Право Скіфії

Писемні пам'ятки права Скіфії не збереглися до наших днів. Згадки про них зустрічаються в пізніших літописах Київ­ської Русі.

Правовою основою у скіфських племен і родів були давні звичаї, а також нові норми, які захищали приватну власність на худобу, житло, рухоме майно, рабів. Існувало вже розви­нене зобов'язальне право, що регулювало договірні відноси­ни — купівлю-продаж, обмін, дарування та інше. Як правило, ділові угоди посвідчувалися.

Шлюбно-сімейні відносини випливали з принципів патрі­архату. Якщо вдову після смерті чоловіка не було вбито й по­ховано разом з ним, то вона, як і майно померлого, переходила у власність його старших родичів.

Кримінальне право перебувало в початковому стані. У скі­фів визнавалася кривава помста. Найнебезпечнішими вва­жалися злочини проти царя та його оточення. Вони, як і порушення звичаїв та боговідступництво, каралися смертю. Застосовувались і такі жорстокі види покарання, як калічен­ня, вигнання тощо.

Слов'янські суспільно-політичні утворення

Хоч Скіфія наприкінці II — початку III ст. н. е. перестала існувати як велике об'єднання племен, її назва щодо тери­торії Північного Причорномор'я ще довго зберігалася. Разом з тим римські й візантійські географи, історики та політичні діячі дедалі пильніше придивлялися до народів, які населяли землі сучасної України. Усі вони — венеди, склавіни, анти, волиняни, дуліби, поляни, роксолани та інші племінні утво­рення — згодом дістали спільну назву — слов'яни.