Конституція України гарантує рівність перед законом усіх об’єднань громадян.

Утворення і діяльність об’єднань громадян, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну консти­туційного ладу насильниць

ким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захо­плення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалю­вання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються.

Об’єднання громадян не можуть мати воєнізованих формувань.

Тут залишається лише додати, що обмеження та заборона діяль­ності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Відзначимо, що об’єднанням громадян є добровільне громад­ське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об’єднання громадян створюються і діють на основі добровіль­ності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, закон­ності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.

Об’єднання громадян України утворюються і діють зі всеу­країнським, місцевим та міжнародним статусом. до всеукраїн­ських об’єднань громадян належать об’єднання, діяльність яких поширюється на всю територію України і які мають місцеві осе­редки у більшості її областей. до місцевих об’єднань належать об’єднання, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. громадська ор­ганізація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на терито­рію України і хоча б однієї іншої держави.

Об’єднання громадян, незалежно від назви, визнається політич­ною партією або громадською організацією.

Політичні партії створюються за ініціативою громадян Украї­ни, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не трима­ються в місцях позбавлення волі. Засновниками громадських орга­нізацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитя­чих організацій - 15-річного віку.

Рішення про заснування об’єднань громадян приймаються уста­новчим з’їздом (конференцією) або загальними зборами.

Засновниками спілок об’єднань громадян є об’єднання громадян.

Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку. членами громадських організацій, крім молодіжних (з 14 до 35 років) та дитячих (з 6 до 18 років), можуть бути особи, які досягли 14 років.

Громадські організації можуть не мати фіксованого індивідуаль­ного членства.

У діяльності громадських організацій у випадках, передбачених їх статутами, можуть брати участь колективні члени.

Назва об’єднання громадян визначається рішенням установчо­го з’їзду (конференції) або загальними зборами об’єднання громадян. Назва об’єднання громадян повинна складатися з двох частин — за­гальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об’єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об’єднань громадян. Індивідуальна на­зва об’єднання громадян є обов’язковою і повинна бути суттєво від­мінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому по­рядку об’єднань громадян з такою ж загальною назвою.

Об’єднання громадян, зареєстроване у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання на­зви об’єднання громадян фізичними та юридичними особами, які не належать до об’єднання громадян, для цілей, не пов’язаних з діяльніс­тю цього об’єднання, забороняється.

Об’єднання громадян діє на основі статуту або положення. статутний документ об’єднання громадян не повинен суперечити за­конодавству України.

Об’єднання громадян підлягають обов’язковій легалізації. лега­лізація — це офіційне визнання об’єднання громадян з боку держав­них органів, що здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. діяльність об’єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.

У разі реєстрації об’єднання громадян набуває статусу юридич­ної особи.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов’язковій реєстрації Міністерством юстиції України. легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юс­тиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, ви­конавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. У разі, коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним органом виконавчої влади вищого рівня.

Місцевими органами державної виконавчої влади, виконав­чим комітетом сільської, селищної, міської ради реєструються в обов’язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїн­ських та міжнародних об’єднань громадян, якщо така реєстрація пе­редбачена статутними документами цих об’єднань.

Про легалізацію (офіційне визнання) об’єднання громадян лега­лізуючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

Для реєстрації об’єднання громадян його засновники подають заяву. Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути підтри­мана підписами не менш як однієї тисячі громадян України, які мають виборче право. до заяви додаються статут (положення), протокол установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. політичні партії подають також свої програмні документи.

Заява про реєстрацію розглядається в двомісячний строк з дня надходження документів. У необхідних випадках орган, який здій­снює реєстрацію, проводить перевірку відомостей, зазначених у пода­них документах. рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в десятиденний строк.

Органи, що здійснюють реєстрацію об’єднань громадян, ведуть реєстр цих об’єднань.

У реєстрації об’єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об’єднання, суперечать вимогам законодавства України. рішення про відмову у реєстрації повинно містити підстави такої відмови. Це рі­шення може бути оскаржено у судовому порядку. про відмову у реє­страції об’єднання громадян реєструючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

Громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє за­снування шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України, місцевим органам державної виконавчої влади, ви­конавчим комітетам сільських, селищних, міських рад.

Об’єднання громадян можуть використовувати власну симво­ліку. символіка об’єднання громадян затверджується відповідно до його статуту. символіка політичних партій не повинна відтворювати державні чи релігійні символи. символіка об’єднання громадян під­лягає державній реєстрації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних докумен­тах, зареєстровані об’єднання громадян користуються правом:

виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

представляти і захищати свої законні інтереси та законні ін­тереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

брати участь у політичній діяльності, проводити масові за­ходи;

ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об’єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

створювати установи та організації;

одержувати від органів державної влади і управління та ор­ганів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

вносити пропозиції до органів влади і управління;

розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

засновувати засоби масової інформації.

Чинне законодавство України встановлює певні відмінності у правовому статусі та організації діяльності політичних партій і гро­мадський організацій.

Політична партія — це зареєстроване згідно з законом добровіль­не об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональ­ної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у ви­борах та інших політичних заходах.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із все­українським статусом. політичні партії повинні мати свою про­граму. програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення. політичні партії повинні мати статут. політична партія також може мати власну партійну сим­воліку, до якої належать партійний гімн, прапор, розпізнавальний знак, девіз. Забороняється буквальне відтворення у символіці полі­тичної партії державних символів України, використання символів іноземних держав.

Членом політичної партії може бути лише громадянин Украї­ни, який відповідно до Конституції України має право голосу на ви­борах. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. членство в політичній партії є фіксованим.

Членами політичних партій не можуть бути:

судді;

працівники прокуратури;

працівники органів внутрішніх справ;

співробітники служби безпеки України;

військовослужбовці.

Рішення про створення політичної партії приймається на її уста­новчому з’їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтрима­но підписами не менше десяти тисяч громадян України, які відповід­но до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах ра­йонів Автономної республіки Крим. політичні партії мають право:

??? вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією та законами України;

??? брати участь у виборах президента України, до Верховної ради України, до інших органів державної влади, органів міс­цевого самоврядування та їх посадових осіб;

??? використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації;

??? підтримувати міжнародні зв’язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародни­ми і міжурядовими організаціями, засновувати міжнародні спілки;

??? ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіж­ні, жіночі та інші об’єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні. політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяль­ності, у тому числі:

а) можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя;

б) брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обґрунтову­вати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інфор­мації; в) вносити до органів державної влади та органів місцевого са­моврядування пропозиції, які обов’язкові для розгляду відпо­відними органами в установленому порядку. політичні партії є неприбутковими організаціями. політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засно­вувати підприємства, крім засобів масової інформації, та займатись господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком про­дажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших суспільно-політичних за­ходів.

Не допускається фінансування політичних партій:

органами державної влади та органами місцевого самовряду­вання, крім випадків, зазначених законом;

державними та комунальними підприємствами, установами і організаціями, а також підприємствами, установами і органі­заціями, у майні яких є частки, що є державною чи комуналь­ною власністю, або які належать нерезидентам;

іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

благодійними та релігійними об’єднаннями та організаціями;

анонімними особами або під псевдонімом;

політичними партіями, що не входять до виборчого блоку по­літичних партій.

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійсню­ють:

Міністерство юстиції України — за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також стату­ту політичної партії;

Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії — за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій у виборчому процесі.

У разі порушення політичними партіями Конституції та законів України до них можуть бути вжиті такі заходи:

а) попередження про недопущення незаконної діяльності;

б) заборона політичної партії.

Політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реоргані­зації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстраційного свідоцтва.

Політична партія може бути за поданням Міністерства юстиції України чи генерального прокурора України заборонена в судово­му порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених чинним законодавством України. В першій інстанції справу про заборону політичної партії розглядає Верховний суд України.

У разі неутворення політичною партією у встановлений законом строк обласних, міських та районних організацій, виявлення про­тягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування полі­тичною партією своїх кандидатів по виборах президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. інші підстави для цього не допускаються.

Громадською організацією є об’єднання громадян для за­доволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. На відміну від політичних партій громадські організації можуть не мати фіксованого індивідуального членства, а також засновувати підприємства, необхідні для виконання ста­тутних цілей.

Відповідальність об’єднань громадян та порядок припинення їх діяльності

Припинення діяльності об’єднання громадян може бути про­ведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, при­мусового розпуску). реорганізація об’єднання громадян здійснюєть­ся відповідно до його статуту, ліквідація — на підставі статуту або рішення суду.

Нагляд за виконанням та додержанням законності об’єднаннями громадян здійснюють органи прокуратури.

За порушення законодавства до об’єднання громадян можуть бути застосовані такі стягнення:

Попередження. при вчиненні об’єднанням громадян право­порушення, яке не тягне за собою обов’язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження.

Штраф. В разі грубого або систематичного вчинення право­порушень за поданням легалізуючого органу або прокурора на об’єднання громадян може бути накладено штраф в судо­вому порядку.

Тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності (тимчасова заборона (зупинення) діяльності). З метою при­пинення незаконної діяльності об’єднання громадян за подан­ням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність об’єднання громадян на строк до трьох місяців.

За поданням органу, який звертався до суду щодо тимчасової за­борони окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян, суд може продовжити цей термін. при цьому загальний термін тимчасо­вої заборони не повинен перевищувати шість місяців.

Тимчасова заборона окремих видів діяльності об’єднання грома­дян може здійснюватись шляхом встановлення заборони на проведен­ня масових заходів (зборів, мітингів, демонстрацій тощо), здійснення видавничої діяльності, проведення банківських операцій, операцій з матеріальними цінностями тощо.

При усуненні причин, що стали підставою для тимчасової за­борони, за клопотанням об’єднання громадян його діяльність може бути відновлена судом у повному обсязі.

Примусовий розпуск (ліквідація) об’єднання громадян. За поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду об’єднання громадян примусово розпускається (ліквіду­ється) у випадках:

а) вчинення дій, спрямованих на зміну шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганду війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; розпалювання національної та релігійної во­рожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини;

б) систематичного або грубого порушення політичними партіями, їх установами та організаціями заборони пря­мо чи опосередковано одержувати кошти та інше майно від іноземних держав та організацій, міжнародних ор­ганізацій, іноземних громадян та осіб без громадянства; державних органів, державних підприємств, установ та організацій; підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує двадцять відсотків; нелегалізованих об’єднань громадян; анонімних пожертвувачів; а також заборони одержувати доходи від акцій та інших цінних паперів, мати рахунки в іноземних банках та збе­рігати в них коштовності;

в) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених законом;

г) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.

Суд одночасно вирішує питання про припинення випуску друко­ваного засобу масової інформації об’єднання громадян, яке примусо­во розпускається.

Про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян реє­струючий орган протягом п’ятнадцяти днів після набрання рішенням суду законної сили повідомляє у засобах масової інформації.

Рішення про примусовий розпуск всеукраїнських та міжна­родних громадських організацій на території України приймаєть­ся судом.

Керівництво об’єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує ді­яти, а так само участь у діяльності таких об’єднань тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність.

Порядок створення та організація діяльності професійних спілок

Відповідно до ч.3 ст. 36 Конституції України та ч. 1 ст. 6 Зако­ну України “про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 р. громадяни України мають право на участь у профспілках для здійснення і захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Громадяни України мають право на основі вільного волевияв­лення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок. іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки, але можуть вступа­ти до профспілок, якщо це передбачено їх статутами.

Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на під­приємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити. при створенні профспілки прийом до неї здій­снюється установчими зборами. Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.

Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів фермерських господарств, фізичних осіб — суб’єктів підприємниць­кої діяльності, а також осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв’язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють. статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.

Роботодавці не можуть бути членами виборних органів проф­спілки будь-якого рівня.

З метою виконання своїх статутних завдань профспілки, їх органі­зації (якщо це передбачено статутом) мають право на добровільних за­садах створювати свої об’єднання (ради, федерації, конфедерації тощо) за галузевою, територіальною або іншою ознакою, а також входити до складу об’єднань та вільно виходити з них. профспілки, які бажають створити об’єднання профспілок, укладають відповідну угоду та за­тверджують статут (положення) об’єднання. права об’єднань проф­спілок визначаються профспілками, які їх створили. статус об’єднань профспілок визначається за статусом членів, яких вони об’єднують.

Для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспі­лок можуть мати статус:

первинних — мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчально­му закладі або об’єднують членів профспілки, які забезпечу­ють себе роботою самостійно чи працюють на різних підпри­ємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб;

місцевих — мають профспілки, які об’єднують не менш як дві первинні профспілкові організації, що діють на різних під­приємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району в місті, району, села, селища);

обласних — мають профспілки, організації яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя, де розташовані підприємства, устано­ви або організації певної галузі;

регіональних — мають профспілки, організації яких є в біль­шості адміністративно-територіальних одиниць двох або більше областей;

всеукраїнських — визначається за однією з таких ознак: а) на­явність організацій профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України; б) наявність організацій профспілки в більшості з тих адміністративно-територіальних одиниць України, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі;

республіканських автономної республіки Крим — визнача­ється за ознаками всеукраїнських профспілок стосовно тери­торії Автономної республіки Крим.

Держава забезпечує реалізацію права громадян на об’єднання у про­фесійні спілки і додержання прав та інтересів профспілок. держава ви­знає профспілки повноважними представниками працівників і захисни­ками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні діло­вих партнерських взаємовідносин з роботодавцями та їх об’єднаннями.

Профспілки, їх об’єднання легалізуються шляхом повідомлен­ня на відповідність заявленому статусу. легалізація всеукраїнських профспілок, їх об’єднань здійснюється Міністерством юстиції Укра­їни, інших профспілок, їх об’єднань — відповідно головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в автономній респу­бліці Крим, обласними, Київським та севастопольським міськими, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення) управліннями юстиції.

Для легалізації профспілок, об’єднань профспілок їх засновни­ки або керівники виборних органів подають відповідні заяви. На під­ставі таких заяв та доданих до них необхідних документів легалізую­чий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус, включає профспілку, об’єднання профспілок до реєстру об’єднань громадян і видає профспілці, об’єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу. легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки, об’єднання профспілок.

У разі невідповідності поданих документів профспілки, об’єднання профспілок зазначеному статусу легалізуючий орган про­понує профспілці, об’єднанню профспілок надати додаткову доку­ментацію, необхідну для підтвердження статусу.

Статус організацій всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу визначається статутом цієї профспілки. про належ­ність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалі­зацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об’єднань громадян. первинні профспілкові організації також пись­мово повідомляють про це роботодавця.

Профспілка, її організації, об’єднання профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе ци­вільні обов’язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням).

Профспілки, їх об’єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового роз­пуску). рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) при­ймається з’їздом (конференцією), загальними зборами профспілки, об’єднання профспілок. слід наголосити на тому, що примусовий розпуск, припинення, а також заборона діяльності профспілок, їх об’єднань за рішенням будь-яких інших органів, окрім суду, і лише у встановленому законом порядку, не допускаються. А рішення про примусовий розпуск об’єднання профспілок не тягне за собою роз­пуску профспілок, які входять до цього об’єднання.

 

< Попередня   Наступна >