156

---

34.2. Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту

У ст. 264 ГКУ зазначається, що матеріально-технічне поста­чання і збут продукції виробничо-технічного призначення та ви­робів народного споживання як власного виробництва, так і при­дбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єк­тами господарювання шляхом поставки, а в передбачених ГКУ випадках також на основі договорів купівлі-продажу.

Законодавством можуть передбачатись особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здій­снення поставки для державних потреб.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів по­ставки встановлюються ГКУ та іншими законодавчими актами України.

У ст. 265 ГКУ регулюються відносини, що виникають з дого­вору поставки. За договором поставки одна сторона — поста­чальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні — покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на роз­суд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазна­чені в п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГКУ (господарські організації — юри­дичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господар­ську діяльність та зареєстровані в установленому законом по­рядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відпо­відно до закону як підприємці). Умови договорів поставки пови­нні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлу

мачення термінів "Інкотермс". Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єк­тами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійс­нюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відно­син поставки, не врегульованих ГКУ, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У ст. 266 ГКУ визначаються предмет, кількість і асортимент поставки. Так, предметом поставки є визначені родовими озна­ками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стан­дартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом постав­ки можуть бути також продукція, вироби, з індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх част­кове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмі­рами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк понад рік (довгостроковий договір) або на інший строк, визначе­ний угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначе­ний, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхід­ності ритмічного та безперебійного постачання товарів спожива­чам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довго­строковому договорі обсяг поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передба­чений, договір вважається укладеним на один рік. Якщо сторо­нами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначен­ня є, як правило, квартал, а для виробів народного споживан­ня, як правило, місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок від­вантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також ви­бірка товарів покупцем.

Договором може передбачатися відвантаження товарів ванта­жовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, і одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем, а також порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів (ст. 267 ГКУ).

У ст. 268 ГКУ регламентується положення щодо якості това­рів, що поставляються. Якість товарів, що поставляються, по­винна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій техніч­ній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зраз­кам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі вищі ви­моги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано в загаль­нодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачаль­ником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визна­чається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставля­ються, належним товаросупровідним документом, який надси­лається разом з товаром, якщо інше не передбачено договором. У разі поставки товарів нижчої якості, ніж вимагається станда­ртом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо това­ри уже оплачені покупцем, — вимагати повернення сплаченої суми. Якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунуті без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення цих недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх власними засобами за рахунок постачаль­ника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або тех­нічним умовам, але виявляться нижчого сорту, ніж було обумо­влено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів. Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповіда­ють за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (етало­нам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'яза­ний розпорядитися товарами в десятиденний строк, а щодо то­варів, які швидко псуються, — протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалі­зувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швид­ко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

У ст. 269 ГКУ зазначаються гарантії якості товарів та претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів.

Строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставле­них йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до ГКУ. Стандартами, технічними умовами або дого­вором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися триваліші строки для вста­новлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гаран­тійні строки, триваліші порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами. Гарантійний строк експлуатації обчис­люється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роз­дрібну торгівлю, — з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або догово­ром. Гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчис­люється від дня виготовлення товару. Постачальник (виробник) гарантує якість товарів загалом. Гарантійний строк на комплек­туючі вироби і складові вважається таким, що дорівнює гаран­тійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за власний раху­нок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти ви­никли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил екс­плуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у ви­робі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використо­вувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), що передба­чено ст. 231 ГКУ, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якос­ті, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня вста­новлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Комплектність товарів, що поставляються, регламентується ст. 270 ГКУ. Зокрема, товари повинні поставлятися комплект­но відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейску­рантів. Договором може бути передбачено поставку з додаткови­ми до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не по­трібних покупцеві виробів (частин), що входять у комплект. Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умо­вами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором. У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (оде­ржувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі щодо укомплектування виробу або його заміни покупець (одер­жувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. Якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару. Прийняття покуп­цем некомплектних виробів не звільняє постачальника (вироб­ника) від відповідальності.

Кабінет Міністрів України відповідно до вимог ГКУ та відпо­відних законів України затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виро­бів народного споживання, а також особливі умови поставки окремих видів товарів (ст. 271 ГКУ).

Для фінансових і промислових лізингових фірм це економіч­но вигідна форма здавання машинно-технічного устаткування в найм. Лізинг забезпечує високий рівень прибутків насамперед через високу оплату експлуатації техніки користувачами. Через установлювані розрахункові підвищені норми амортизації об'єк­тів, що здаються в найм, вкладений лізинговими фірмами капі­тал на їхнє придбання повертається до інвестора в перші ж роки дії договору. Водночас державою вводяться податкові знижки на прибуток, одержуваний лізинговими фірмами: з оподатковуван­ня вилучається частина, що йде на амортизаційні відрахування.

Для користувачів техніки лізинг є інструментом оперативної заміни виробничих фондів через придбання для експлуатації скла­дних і дорогих машин та устаткування без великих одноразових витрат, необхідних для придбання такої техніки. Особливе зна­чення це має для дрібних і середніх фірм. Крім того, за допомо­гою лізингу попереджається моральне старіння експлуатованої техніки. Усе це стає важливим фактором успішної конкурентної діяльності фірм на ринку.

Для держави фінансове заохочення лізингу є засобом стиму­лювання продажів нової техніки, що спонукає лізингові фірми до збільшення капіталовкладень у ці операції, а фірми-користу-вачі — до постійного відновлення виробничих фондів. Лізинг стає, таким чином, фактором інтенсивного розвитку національ­ної економіки і підвищення її конкурентоспроможності на світо­вому ринку.

 

< Попередня   Наступна >