196

---

35.2. Відповідальність за порушення агентського договору. Припинення агентського договору

Відповідно до ст. 303 ГКУ комерційний агент відповідальний у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представ­ляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором.

Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не гарантує суб'єкту, якого представляє, виконання третіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництвом.

У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого пред­ставляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди в розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок не­виконання або неналежного виконання договору другою сторо­ною.

Припинення агентського договору

Агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подаль­шого здійснення комерційного посередництва за договором, укладе­ним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї зі сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє. У разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляє ко­мерційний агент, повинен сповістити його про припинення дого­вору не менш як за один місяць, якщо триваліший строк не передбачений договором. У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за згодою сторін можуть бути поновлені (ст. 304 ГКУ).

Під агентським договором (ЬЬе со

пігасЬ оГ адепсу) розуміється договір про здійснення однією особою (агентом) дій з доручення і за рахунок іншої особи (принципала). Створений переважно судовою практикою Англії агентський договір нині не тільки широко використовується в майновому обороті всередині країн загального права, а й є також одним з найпоширеніших видів міжнародних угод. Не випадково процес уніфікації торгового права поширюється і на сферу відносин за агентським договором. Ди­ректива про самостійних торгових агентів, що була прийнята в 1986 р. Радою міністрів ЄЕС і підлягала реалізації в Англії до 1 січня 1994 р., вносить дуже істотні зміни в норми англійсько­го права, що регулюють цей вид договору. Однак при цьому слід звернути особливу увагу на вплив норм англійського права на прийняті у процесі уніфікації міжнародні акти.

Агентський договір може бути спрямований на здійснення аген­том як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є встановлення договірних зобов'язань між принципалом і тре­тьою особою. Як правило, агент діє від імені принципала, і, отже, укладені ним чи при його сприянні угоди створюють права й обов'язки безпосередньо для принципала. Судова практика припускає й інші способи вступу агента у відносини з третіми особами при здійсненні покладеного на нього принципалом дору­чення, а саме: агент має право діяти від власного імені, не роз­криваючи перед третьою особою існування принципала; агент може, вказуючи на те, що виступає за дорученням і за рахунок принципала, не розкривати його імені.

Визнані судовою практикою Англії і США способи виступу агента при здійсненні узятого ним на себе перед принципалом зобов'язання, природа такого зобов'язання (здійснення як юри­дичних, так і фактичних дій) свідчать про те, що агентський договір призначений регулювати відносини, що в континенталь­ному праві опосередковуються трьома видами договорів, а саме: договором доручення, договором комісії і договором про посеред­ництво. Агентський договір є найважливішою підставою ство­рення відносин з торгового представництва. Формально дотепер при відсутності прямо виражених чи тільки припущених умов у договорі про право на винагороду агент не має права вимагати такого. За ним закріплюється право на відшкодування понесе­них у процесі виконання доручення витрат. Однак фактично пра­во на винагороду завжди передбачається, коли особа здійснює агентські послуги у вигляді промислу.

Жодної особливої форми договору не передбачається. Відно­сини агента і принципала можуть виникати з письмової чи усної угоди, з відповідного поводження сторін. Для того щоб дії аген­та зобов'язували принципала, вони повинні бути зроблені в ме­жах наданих йому повноважень. Повноваження агента можуть бути прямо вираженими (ехргезз аиЬпогі/Ьу) і тільки припущени­ми (ітрііесі аиЬПогіЬу). Прямо виражене повноваження може бути надане в будь-якій формі. Виняток становить повноваження на здійснення для принципала договору "за печаткою", наділення яким має бути також оформлене у формі документа "за печат­кою" (сеес).

Потребами торгового обороту зумовлюється визнання за аген­том повноважень з необхідності (аиіПогііу Ьу песеззїЬу). Зазвичай при цьому йдеться про випадки, коли агент володіє товарами принципала, але з обмеженими повноваженнями. Першою необ­хідною умовою для цього є виникнення надзвичайної комерцій­ної необхідності перевищення повноважень для захисту інтересів принципала. Друга умова — неможливість для агента одержати від принципала відповідні вказівки.

Відносини сторін агентського договору складаються в такий спосіб. Агент зобов'язаний:

виконати доручення принципала особисто, крім випадків, коли можливість субделегації повноважень передбачена договором чи діловими звичаями. При заміні себе іншою особою агент відповідає за його дії перед принципалом;

наслідувати вказівкам принципала, виявляючи при цьому належні обачність і вміння;

не розголошувати третім особам отримані у процесі виконан­ня доручення конфіденційні дані, а також не використовува­ти придбану в такий спосіб інформацію з метою конкуренції з принципалом;

не допускати положення, коли особисті інтереси могли б су­перечити обов'язкам стосовно принципала. З цієї причини, наприклад, без згоди принципала агент не має права само­стійно придбати товар, який повинен продати за дорученням принципала;

надавати принципалу необхідну інформацію;

зберігати окремо гроші й товари, отримані для принципала. Агент не відповідає перед принципалом за виконання обо­в'язків третьою особою, з якою він вступив у договірні відноси­ни за рахунок принципала. Винятком з цього принципу є агент­ський договір, згідно з яким агент перебрав на себе умови делькре-дере.

 

< Попередня   Наступна >