137

---

3.2. Руська Правда - видатна пам’ятка давньоруського права

Вінцем давньоруського права є кодифікований юридичний збірник Руська Правда. її прототипами, як вважають дослідни­ки, були збірники законів “Статут” і “Закон руський” початку X ст., — тодішні підвалини судочинства. Оригінал Руської Прав­ди не зберігся. Вона дійшла до нас у 106 списках — у літописах та юридичних збірниках XIII-XVII ст. Списки мають назви або за місцем їх знаходження (Синодальний — у бібліотеці Синоду, Академічний — у бібліотеці Академії наук, Троїцький — у Тро-Їце-Сергієвій Лаврі), або за прізвищем осіб, котрі їх віднаходи­ли (Карамзінський, Татищевський тощо). Ці списки поділяють на три редакції — Коротку, Розширену та Скорочену.

Найдавнішою є Коротка редакція Руської Правди, яка відобра­жає державну організацію і давньоруське право періоду станов­лення феодального ладу. Вона складається з Правди Ярослава, Правди Ярославичів, Покону вирного, Уроку мостникам. Вважа­ють, що Правда Ярослава з’явилась у 10-30-ті pp. XI ст., а Правда Ярославичів — у 50-60-ті pp. XI ст. Вона регулювала суспільні відносини ранньофеодального періоду. В Правді Ярослава збері­гається, хоча й зі значним обмеженням, інститут кровної помсти. Предметом правового захисту в Короткій редакції виступає життя та тілесна недоторканість феодалів й князівських дружинників; вона регулює питання власності, володіння, спадкоємництва. Чітко простежується специфіка феодального права як права привілею панівних станів. Зміни й доповнення Правди Яросла­вичів мали на меті захистити князівські маєтки і князівську зе­мельну власність. Навіть заміна кровної помсти системою грошо­вих стягнень передбачала збільшення надходжень до державної скарбниці.

Покон вирний стосується розподілу надходжень од вир (сплат штрафів за злочини) та продажу (натуральної чи грошової вина­городи, яку повинен отримати вирни

к при вилученні вири). “Урок мостникам” регулює оплату ремонту міських мостових.

Розширена редакція Руської Правди відображає еволюцію фе­одального права внаслідок подальшого соціально-економічного й політичного розвитку Київської держави. її створення припа­дає на період князювання Володимира Мономаха або його сина Мстислава. В ній — чимало перероблених і доповнених норм Ко­роткої редакції, а також Устав Володимира Мономаха, в якому зафіксовані нові норми, що захищають інтереси феодалів, обме­жують майнові й особисті права феодально залежного населен­ня. Але в головному Устав був спрямований на пом’якшення кла­сових суперечностей, що загострилися в умовах занепаду Ки­ївської держави (його появу спричинило повстання у Києві у 1113 р.). Тут ідеться про порядок успадкування майна, регуля­цію боргових зобов’язань і кабальних відносин, обмеження лих­варства, заборону перетворювати закупів у рабів, впорядкуван­ня правового становища холопів.

Третя редакція Руської Правди — Скорочена, розглядається дослідниками як переробка у XV чи навіть XVII ст. одного зі списків Розширеної редакції.

Аналіз норм Руської Правди свідчить, що вони виникли на місцевому ґрунті й були результатом розвитку юридичної думки в Київський Русі. Отже, наші пращури були носіями високої тоді правової культури. Руська Правда відчутно вплинула на розви­ток права західних і північно-східних слов’ян, відчутно вплину­ла на становлення таких пам’яток права, як Литовські статути, Псковська судова грамота, Судебники 1497, 1550 р., і певною мірою— Соборне уложення 1649р.

 

< Попередня   Наступна >