126

---

7.8. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію

Характеристика юридичної відповідальності за недобросовісну конкуренцію

Згідно зі ст. 37 ГКУ вчинення дій, визначених як недобросо­вісна конкуренція, зумовлює адміністративну, цивільну чи кри­мінальну відповідальність винних осіб суб'єктів господарюван­ня у випадках, передбачених законом.

Правомірні відносини у сфері економічних відносин і захист конкуренції забезпечуються різними засобами, у тому числі юри­дичною відповідальністю. Як відомо, юридична відповідальність є заходом державного примусу і осудження, що застосовується за здійснення правопорушення і пов'язаний з покладанням на винну особу обов'язку витерпіти несприятливі наслідки особистого і майнового характеру.

Підставою для відповідальності конкретної особи є вчинене нею правопорушення.

Розрізняють кілька умов виникнення відповідальності. Насам­перед це вимога так званої конкурентної ситуації. Іншими слова­ми, відмінність недобросовісної конкуренції від цивільного делікту полягає в тому, що така конкуренція припускає наявність акта конкуренції. Для позову про припинення недобросовісної конкурен­ції визначальним є факт, що сторони перебувають у конкурентних відносинах, а недозволена діяльність має конкурентну мету. Отже, у конкурентній ситуації визначальними є конкурентні відносини підприємців (торговців), що мають на ринку однакове коло клієн­тів, є суперниками у сфері підприємництва і пропонують на ринок ідентичні чи подібні товари (послуги). Разом з тим не потребу­ється повний збіг сфер діяльності конкуруючих підприємців. Для визнання правопорушення достатньо часткового збігу сфер.

Друга умова відповідальності — винна дія (це положення спірне в науковій літературі у зв'язку з тим, що зі змісту Закону Ук

ра­їни "Про захист від недобросовісної конкуренції" щодо суперечок про неправомірне використання ділової репутації суб'єкта госпо­дарювання немає потреби доводити, що порушник мав намір чи наявна інша форма провини при його здійсненні, спрямована на плутання споживачем джерела товару чи його послуги. Проте розгляд провини в тому аспекті, про який йтиметься далі як про одну з умов виникнення юридичної відповідальності, характери­зується особливостями, пов'язаними з природою недобросовісної конкуренції. Винна дія в такому виді правопорушення пов'язана насамперед з елементом недобросовісності. Заборона недобросові­сної конкуренції розглядається як обмеження свободи торгівлі й підприємництва, що, у свою чергу, обмежує свободу конкуренції на ринку. Факт допущення свободи конкуренції об'єктивно спри­чинює заподіяння шкоди інтересам однієї групи підприємців з боку їх вдаліших конкурентів. Але таке заподіяння шкоди в умовах товарного ринку вважається правомірним, оскільки зу­мовлюється легальними способами конкурентної боротьби. Не­правомірними кваліфікуються лише недобросовісні способи і при­йоми ведення конкурентної боротьби на ринку. Отже, основна особливість винної дії в такому правопорушенні полягає в недобро­совісності конкурента. Це встановлюється судовою практикою емпірично і залежать в кожному конкретному випадку від обста­вин справи.

У сфері застосування конкурентного законодавства правопо­рушення виявляється в поведінці, що суперечить нормам, і є одним з видів недобросовісної конкуренції.

Розглянемо основні класифікації і відповідно види юридичної відповідальності в конкурентних відносинах.

Залежно від органу, що поклав відповідальність на правопо­рушника, розрізняють відповідальність, що накладається:

органом виконавчої влади (Антимонопольним комітетом Украї­ни і його територіальними відділеннями);

судом.

Зазначений поділ на види здійснюється на основі різного по­рядку (процесу) накладення стягнення, а також розбіжностей правових сфер захисту відповідними органами і їх компетенції. Домінуюче положення має суд, оскільки тільки суд може притягти особу до кримінальної відповідальності, а також скасувати рі­шення антимонопольного органу.

За суб'єктним складом, а практично залежно від "ваги" (розміру у грошовому еквіваленті) юридичної відповідальності й кількості загальногалузевих видів юридичної відповідальності, що можуть бути застосовані до правопорушника, розрізняють юридичну від­повідальність юридичних осіб і громадян-підприємців. Варто ви­окремити ст. 23 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції": "вчинення в інтересах третіх осіб дій, класифіко­ваних законодавством як недобросовісна конкуренція, громадя­нами, що не є підприємцями".

Доходимо висновку, що за інших рівних умов (і взагалі на підставі ст. 22, 23 Закону України "Про захист від недобросовіс­ної конкуренції) штраф, накладений на юридичну особу, перевищу­ватиме штраф, покладений на фізичну особу, насамперед оскільки юридична особа є більшою господарською структурою і повинна ретельніше стежити за своєю діяльністю, тому що може заподіяти набагато більше шкоди, ніж громадянин-підприємець, а надто конкурентні відносини, як правило, характерні тільки для вели­ких економічних суб'єктів — юридичних осіб.

Якщо до адміністративної відповідальності залучається особа, що безпосередньо не бере участі в конкурентних відносинах, то обов'язковим є чітке встановлення в кожному конкретному ви­падку причинного зв'язку між її діями і сприятливими наслідка­ми, що настають для третіх осіб, тобто чи був громадянин, влас­не кажучи, виконавцем волі одного з конкуруючих суб'єктів. Однак для цього необхідно встановити, чи усвідомлював він не­правомірний характер своїх дій (був намір чи необережність) і чи домовлявся з конкурентом. У противному разі до відповідаль­ності залучається "опосередкований", недобросовісний конкурент, що намагається завуалювати неправомірні дії за допомогою актів волевиявлення іншої особи. Якщо ж громадянин діяв без попе­редньої домовленості з конкурентом, то останній не підпадає під юридичну відповідальність.

До основних належать класифікації, побудовані за суб'єктив­ним аспектам правопорушника залежно від виду провини — юри­дичної відповідальності за навмисну і ненавмисну (необережну) недобросовісну конкуренцію.

У літературі існують й інші класифікації, наприклад, в основу яких покладено шкоду, яку заподіює правопорушник залежно від типу законодавства, на основі якого і здійснюється стягнен­ня. Однак вагомішими з практичних позицій залишаються роз­глянуті класифікації.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про захист від недобросовіс­ної конкуренції" здійснення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, спричинює накладення Антимонопольним коміте­том України штрафів, а також адміністративну, цивільну і кри­мінальну відповідальність у випадках, передбачених законодав­ством.

Види відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції

Розглянемо види юридичної відповідальності й типи санкцій, що застосовуються до правопорушників на основі класичної кла­сифікації, а саме крізь призму галузевої належності юридичної відповідальності.

За здійснення дій, визнаних недобросовісною конкуренцією, законодавством передбачені санкції, що залежать від галузевої належності.

Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства про збереження комерційної таємниці. Згідно зі ст. 231 Кримінального кодексу України не­законне збирання чи використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (підприємницьке шпигунство), якщо це заподіяло великих матеріальних збитків суб'єкту підприємни­цької діяльності, карається позбавленням волі на термін до 3 ро­ків чи штрафом від 300 до 500 мінімальних розмірів заробітної плати.

Навмисне розголошення комерційної таємниці без згоди її влас­ника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо це вчинено з корисливих чи інших особистих спонукань і заподіяло великого матеріального збитку суб'єкту підприємницької діяльності, зумовлює кримі­нальну відповідальність за ст. 232 Кримінального кодексу Ук­раїни.

Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування збитку. Збиток, заподіяний внаслідок здійснен­ня дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, під­лягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у поряд­ку, визначеному цивільним законодавством України (ст. 24 За­кону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Крім зазначених санкцій галузевої належності ст. 25 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" передба­чені дві спеціальні санкції за окремі види правопорушень, визна­них недобросовісною конкуренцією, зокрема вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням і копій виробів іншого суб'єкта господарювання. Ця санкція застосовується в разі вста­новлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів і упакування (ст. 4 Закону) або копіювання виробів (ст. 6 Закону). Ця санкція означає безоплатне вилучення, у тому числі зі звертання, товарів, що стали предметом недобро­совісної конкуренції. Особливість цієї санкції полягає в її засто­суванні не тільки за два види правопорушень, а й тоді, коли можливість і плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарю­вання не може бути усунута в інший спосіб.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про захист від недобро­совісної конкуренції" у разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарювання Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених помилкових, неточних чи неповних відомостей у термін і спосіб, що визначаються законодавством або цим рішенням.

Таким чином, санкцією є спонука порушника до здійснення дій з офіційного спростування зазначених відомостей за його ра­хунок.

Зауважимо, що всі застосовувані санкції становлять стягнен­ня у вигляді грошового еквівалента, причому його межі дуже великі. У законодавстві необхідно закріпити той факт, що при обчисленні конкретного розміру стягнення необхідно враховува­ти такі фактори:

провину особи;

розмір переваг, отриманих у результаті здійснення правопо­рушення: що більшої шкоди завдано постраждалій особі, то більший розмір санкції (тут важливе питання про співвідно­шення шкоди, нанесеної діловій репутації, і матеріального збитку). В остаточному підсумку все залежить від конкрет­них обставин справи, але, на думку авторів, перевагу варто віддавати тому, що заробити набагато важче (діловій репута­ції), і важливо враховувати не тільки розмір шкоди, а й її пропорції щодо всієї господарської діяльності потерпілої сто­рони;

економічний стан правопорушника, під яким варто розуміти сукупність економічних показників діяльності суб'єкта, що характеризують його майно, зобов'язання, господарські опера­ції та кінцеві фінансові результати на основі даних бухгалтер­ського обліку і звітності.

Останній критерій необхідно враховувати тільки тоді, коли неможливо розрахувати прибуток, отриманий недобросовісним конкурентом (наприклад, при незаконному використанні техноло­гії), а тому визначена частка прибутку повинна інкримінуватись правопорушнику як отримана за рахунок неправомірних дій.

У ст. 21—23 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" регулюється застосування адміністративних штра­фів за порушення конкуренції. При цьому законодавчо встанов­лено різні підходи до юридичних і фізичних осіб, що, безумовно, запозичено з попередньої юридичної системи. Проте зазначимо, що в Законі України "Про захист економічної конкуренції" тако­го розмежування не існує.

Різний підхід до юридичних і фізичних осіб, можливо, і при­веде до того, що стосовно фізичних осіб, які нині можуть займа­тися підприємницькою діяльністю, застосовуватимуться нижчі розміри штрафів, ніж до юридичних осіб. Це однозначно по­рушить принцип рівності, визначений у ст. 24 Конституції Ук­раїни.

Здійснення суб'єктами господарювання — юридичними особами і їх об'єднаннями дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, спричинює накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями штрафів у розмірі до 3 % виторгу від реалізації товарів, робіт, послуг господарюючого суб'єкта, за останній звітний рік, що передував року, у якому накладається штраф.

Якщо обчислити виторг суб'єкта господарювання неможливо чи він відсутній, то відповідні штрафи накладаються в розмірі до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Здійснення дій, визначених ст. 22 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, їх об'єднаннями та об'єднаннями грома­дян, що не є суб'єктами господарювання, спричинює накладення на них Антимонопольним комітетом України, його територіаль­ними відділеннями штрафів у розмірі до 2 тисяч неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян.

Здійснення дій, визначених законом як недобросовісна конку­ренція, громадянами, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, спричинює накладення адмініст­ративного стягнення.

Здійснення в інтересах третіх осіб дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, громадянами, що не є підприєм­цями, так само спричинює накладення адміністративного стяг­нення.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 КпАП України неправомірне ви­користання фірмового найменування, знака для товарів і по­слуг чи будь-якого маркування товару, неправомірне копію­вання форми, упакування, зовнішнього оформлення, а також імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого під­приємця, самовільне використання його імені зумовлюють на­кладення штрафу в розмірі до 50 неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 КпАП України навмисне поширен­ня помилкових чи неточних відомостей, що можуть заподіяти шкоду діловій репутації чи майновим інтересам іншого підпри­ємця, спричинює накладення штрафу в розмірі від 5 до 10 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

Штраф у розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановлений за одержання, використання і розголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації чи майну іншого підприємця (ч. 3 ст. 164 КпАП).

Як бачимо, ці штрафи значно менші від тих, що застосову­ються до юридичних осіб.

У разі встановлення факту неправомірного використання чу­жих позначень, рекламних матеріалів, упакування, передбаче­них ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної кон­куренції", заінтересовані особи можуть звернутися до Антимоно-польного комітету України, його територіальних відділень із за­явою про вилучення товарів з неправомірно використаним по­значенням чи копій товарів іншого суб'єкта господарювання, (підприємця) як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначає Кабінет Міністрів України.

Товари з неправомірного використаним позначенням і копії товарів іншого суб'єкта господарювання (підприємця) вилуча­ються тоді, коли можливість плутання з діяльністю іншого су­б'єкта господарювання (підприємця) не може бути усунута в ін­ший спосіб.

Згідно зі ст. 4 і 6 Закону України "Про захист від недобросовіс­ної конкуренції" для підприємств, знак, рекламний матеріал, упаку­вання яких було неправомірно використано конкурентом чи про­дукцію яких було скопійовано, не бажано, щоб великі партії не­правомірно позначених чи скопійованих товарів залишались у конкурента чи навіть у торговельній мережі після того, як Анти-монопольний комітет України заборонив їх подальше викорис­тання. Це зумовлено тим, що існує небезпека введення цих товарів у господарський обіг. У такому разі підприємство може звернути­ся до Антимонопольного комітету України із заявою про виїмку партій товару, що залишились у виробника, а також у торговель­ній мережі. Рішення про знищення чи інше застосування такого товару приймає Кабінет Міністрів України. І навпаки, якщо буде знято неправомірне позначення чи скопійована продукція буде однозначно позначена як зроблена фірмою, що здійснила копію­вання, товар не підлягає вилучення. За вилучені товари ані вироб­ник, ані торговці не одержують відшкодування ні з боку держави, ні з боку підприємства, що подає заяву про вилучення. У ст. 46 так званої Угоди "Тгірз" (Угода про пов'язані з торгівлею аспекти права інтелектуальної власності) зазначається: для створення ефек­тивного механізму недопущення порушень суди повинні бути на­ділені повноваженнями для ухвалення рішення про вилучення без будь-якого відшкодування з обороту товарів, що визнані як такі, які порушують закон у такій формі, що виключає заподіяння будь-яких збитків законному власнику, чи при знищенні товарів, за винятком, коли це суперечить існуючим конституційним пра­вам. Доповнення ст. 8 Постанови ЄЕС № 3295/94 зобов'язує дер-жав-членів застосовувати необхідні заходи для того, щоб компе­тентні органи "...могли знищувати чи вилучати з ринкового обо­роту без якого-небудь відшкодування і витрат з державного бю­джету на це товари, що були визнані як підроблені чи виготовлені без дозволу чи копії підробки, для того щоб обмежити збитки законного власника".

У разі встановлення факту дискредитації суб'єкта господарю­вання Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення мають право прийняти рішення про офіційне спросту­вання за рахунок порушника розповсюджених ним неправди­вих, неточних чи неповних відомостей у термін і спосіб, визначе­ні законодавством чи цим рішенням (ст. 26 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Правила професійної етики у конкуренції

Концептуально новими є положення ст. 38 ГКУ, де визнача­ється, що суб'єкти господарювання за сприяння заінтересованих організацій можуть розробляти правила професійної етики у кон­куренції для відповідних сфер господарської діяльності, а також для певних галузей економіки. Правила професійної етики у кон­куренції погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Зазначені Правила можуть використовуватися при укладенні договорів, розробленні установчих та інших документів суб'єк­тів господарювання.

 

< Попередня   Наступна >