РОЗДІЛ II

Держава і право Руси-України (до середини XIV ст.)

Виникнення держави Русь

У «Повісті временних літ» її автор і упорядник, давньо­руський письменник і літописець Нестор запитував: «Звідки пішла Руська земля» і «хто в Києві почав першим князювати». У своїх судженнях про це дослідники не одностайні. А що, за літописним зведенням, руси у 60-х рр. IX ст. здійснювали походи на Візантію, то дату цю більшість істориків вважає початком становлення Русі з центром у Києві.

Нестор наводить переказ про те, що брати Кий, Щек і Хорив держали владу в княжіннях полян, древлян, дреговичів, словен, полочан. Період князювання цієї династії відноситься до VI — VII ст. У цей час виникло княжіння полян, пізніше назване «Руською землею», яке очолив князь Кий. Нестор пи­ше і про спробу Кия закріпитися на Дунаї. Отже, Кий об'єднав навколо Руської землі значну територію. Прокопій Кеса-рійський зазначає, що імператор Візантії Юстініан 1545 р. виря­див посольство до слов'ян для впорядкування кордонів між державами.

Таким чином, на підставі писемних свідчень можна зробити висновок, що державність у Руській землі було запо­чатковано десь у VI ст.

Процесові становлення державності й згуртуванню навко­ло Руської землі літописних древлян, дреговичів, кривичів, сіверян, радимичів, уличів та іншої людності сприяло засну­вання Києва. Розташований у вигідному географічному місці, де перетиналися торговельні шляхи, він став головним полі­тичним центром східних слов'ян.