8.5. Права споживачів на достовірну інформацію про товари та послуги і їх належну якість та безпеку

Права споживачів на інформацію про товари (роботи, послуги) регулюються законами України "Про захист прав споживачів" (ст. 3, 18), "Про інформацію", "Про рекламу", а також Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення інформаційної діяльності" від 5 жовтня 1998 р. Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інфор­мації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх компетентного вибору.

Оскільки процес придбання товарів починається з вирішення проблеми, який саме товар вибрати серед багатьох запропонова­них, дуже важливу роль для споживача відіграє рекламна кам­панія, яку запроваджують виробники та реалізатори продукції (товарів, послуг). Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рекламу" "реклама — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку". До основ­них принципів рекламної діяльності належать:

законність;

точність;

достовірність;

використання державної та інших мов відповідно до законо­давства України;

використання форм та засобів, які не заподіють споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про рекламу" з метою захис­ту прав споживачів у рекламі забороняється:

поширювати інформацію про продукцію, виробництво або реа­лізація якої заборонені законодавством України;

використовувати засоби і технології, які безпосередньо впли­вають на підсвідомість споживача;

наводити твердження, що дискримінують осіб, які не корис­туються рекламованою продукцією;

рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифі­кації або виробництво чи реалізація якої потребує наявності спеціального дозволу (ліцензії), якщо немає відповідного серти­фіката;

імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні та звукові ефекти, що застосову­ються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторські та суміжні права. Дуже важливою є норма, за якою рекламодавець на вимогу

виробника розповсюджувача реклами зобов'язаний надати йому документальні підтвердження достовірності інформації, необхід­ної для виробництва та розповсюдження реклами.

Недобросовісною вважається реклама, яка внаслідок неточ­ності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчуван­ня, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюджен­ня та інших вимог, передбачених законодавством України, вво­дить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам або державі.

Недобросовісна реклама заборонена (ст. 10 Закону України "Про рекламу"). Рішення про визнання реклами недобросовіс­ною приймають уповноважені на це державні органи.

Визначившись з тим, який саме товар необхідно придбати, споживач, купуючи товар чи отримуючи послугу, повинен бути впевнений, що отримає якісну продукцію або послуги й тим са­мим реалізує своє право на належну якість і безпеку товарів та послуг.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про рекламу" прода­вець (виробник) зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар у доступній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Інфор­мація про товари повинна містити назви нормативних докумен­тів, вимогам яких повинні відповідати товари, перелік основ­них споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчу­вання — склад (включаючи перелік використаних у процесі виготовлення продукції інших продуктів харчування і харчо­вих добавок), калорійність, вміст шкідливих для здоров'я ре­човин порівняно з обов'язковими вимогами нормативних доку­ментів і протипоказання щодо застосування; ціну та умови при­дбання товарів, дату їх виготовлення; гарантійні зобов'язання виробника; правила та умови ефективного використання това­рів; термін служби (придатності) товарів; відомості про необ­хідні дії споживача після завершення терміну придатності, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; на­йменування та адресу виробника (продавця) і підприємства, яке приймає претензії від споживача, а також виконує ремонт і технічне обслуговування товарів. Стосовно товарів, які підля­гають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надава­тись інформація про їх сертифікацію; щодо товарів, які за пев­них умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я спо­живача та його майна, виробник (продавець) зобов'язаний до­вести до відома споживача інформацію про такі товари і мож­ливі наслідки їх впливу. Інформація доводиться до відома спо­живачів виробником (продавцем) у технічній документації, що додається до товарів на етикетці, а також маркуванням чи в інший спосіб, прийнятий для окремих видів товарів або в окре­мих сферах обслуговування. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні забезпечуватись інформацією про місце їх походження. Громадянин, який здійснює підпри­ємницьку діяльність, на етикетці товару повинен надати інфор­мацію про номер документа, що засвідчує його право займатися підприємницькою діяльністю, і найменування органу, що видав цей документ, а за потреби й відомості про його сертифікацію. Надання інформації в технічній документації, на етикетці тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному щойно обсязі розцінюється як відсутність необхідної інформації.

Певну інформацію про товар можуть надавати реклама та штрихове кодування товарів. Товари в Україні повинні рекла­муватися відповідно до Закону України "Про рекламу", а штри­хове кодування надаватися відповідно до Положення про штри­хове кодування, затвердженого МЗЕЗТ України від 27.08.96. Запобіжно-контрольні гарантії реалізуються переважно шляхом створення умов та порядку, які повинні забезпечувати збережен­ня властивостей товарів при їх транспортуванні, зберіганні та здійсненні контролю за їх дотриманням. Такі гарантії встанов­люються Правилами продажу продовольчих і непродовольчих товарів, Правилами роботи підприємств громадського харчуван­ня, Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ін­шими нормативними актами.

Надання недостовірної або неповної інформації про товар та виробника (продавця) може спричинитися до такого:

придбання товару, що не має потрібних споживачеві власти­востей; у цьому разі споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;

неможливості використання придбаного товару за призначен­ням; у цьому разі споживач має право вимагати надання у розумно короткий термін, але не більше місяця, належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений термін не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати від­шкодування збитків;

заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача; у цьому разі споживач має право висунути продавцю (виробни­ку) вимоги щодо відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших передбачених законом чи договором підставах. Збитки, завдані споживачеві товарами, придбаними в резуль­таті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню вин­ною особою в повному обсязі.

Сплата неустойки (штрафу, пені) продавцем (виробником), як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, не звільняє продавця від ви­конання зобов'язання в натурі.

Споживач має право перевірити якість, комплектність, міру, масу та ціну товарів, які купує, здійснити демонстрацію безпеч­ного та правильного їх використання. У цьому разі на вимогу споживача продавець зобов'язаний надати йому контрольно-вимі­рювальні прилади, а також відповідні документи про ціну това­рів. Якщо під час гарантійного терміну необхідно визначити при­чини втрати якості товару, продавець зобов'язаний у триденний термін з дня одержання від споживача письмової заяви направи­ти цей товар на експертизу. Експертиза здійснюється за рахунок продавця.

Право на інформацію забезпечується:

обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяль­ність та прийняті рішення;

створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що повинні забезпечувати у встановленому порядку доступ до інформації;

вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статис­тичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обме­ження цього доступу зумовлюються лише специфікою ціннос­тей та особливими умовами їх схоронності, що визначається законодавством;

створенням механізму реалізації права на інформацію;

здійсненням державного контролю за додержанням законо­давства про інформацію.

Зокрема, для реалізації гарантій прав споживачів на інформа­ційне забезпечення в системі Державного комітету з метрології, стандартизації та сертифікації України і його структурних орга­нах функціонують інформаційно-аналітичні відділи, до повнова­жень яких входять попередження й оперативне оповіщення спо­живачів.

Головне управління постійно співробітничає з понад 50 засо­бами масової інформації.

Крім того, прес-релізи Головного управління з різних питань розміщуються на веб-сторінках інформаційних агентств (УНІАН, ДІНАУ, Український фінансовий сервер) у мережі Інтернет.