Державний устрій Боспорського царства

Верховна влада в Боспорському царстві належала архон­тові (василевсові) й була такою ж великою, як у монарха. Спершу тут правили Археанактиди, а потім — Спартокіди (з 438 р. або 437 р. до кінця II ст. до н. е.). Архонти видавали закони для всього об'єднання античних полісів, хоч кожен з них як незалежне місто-держава мав своє право.

Боспорська держава існувала з 80-х рр. V ст. до н. е. до III ст. н. е. А царством почала називатися на початку III ст. до н. е., коли один з представників династії Спартокідів (Євмел) про­голосив себе царем.

Період найбільшого економічного і культурного розвитку Боспорської держави припадає на IV—III ст. до н. е. Однак у другій половині II ст. до н. е. цю державу спіткала гостра соціально-економічна криза, посилена загрозою з боку Скіфської держави в Криму, що зазіхала на незалежність Бос-пору. Боспорський цар Перісад V близько 107 р. до н. е. зму­шений був передати владу понтійському цареві Мітрідатові VI Євпаторові. Це викликало повстання Савмака, яке придушив Мітрідатовий полководець Діофант. Боспор увійшов до скла­ду Понтійського царства. Після поразки й загибелі Мітрідата V в боротьбі проти Риму (63 р. до н. е.) Боспорська держава стала залежною від Риму. Царів Боспору затверджували римські імператори, які розглядали його як союзну державу.

У середині III ст. Боспорська держава зазнала навали готів і боранів, що підірвало її економічне життя. А навала гунів у 70-х рр. IV ст. призвела до її остаточної загибелі.

Державно-політичний устрій у Боспорському царстві рим­ського періоду був майже таким самим, як і за династії Спартокідів,— необмежена монархія, що спиралася на рабо­власників, які володіли землями. Традиції демократичного ладу, притаманні грецьким полісам, поступово зникали.<

Епіграфічні документи римської епохи містять чимало важливих свідчень. Ось деякі з них.

Монарх обирав з числа вищої придворної знаті, або, як тоді казали, «кращих при воротах», кандидатів для заміщення дер­жавних посад, зокрема свого намісника, якому, на думку де­яких дослідників, доручав правління державою.

Держава того ж (римського) періоду була поділена на окру­ги, кожним з яких керував намісник.

Одне з чільних місць у державному управлінні посідали фі­нансові органи. В них не останню роль відігравав начальник звітів, або, кажучи по-сучасному, міністр фінансів.

Головним джерелом державних доходів було мито з това­рів, які ввозилися і вивозилися за межі держави. Цими питан­нями займалася спеціальна магістратура.

На жаль, до нас дійшло небагато свідчень про судочинство в Боспорській державі. Як випливає з побічних написів, у ті часи існувала посада судового виконавця. А суд, либонь, творив цар зі своїми наближеними, що зналися на судових справах.

Про посаду керівника регіональних культів повідомляють головним чином написи II ст. до н. е., виявлені в храмі Афродіти Анатурійської у Фанагорії. Йдеться у них про те, що цей храм було зведено під орудою керуючого «священними справами».

Влада в Боспорському царстві трималася на війську, в основному найманому. В разі крайньої необхідності склика­лося ополчення громадян міст-держав. Боспор мав і війсь­ковий флот. У римський період його збройні сили були запо­рукою захисту рабовласницького світу від варварів-кочовиків північного сходу Причорномор'я (скіфів, сарматів, аланів, готів та інших).