124

---

34.3. Контрактація сільськогосподарської продукції

Договірні відносини контрактації сільськогосподарської про­дукції регулюються ст. 272 ГКУ.

Державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюєть­ся за договорами контрактації, які укладаються на основі дер­жавних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі — виробник) зобов'язується передати заготівель­ному (закупівельному) або переробному підприємству чи органі­зації (далі — контрактанту) вироблену ним продукцію в перед­бачені договором строки, кількості, асортименті, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти її і оплатити.

У договорах контрактації повинні передбачатися:

види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкід­ливих речовин;

обсяг продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспорту­вання на приймальні пункти та підприємства;

взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сіль­ськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, вста­новленому Кабінетом Міністрів України.

Договори контрактації мають певні особливості їх виконання (ст. 273 ГКУ).

Зокрема, виробник повинен не пізніше як за п'ят­надцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрак­танта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, і погодити календарний графік її здачі.

Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пре­д'явлену ним продукцію на умовах, передбачених договором. Не­стандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для ви­користання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умо­вах, що погоджені сторонами. У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, прийман­ня якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торго­вельним підприємствам. Решта продукції приймається контрак­тантом на визначених договором приймальних пунктах, розта­шованих у межах адміністративного району за місцезнаходжен­ням виробника. Забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції здійснюється в кількості, порядку та строки, передбачені договором. Інші особливості ви­конання договорів контрактації встановлюються Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затвер­джується Кабінетом Міністрів України.

Окремою статтею ГКУ висвітлена відповідальність за догово­ром контрактації. Так, у ст. 274 ГКУ визначається, що за не-здачу сільськогосподарської продукції у передбачені договором контрактації строки виробник сплачує контрактанту неустойку в розмірі, встановленому договором, якщо інший розмір не пе­редбачений законом.

За невиконання зобов'язання щодо приймання сільськогос­подарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови від приймання продукції, пред'явленої виробником у стро­ки і в порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробнику штраф у розмірі 5 % вартості неприйнятої продукції з урахуванням надбавки і знижок, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, яка швидко псується, — її повну вартість.

Якщо продукцію не було своєчасно підготовлено до здавання-приймання і про це не було попереджено контрактанта, вироб­ник відшкодовує контрактанту завдані цим збитки.

У договорі контрактації можуть бути передбачені також інші санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань відповідно до вимог ГКУ.

 

< Попередня   Наступна >