176

---

7.7. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства

Неможливо протидіяти зловживанню монопольним станови­щем на ринку, антиконкурентним узгодженим діям, дискриміна­ції суб'єктів господарювання лише законодавчими заборонами.

Задля цього потребує розроблення правовий механізм, поклика­ний сприяти підтримуванню і заохоченню конкуренції, запобі­ганню монопольній практиці та штучним обмеженням розвитку конкуренції, захисту економічної конкуренції і протидіяти пору­шенням антимонопольно-конкурентного законодавства.

Одним з важливих елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства в господарській діяльності є система охоронних засобів правового впливу, що застосовуються за такі правопорушення.

Згідно зі ст. 51 Закону України "Про захист економічної кон­куренції" порушення законодавства про захист економічної кон­куренції зумовлює відповідальність, встановлену законом.

За порушення антимонопольно-конкурентного законодавства можливе застосування заходів адміністративної, цивільно-пра­вової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у ви­гляді накладання Антимонопольним комітетом штрафів і при­мусового поділу монопольних утворень.

Відшкодування збитків передбачено як основну цивільно-пра­вову санкцію за порушення антимонопольно-конкурентного за­конодавства.

Найпоширенішою санкцією за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства в Україні є накладання штрафів на підприємців Антимонопольним комітетом України. Зі ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" випливає, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб і фізичн

их осіб; групу суб'єктів господарювання — юридич­них та/або фізичних осіб, що відповідно до ст. 1 Закону визна­ються суб'єктами господарювання.

Згідно зі ст. 50 Закону порушеннями законодавства про за­хист економічної конкуренції вважаються:

антиконкурентні узгоджені дії;

зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самовря­дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

невиконання рішення, попереднього рішення органів Анти-монопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

здійснення учасниками узгоджених дій — суб'єктами господа­рювання дій, заборонених ч. 5 ст. 10 Закону;

делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених ст. 16 Закону;

вчинення дій, заборонених ст. 17 Закону;

обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону;

обмежувальна діяльність, заборонена ч. 1 ст. 18 Закону;

недодержання умов, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 22 Закону;

порушення положень узгоджених з органами Антимонополь-ного комітету України установчих документів суб'єкта господа­рювання, створеного в результаті концентрації, якщо це при­зводить до обмеження конкуренції;

концентрація без отримання відповідного дозволу органів Анти-монопольного комітету України за умови, що наявність тако­го дозволу необхідна;

неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органа­ми Антимонопольного комітету України, головою його терито­ріального відділення чи нормативно-правовими актами;

подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-право­вими актами;

подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час перевірок, огляду, вилучення чи накладання арешту на майно, докумен­ти, предмети чи інші носії інформації;

надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схи­ляють до вчинення порушень законодавства про захист еконо­мічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конку­ренції;

невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було зумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена ст. 21 Закону. За порушення законодавства про захист економічної конкурен­ції до суб'єктів господарювання застосовуються відповідні санк­ції. Розглянемо основні з них.

1. Штрафи. Відповідно до ст. 52 Закону України "Про за­хист економічної конкуренції" штрафи накладають органи Анти-монопольного комітету на об'єднання, суб'єктів господарювання за такі порушення:

антиконкурентні узгоджені дії; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету або виконання їх не в повному обсязі до 10 % доходу (виручки) суб'єкта гос­подарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який наклада­ється штраф. За наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує 10 % зазначеного доходу (виручки), штраф накладається в розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав роз­мір доходу (виручки), штраф накладається в розмірі до 20 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

узгоджені дії суб'єктів господарювання, заборонені ч. 5 ст. 10 Закону; обмежувальну та дискримінаційну діяльність, заборо­нену ч. 2 ст. 18, ст. 19 і 20 Закону; недодержання умов, пе­редбачених п. 2 ч. 3 ст. 22 Закону; порушення положень узго­джених з органами Антимонопольного комітету України уста­новчих документів суб'єкта господарювання, створеного в ре­зультаті концентрації, якщо це призводить до обмеження кон­куренції; концентрацію без отримання відповідного дозволу ор­ганів Антимонопольного комітету України за умови, що наяв­ність такого дозволу необхідна; невиконання учасниками узго­джених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було зу­мовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концент­рацію — до 5 % доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Анти-монопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф наклада­ється в розмірі до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян;

• обмежувальну діяльність, заборонену ч. 1 ст. 18 Закону; не­подання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територі­ального відділення чи нормативно-правовими актами; подан­ня інформації в неповному обсязі Антимонопольному коміте­ту України, його територіальному відділенню у строки, вста­новлені органами Антимонопольного комітету України, голо­вою його територіального відділення чи нормативно-правови­ми актами; подання недостовірної інформації Антимонополь-ному комітету України, його територіальному відділенню; ство­рення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час перевірок, огляду, вилучення чи накладання арешту на майно, докумен­ти, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господар­ській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції — до 1 % доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, за який накладається штраф, а якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф накладається в розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. Рішення про накладення штрафів у розмірах понад одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян при­ймають виключно Антимонопольний комітет України і адмі­ністративна колегія Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

2. Примусовий поділ. Як вид господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції примусовий поділ застосовується Антимонопольним комітетом тоді, коли суб'єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, зловживає ним.

Примусовий поділ не застосовується в таких випадках:

за неможливості організаційного або територіального відокрем­лення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, струк­турних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг про­дукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує 30 % валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про при­мусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у вста­новлений строк, який не може бути менший від шести місяців.

3. Відшкодування шкоди. Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, арбітражного суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист еко­номічної конкуренції, передбаченими п. 1, 2, 5, 10, 12, 18 і 19 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відшкодовується особою, яка вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

4. Вилучення товарів. У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб'єкта господарювання як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначає Кабінет Міністрів України.

Товари з неправомірно використаним позначенням та копії виробів іншого суб'єкта господарювання вилучаються тоді, коли можливість плутання з діяльністю іншого суб'єкта господарю­вання не може бути усунута в інший спосіб.

Зауважимо, що суб'єкта господарювання не можна притягнути до відповідальності за порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції, якщо закінчився строк давності притяг­нення до відповідальності.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить 5 ро­ків з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушен­ня — з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушен­ня законодавства про захист економічної конкуренції, передба­чений п. 13—16 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 3 роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення пору­шення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до Закону України "Про захист економічної кон­куренції" посадові особи та інші працівники суб'єктів господа­рювання, працівники органів влади, органів місцевого самовря­дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність за пору­шення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Так, згідно із законом посадові особи та інші працівники су­б'єктів господарювання, працівники органів влади, органів міс­цевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність за правопорушення у вигляді неподання інформації Антимоно-польному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, голо­вою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимо-нопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-право­вими актами строки; подання недостовірної інформації Антимо-нопольному комітету України, його територіальному відділенню; створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час перевірок, огля­ду, вилучення чи накладення арешту на майно, документи, пред­мети чи інші носії інформації.

Адміністративна відповідальність за такі порушення передба­чена ст. 1661—1664 Кодексу України про адміністративні право­порушення (далі — КпАП України). Зловживання монопольним становищем на ринку і неправомірні угоди між підприємцями зумовлюють накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дискримінація підприємців органами влади та управління спричинює накладення штрафу в розмірі до 15 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян. Порушення порядку подання інформації і виконання рішень Антимонопольного комітету Укра­їни та його територіальних відділень карається накладенням штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до 7 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займа­ються підприємницькою діяльністю, — до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ухиляння від виконання рішень Антимонопольного комітету та його територіальних відділень чи несвоєчасне виконання їх рішень спричинює накладення штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до 6 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до 16 неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 24 і 25 Закону України "Про Антимонополь-ний комітет України" державні уповноважені й голови терито­ріальних відділень Комітету в разі порушення антимонополь-ного законодавства складають і передають до судів протоколи про адміністративні правопорушення.

За порушення антимонопольного законодавства в Україні пе­редбачена кримінальна відповідальність (ст. 230 Кримінального кодексу України). Так, умисне неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а також ухиляння від виконання законних рішень цих органів, вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого само­врядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, караються штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до 5 років або виправними роботами на строк до 2 років.

Великим розміром доходу вважається такий, що у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім заходів відповідальності охоронні засоби, що застосову­ються за порушення антимонопольного законодавства, включають і засоби захисту. Це спонукання Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями правопорушника до таких дій (бездіяльності):

припинення незаконних дій (примушування до виконання обов'язків);

відновлення первісного становища;

припинення неправомірних угод між підприємцями;

скасування або змінення прийнятих органами влади та управ­ління неправомірних актів;

здійснення примусового поділу монопольних утворень.

 

< Попередня   Наступна >