137

---

8.4. Права споживачів на придбання товарів належної якості

Право громадян-споживачів на придбання товарів належної якості в незалежній Україні стало одним з основних конститу­ційних прав громадянина, реалізація якого потребує встанов­лення певних гарантій. Так, у ст. 50 Конституції України за­значено: "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформа­ції про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена".

У законодавстві радянського періоду теж містилися норми, спрямовані на підвищення якості виготовлених товарів, якості торговельного обслуговування. Однак в умовах планової команд­но-адміністративної системи, відсутності конкуренції серед товаро­виробників і у сфері торгівлі, загального дефіциту багатьох това­рів народного споживання ці заходи були малоефективні. У новому ринковому законодавстві України закладено принципово нові підходи до вирішення цієї проблеми. Хоча й вони поки що не досягли належного рівня. Останніми роками ринок насичений та перенасичений різноманітними товарами вітчизняного та інозем­ного походження, що не завжди мають належну якість, про що свідчать скарги споживачів та перевірки Державного комітету у справах захисту прав споживачів. І все-таки конкуренція това­ровиробників, вимогливість споживача та наявність у нього мо­жливостей вибору товару є тими ефективними впливовими засо­бами, які в кінцевому підсумку сприятимуть насиченню ринку України високоякісними товарами.

Право громадянина на безпечне для життя довкілля і на інфор­мацію про якість товарів є соціально-економічним правом, оскіль­ки може бути реалізоване насамперед завдяки відповідному рівню матеріального виробництва та соці

альних відносин у суспільстві. Водночас наведену конституційну норму не можна вважати такою, що зобов'язує державу забезпечити громадянина якісними това­рами. Держава бере на себе обов'язок встановлювати для виго­товлювачів певні вимоги щодо якості товарів і зобов'язувати виробників та продавців надавати споживачам усю інформацію щодо ступеня корисних та інших властивостей пропонованого товару. З цією метою держава приймає відповідні закони, ство­рює спеціальні органи контролю за якістю продукції та захисту прав потерпілих тощо. Споживач самостійно приймає рішення щодо придбання товару з урахуванням своїх потреб, фінансових та інших можливостей.

З огляду на викладене постає питання про відповідність норм Закону України "Про захист прав споживачів", що визначають право споживачів на якісні товари, положенням Конституції Украї­ни. Так, відповідно до ст. 3 цього Закону споживачі мають право на належну якість товарів торговельного обслуговування, їх без­пеку, необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент.

Визначити зміст поняття "право на належну якість" немож­ливо без розкриття змісту поняття "якість товару (продукції)". Це водночас дає змогу визначити, що таке належна якість товару (продукції). В юридичній та економічній літературі радянського періоду ця проблема досліджувалася доволі активно.

За підрахунками вчених радянського періоду існувало близь­ко 300 тлумачень поняття якості продукції, якими проблема не вичерпувалась і не вичерпується, що свідчить про неоднозначність цього поняття [29, с. 70].

Проблема якості товарів (продукції) та її правового врегулю­вання зберігає актуальність і в умовах ринкових реформ, оскільки її вирішення дуже важливе для громадян-споживачів. Чинне зако­нодавство так само має прогалини і нечіткості з цього питання, а тому потребує вдосконалення. Так, в економічній літературі минулих років якість продукції, зокрема, визначалась як сукуп­ність властивостей і ознак, які зумовлюють ступінь придатності продукції для її споживання за призначенням, як ступінь задо­волення споживчої вартості певної суспільної потреби або як сукупність корисних властивостей чи сукупність усіх функціональ­них, естетичних і економічних показників продукції [29, с. 71]. Як бачимо, наведені визначення принципово не різняться. В одних випадках йдеться про властивості продукції задовольняти по­треби громадян, в інших — про характеристики вказаних власти­востей, що зумовлюють здатність продукції задовольняти потреби суспільства, але об'єднуючим фактором в усіх випадках є здат­ність продукції забезпечувати відповідні потреби людини. У ба­гатьох випадках економічна категорія якості ставилась у залеж­ність від ступеня розвитку виробничих відносин і технічного прог­ресу на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Те, що вчора вважалось якісним товаром, сьогодні може не відповідати техніч­ним новинкам, здатним краще задовольняти щораз вищі потре­би споживачів. Особливо це виявляється в галузі комп'ютерної техніки, телерадіотехніки, де відбувається технічна революція. Як правило, у згаданих економічних визначеннях домінували дві ознаки: сукупність корисних властивостей продукції і здат­ність продукції задовольняти особисті й виробничі потреби. Якість продукції в цьому стандарті визначалась як сукупність власти­востей продукції, що зумовлюють її здатність задовольняти від­повідно до призначення потреби людей.

Проблема якості продукції (товарів) була предметом і право­вих досліджень, адже від правильного визначення поняття "якість продукції" залежить формування відповідних вимог і правил щодо кількісних і якісних показників, яким має відповідати та чи інша продукція [30, с. 19].

На думку представників юридичної науки, найважливішим критерієм якості продукції є її корисність, що виявляється у ступені придатності, а її здатність задовольняти відповідні потре­би людини зумовлюється її властивостями, зокрема надійністю, довговічністю, ефективністю, які відповідають нормативним вимогам, плановим приписам і договорам. Відповідно в узагаль­неній формі якість продукції, як правило, розглядалася в ра­дянській юридичній літературі як ступінь відповідності її техні-ко-економічних властивостей соціальним вимогам, закріпленим у юридичних нормах. Отже, у визначеннях з позицій права якості продукції основою є техніко-економічні властивості продукції, які забезпечують той чи інший ступінь її придатності для вико­ристання за призначенням. У цьому зв'язку перед юристами постало питання про можливість дати суто правове визначення поняття якості без економічного забарвлення. Правознавці у своїх визначеннях якості продукції наголошували на правових ознаках, що дало підстави для їх звинувачення в тому, що за таких умов фактично дається правове визначення якості продук­ції.

 

< Попередня   Наступна >