159

---

Крим і Північне Причорномор'я в складі Золотої орди. Кримське ханство

У 20 — 40-х рр. XIII ст. Крим і Північне Причорномор'я за­знали економічного й культурного занепаду, пов'язаного з монгольськими завоюваннями і перетворенням Тавриди на один з улусів (наділів) Монгольської орди.

Зазначимо, що назва «Золота орда» набула поширення вже після розпаду монгольської держави. Вперше вона з'явилася в «Козацькому літописі» в другій половині XVI ст.

У всіх монгольських державах, які виникали у XIII ст., правлячими були династії, що брали свій родовід від Чин-гісхана, й кожна з них вважала надану їй чи завойовану територію своїм родовим володінням. Кипчацькі степи, які почасти входили до Північного Причорномор'я, дісталися старшому синові Чингісхана Джучі. Він і став засновником правлячої тут династії Джучідів. Улуси, своєю чергою, роз­межовувалися на дрібніші наділи. Деякі з них (наприклад, Тавріку) хан надавав улусним емірам (темникам) за їхню вірну службу в тимчасове феодальне володіння.

Улусному емірові підлягали тисячники, сотники й де­сятники з відповідними володіннями і визначеною кількістю населення. Звичайні кочовики виконували господарські по­винності й сплачували податки до ханської скарбниці, а в разі війни мусили за наказом з'явитися для військової служби у повному бойовому спорядженні.

У Криму й Таврійських степах з давніх-давен жили пред­ставники різних національностей — греки, алани, руси-українці, болгари, караїми, ейхи, кипчаки (половці), італійці, вірмени, ногаї, турки (османи), монголи. Найчисельнішим народом були кипчаки, які до монгольської навали мали тут свою державу. З усіх цих етносів поступово сформувалася кримська (північно-кримська) народність — кримські татари, що поглинула монголів як одну з національних меншин.

-align: justify;">У XIII — XIV ст. Кримський півострів розмежовувався на дві частини. В північній (степовій) жили кочовики, а в пів­денній (приморській) — осіле населення. В середині XIII ст. вздовж південного Кримського узбережжя налічувалося близько 40 феодальних замків.

Після нищівних ударів, завданих Золотій орді у 1389, 1391, 1394 — 1395 рр. середньоазіатським правителем Тімуром (Тамерланом), вона розпалася на окремі самостійні ханства — Хорезм, Сибірське ханство, Ногайську орду, Казанське ханст­во, Кримське ханство та інші.

Кримське ханство було засноване 1443 р. намісником Кримського улусу Хаджі-Гіреєм. Воно займало внутрішню частину Кримського півострова та землі Північного При­чорномор'я, Приазов'я і Прикубання. До кінця XV ст. сто­лицею ханства було м. Крим, потім — Кир-Ер, а в XVI ст. нею стала нова резиденція Гіреїв — Бахчисарай.

На чолі держави стояв хан з династії Гіреїв. Серед інших його повноважень назвемо такі: публічна молитва (хутба), законодавчі функції, командування військом, карбування грошей, вартість яких визначав він сам, контроль за госпо­дарською діяльністю в державі, накладення податків, встанов­лення мита тощо.

Феодальну верхівку становили кілька найвпливовіших родів, які зосереджували в своїх руках політичну й економічну владу. Без їхньої згоди хан не міг розпочати війну, вирішити те чи інше важливе державне питання. Закони, що регулювали життя народу, набували чинності лише після їх ухвалення беями та мурзами.

Хан правив державою за допомогою уряду, так званого дівану, створеного на турецький взірець. Він складався з го­ловних міністрів, якими були: 1) калга-султан (очолював хан­ське військо й відповідав за безпеку держави. Належав до роду Гіреїв); 2) каймакан або намісник хана (у разі відсутності ха­на виконував його функції); 3) муфтій Криму або кадієлескер (провідник духівництва і головний суддя держави, який тлу­мачив закони); 4) нурреддін (головував у малих і місцевих судах, а під час війни командував військовими загонами).

За ординськими, а потім і кримськими звичаями, кожен татарин був солдатом, тобто військовозобов'язаним.

З-поміж загалу (скотарів і землеробів) помітно вирізнялися мурзи (феодали), так звані кирим-беї, або князі, що правили своїми племенами. Їх обрання затверджував хан. Як і він, ці правителі мали свої уряди, чільними особами в яких були калга-султан, каймакан, муфтій, нурреддін та інші.

Кирим-беї обмежували владу хана й фактично виступали співправителями в державі.

Економічною основою панування феодалів була земельна власність. Мурзи також справляли оброк зі своїх підданих.

Отже, Кримське ханство було державою, що складалася з володінь окремих беїв — бейликів.

Самостійно проіснувавши кілька десятиліть, Кримське ханство після захоплення військом турецького султана Мех-меда II узбережжя Криму (1475 р.) визнало свою васальну залежність від Османської імперії.

 

< Попередня   Наступна >