145

---

Державний устрій у грецьких полісах Північного Причорномор'я

У містах-державах найвищим органом управління були на­родні збори всього вільного грецького населення, об'єднаного в одну общину. До цієї громадянської общини не входили раби, іноземці та жінки. Фактично ж уся влада зосереджу­валася в руках невеликої групи міської рабовласницької знаті, яка через різні органи управління та народні збори (агора, апела, еклесія, віче) нав'язувала свою волю решті громадян.

Справи для розгляду в народних зборах полісів готували спеціальні ради (герусія, буле), які складалися із виборних членів, що засідали у спеціальних місцях. В Ольвії таким місцем був храм Зевса. Всі закони й декрети, як правило, скла­далися від імені ради і народу, тобто народних зборів. Члени ради, готуючи закони, збирали відомості про бажання пов­ноправних громадян. Ці бажання оформлялися в проекти декретів чи постанов. Останні затверджувалися на народних зборах.

Інакше кажучи, народні збори приймали рішення у формі декретів чи постанов, виконували законодавчі функції, а ради були їхніми робочими органами. Ухвалені зборами на тривалий час найважливіші закони карбувалися на камені й виставлялися на центральному майдані міста.

Інколи народні збори (а під час перерв у їхній роботі — ради) виносили рішення у формі псофізмів, які, на відміну від законів, стосувалися лише деяких випадків і окремих осіб. Існували псофізми проксенічні й почесні. Із середини III ст. до н. е. проксенії висувалися приватними особами — аристок­ратами, а почесні псофізми — різними урядовими установами (колегіями, магістратами тощо). Псофізми як різновид законів набули поширення в період аристократизації держав­ного устрою.

Народні збори, крім того, призначали посадових осіб і здійснювали контроль за їхньою діяльністю, об

ирали з-поміж повноправних громадян переважно аристократів, кубернетів (управителів) або магістрів (урядовців міст держави).

Кубернети й магістри у Греції та Римі, а також у грецьких полісах Північного Причорномор'я представляли виконавчу гілку влади й виконували управлінські функції в державній, політичній, економічній, культурній та інших сферах життя. Магістри, об'єднані в колегії, називалися магістратурами. Найвпливовішими з-поміж міських магістрів були архонти і їхні колегії. Вони керували магістратурами й здійснювали вер­ховне управління.

Відомий російський учений, академік В. В. Латишев у своє­му «Дослідженні про історію і державний устрій міста Оль­вії» (1887 р.) писав, що тамтешні архонти становили колегію з п'яти осіб на чолі з президентом (першим архонтом), яка щороку змінювалася. Іменем цього еконіма називали рік. Перший архонт мав широкі повноваження. Зокрема, він ви­давав розпорядження (підзаконні акти); завідував ритуалами;

дбав про сиріт і вдів; головував у суді. Архонти скликали на­родні збори й доповідали про найважливіші події, пропону­вали шляхи розв'язання внутрішніх проблем, керували зов­нішніми зв'язками, фінансами, регулювали карбування монет, на яких зазначалося ім'я першого архонта.

Як згадувалося раніше, у низці міст-держав архонтів пой-меновували базилеями або василевсами. В Афінах і колоніях, створених афінянами, базилеями називали посадових осіб, яких за рангом прирівнювали до королів, імператорів, царів. А один з ольвійських архонтів, управитель (кубернет) культів, мав титул базилевса-царя.

Серед управителів важливе місце посідали стратеги та члени їхніх колегій, що керували військовими справами під орудою першого архонта.

Магістри (агораноми, астіноми) стежили за порядком у місті-державі, наглядали за станом доріг і громадських примі­щень, а також контролювали виробництво, зокрема гончарне. Вони ставили тавро на вироби з кераміки.

До кубернетів (магістрів) деякі історики відносять і послів, так званих провісників чи глашатаїв.

Для розгляду важливих фінансових справ народні збори створювали спеціальні колегії на чолі з верховним розпо­рядником. В Ольвії фінансова колегія налічувала 7—9 членів. Як свідчить декрет Протогена (III ст. до н. е.), на той час до неї входило 9 осіб.

Важливу роль у системі влади античних міст-держав Північного Причорномор'я відігравав суд. В Ольвії він скла­дався з кількох відділів, кожен з яких займався обмеженим, своїм колом питань. У судочинстві брали участь судді, проку­рори, свідки, позивач, відповідач.

Народна рада як виконавчий орган здійснювала поточне управління: добирала кандидатів на виборні посади, контро­лювала діяльність управителів. Але основна її функція поля­гала в підготовці проектів законів. Описуючи законодавчий процес у своїй праці «Херсонес Таврійський V—! ст. до н. е.», А. Пальцев зазначає, що в Херсонесі проекти законів розроб­ляла спеціальна комісія. Вона складалася з трьох представни­ків номофілака — магістратури, зобов'язаної пильнувати за дотриманням чинного законодавства, тобто не допускати про­ведення реформ, які б суперечили уже прийнятим законам, і з діокейта. Поняття «діокейт» мало кілька значень: у греко-римському Єгипті — це найвища адміністративно-фінансова посада, в птоломеївському Єгипті — друга особа після царя, в римському Єгипті — високопоставлений чиновник. Після підготовки проекту представниками номофілака й діокейтом рада подавала його на обговорення народним зборам.

Прикметною рисою державного устрою полісів Північно­го Причорномор'я був розвиток демократії вільних громадян. Однак з V ст. до н. е. розпочалися аристократизація і узурпація влади. Ці процеси збіглися з періодом кризи іонійських міст і розгромом Мілета персами 494 р. до н. е.

Угруповання аристократів Пантікапея виявилося найвпливовішим. Тут у 80-х рр. V ст. до н. е. владу захопила ди­настія Археанактидів разом з прибічниками. Під їхнім керів­ництвом відбулося об'єднання грецьких полісів, що існували на берегах Керченської протоки, в одну державу — Боспорсь-ке царство.

 

< Попередня   Наступна >