Головне меню
Головна Підручники Конституційно-процесуальне право Конституційне та конституційно-процесуальне право § 4. Конституційно-процесуальні основи реалізації права громадян на звернення

§ 4. Конституційно-процесуальні основи реалізації права громадян на звернення

Конституційно-процесуальне право - Конституційне та конституційно-процесуальне право
174

§ 4. Конституційно-процесуальні основи реалізації права громадян на звернення

Відповідно до ст. 40 Конституції України та ст. 1 Закону Украї­ни “про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р. громадяни Укра­їни мають право звернутися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та про­позиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопо­танням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

а) порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

б) створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

в) незаконно покладено на громадянина які-небудь обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і органам міс­цевого самоврядування або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і за­писаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Звернення, оформлене без дотримання вимог закону, поверта­ється заявникові з відповідними роз’ясненнями н

е пізніш як через десять днів від дня його надходження.

Громадяни мають право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. рішення щодо звернень гро­мадян та відповіді на них оформляються відповідно до вимог законо­давства про мови. такі рішення та відповіді можуть бути викладені в перекладі мовою спілкування заявника.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановлено­му порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Забо­роняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень органу чи посадової особи, до якої воно надійшло, це звернення в термін не більше п’яти днів пересилається ними за на­лежністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідо­мляється громадянину, який подав таке звернення. У разі якщо звер­нення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повер­тається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підпи­сане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розгля­даються також повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, що є скаргами, та звернення осіб, визна­них судом недієздатними. рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Звернення громадян подаються у формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) та скарг громадян. Пропозиція (зауваження) — це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, де­путатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки з приводу врегулювання суспільних відносин та умов життя грома­дян, вдосконалення правових засад організації суспільного життя, соціокультурної, економічної та інших сфер діяльності суспільства і держави.

Заява (клопотання) — це звернення громадян із проханням про сприяння в реалізації закріплених Конституцією та законами їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання — це є також письмове звернення з проханням про визнання за особою від­повідного правового статусу, певних прав чи свобод, належних їй за законом.

Скарга — це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рі­шеннями органів державної влади чи місцевого самоврядування, під­приємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (кло­потань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим ор­ганом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішен­ня порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки. рішення про відмову в задово­ленні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладен­ням мотивів відмови, а також із роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцево­го самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглос­ті вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду. скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановле­ному законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші докумен­ти, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу озна­йомлення громадянина з прийнятим рішенням. скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи по­садовою особою, що розглядає скаргу. рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодав­ством України.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засо­бів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті ор­ганом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудо­вого колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результа­том порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх керівни­ки та інші посадові особи, в свою чергу, зобов’язані:

об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадя­нина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання від­повідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відпо­відають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконан­ня прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевір­ки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому за­коном порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести при­йняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем про­живання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати насе­лення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одно­го місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідо­мляється особі, яка подала звернення. при цьому загальний термін ви­рішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін роз­гляду може бути скорочено від встановленого законом терміну.

Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприєм­ства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягу­ючи плати.

Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місце­вого самоврядування зобов’язані проводити особистий прийом гро­мадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. графіки прийому доводяться до відома громадян. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усно­му зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі немож­ливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернен­ня. про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

 

< Попередня   Наступна >