182

---

7.9. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства

Відповідно до ст. 40 ГКУ державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюють Анти-монопольний комітет України і його територіальні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас­тополі відповідно до їх повноважень, визначених законом.

До складу Антимонопольного комітету України входять Го­лова і десять державних уповноважених (гл. II ст. 6 Закону Укра­їни "Про антимонопольний комітет").

Голова Антимонопольного комітету України, що признача­ється Верховною Радою України, входить до складу Кабінету Міністрів України. Термін повноважень Голови Антимонополь­ного комітету України — сім років.

Правове становище Антимонопольного комітету України визна­чається Законом України "Про Антимонопольний комітет Ук­раїни".

Згідно зі ст. 3 цього Закону до завдань Антимонопольного комітету України входять такі:

здійснення державного контролю за дотриманням антимоно­польного законодавства;

захист законних інтересів підприємців і споживачів шляхом застосування заходів запобігання і припинення порушень анти-монопольного законодавства;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції в усіх сферах економіки.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комі­тет" Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності, гласності, захисту прав господарюючих суб'єктів на засадах їх рівності перед законом і пріоритету прав споживачів.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Антимонопол

ьний комі­тет" до компетенції Антимонопольного комітету України вхо­дять:

контроль за дотриманням антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації та ліквідації господарюючих суб'єк­тів;

розгляд справ про порушення антимонопольного законодав­ства і прийняття рішень за результатами розгляду в межах повноважень Антимонопольного комітету України;

звертання до суду або господарчого суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства;

розроблення рекомендацій державним органам щодо вжиття заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкурен­ції;

участь у складанні проектів актів законодавства, що регу­люють питання розвитку конкуренції, антимонопольної полі­тики і демонополізації економіки;

участь у висновку міждержавних угод, розробленні та реалі­зації міжнародних проектів і програм з питань, що входять у компетенцію Антимонопольного комітету України;

узагальнення практики застосування антимонопольного за­конодавства, розроблення пропозицій щодо його вдоскона­лення;

розроблення і організація заходів, спрямованих на запобіган­ня порушень антимонопольного законодавства;

систематичне інформування населення України про діяльність Антимонопольного комітету України.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Антимонопольний комі­тет" Антимонопольний комітет України в межах наданої йому компетенції має право:

визначати межі товарного ринку, а також монопольне стано­вище підприємців на ньому;

давати підприємцям обов'язкові для виконання розпорядження про припинення порушень антимонопольного законодавства, примусовий поділ монопольних утворень;

давати центральним і місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевого і регіонального само­врядування обов'язкові для виконання розпорядження про скасування або зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень і розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству;

вносити у відповідні державні органи обов'язкові для розгляду пропозиції щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності підприємців у разі порушен­ня ними антимонопольного законодавства;

накладати штрафи у випадках, передбачених чинним законо­давством;

розробляти і затверджувати нормативні акти, обов'язкові для виконання центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального само­врядування, підприємцями, їх об'єднаннями, а також конт­ролювати їх виконання.

Державні уповноважені Антимонопольного комітету України з питань дотримання антимонопольного законодавства мають право безперешкодного доступу до інформації органів влади, управління, а також будь-яких підприємців. Збитки, нанесені розголошенням відомостей, що становлять комерційну таємницю, повинні бути відшкодовані Антимонопольним комітетом у пов­ному обсязі за рахунок Державного бюджету.

Антимонопольний комітет України здійснює свої повноваження з дотриманням Конституції і законів України незалежно від центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, орга­нів місцевого та регіонального самоврядування, їх посадових осіб і підприємців, а також об'єднань громадян.

Вплив у будь-якій формі на працівника Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень з метою пере­шкоджання виконанню ним службових обов'язків або ухвален­ня неправомірного рішення спричиняє відповідальність, перед­бачену законодавством.

Розпорядження Антимонопольного комітету, його державних уповноважених, що приймаються в межах їх повноважень, обов'язкові для виконання. Реалізуються такі розпорядження шляхом подачі заяви (позову) до суду або до арбітражного суду.

З метою запобігання монопольному становищу окремих суб'єк­тів господарювання на ринку створення, реорганізація та лікві­дація суб'єктів господарювання, придбання їх активів, часток (акцій, паїв) господарських товариств, а також утворення об'єд­нань підприємств або перетворення органів влади на зазначені об'єднання у передбачених законодавством випадках здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України. Підстави для надання згоди на концентрацію суб'єктів господарювання визначаються законом. Так, відповідно до ст. 25 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Антимо-нопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимо-нопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію за умови, що вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку загалом або у його частині.

Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здійснення якої Антимонопольний комітет України не надав до­зволу через те, що вона не відповідає умовам ч. 1 ст. 25 Закону України "Про захист економічної конкуренції", якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації перева­жає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Дозвіл не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, що зумовлені концентрацією, не є необхідними для досягнення мети концентрації або становлять загрозу для системи ринкової економіки.

Якщо суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України має право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень. Строк виконання такого рішення не може бути мен­ший від шести місяців.

Примусовий поділ монопольних утворень не застосовується в таких випадках:

у разі неможливості організаційного або територіального від­окремлення підприємств або структурних підрозділів;

за наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, струк­турних підрозділів, якщо частка внутрішнього обороту в за­гальному обсязі валової продукції підприємства (об'єднання тощо) не досягає 30 %.

Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусо­вому поділу, здійснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

Антимонопольний комітет України та його територіальні відді­лення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші передбачені законом справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законо­давства.

Рішення Антимонопольного комітету України та його тери­торіальних відділень можуть бути оскаржені до суду. У ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазнача­ється, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскар­жити рішення органів Антимонопольного комітету України пов­ністю або частково до суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлений.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністратив­ної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржу­ються до Вищого господарського суду України. Рішення адмініс­тративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду Автоном­ної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських арбітражних судів.

Прийняття судом, господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків порушення судом, господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ч. 1 ст. 30 Закону України "Про за­хист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України "Про захист економіч­ної конкуренції"; за результатами перегляду відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також перевірки в порядку нагляду чи перегляду за нововиявле-ними обставинами за заявою сторони відповідного рішення (по­станови) суду, господарського суду зупиняє виконання зазначе­ного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду справи, перевірки чи перегляду відповідного рішення (постанови) суду, господарського суду, якщо органом Антимо-нопольного комітету України відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" чи судом, госпо­дарським судом не визначено інше.

За наявності достатніх підстав суд і господарський суд можуть зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету Ук­раїни.

Збитки, завдані незаконними рішеннями Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень, відшкодо­вуються з Державного бюджету України за позовом заінтересо­ваних осіб у порядку, визначеному законом.

Контрольні питання

Якими нормативними актами регулюються антимонопольно-конку-рентні відносини?

Що таке монопольне становище суб'єктів господарювання?

Що означає поняття "природна монополія"?

Чим природна монополія відрізняється від державної?

Які дії суб'єктів господарювання вважаються зловживанням моно­польним становищем?

Що таке конкуренція? Як вона пов'язана з антимонопольною полі­тикою?

Яка відповідальність передбачена за порушення антимонопольно-кон-курентного законодавства?

Яке значення для державного регулювання антимонопольно-конку-рентних відносин можуть мати правила професійної етики в конку­ренції?

Структура та повноваження антимонопольного комітету України.

 

< Попередня   Наступна >