Головне меню
Головна Підручники Господарське право Господарське право України Розділ 1 Загальні положення господарського права України // 1.1. Предмет господарського права

Розділ 1 Загальні положення господарського права України // 1.1. Предмет господарського права

Господарське право - Господарське право України
137

Розділ 1 Загальні положення господарського права України

1.1. Предмет господарського права

Процес переходу економіки в Україні до ринку вимагає перегляду концепцій галузевого правового регулювання і відповідного законотворення. Це стосується не лише “традиційних” галузей права (цивільного, адміністративного, кримінального), а й госпо­дарського, яке регулює діяльність значного спектру господарюю­чих суб’єктів нашої держави. Стаття 3 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність суб’єктів гос­подарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Основні її принципи передбачаються стаття 6 Господарського кодексу України, якими є:

Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання.

Свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Вільний рух капіталів, товарів на території України.

Обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямо­ваності економіки, добросовісної конкуренції, захисту прав споживачів та безпеки держави.

Захист національного товаровиробника.

Заборона незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у господарські відносини.

Господарське право, нормативно-правовою базою якого є господарське законодавство, можна розглядати в декількох аспектах:

а) як галузь законодавства;

б) як галузь права;

в) як науку;

e="text-align: justify;">г) як навчальну дисципліну.

І якщо з приводу визначення господарського законодавства, а також науки господарського права і відповідної навчальної дисцип­ліни особливих розбіжностей серед вчених останнім часом не було, то питання про господарське право як окрему галузь права було і залишається до цього часу суперечливим.

Одні вчені визначають господарське право, виходячи з ро­зуміння його предмета як господарських відносин, що виника­ють у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності (відноси­ни по горизонталі) та керівництвом нею (відносини по вертикалі – господарсько-управлінські відносини) між організаціями, а та­кож між їхніми підрозділами і організацією в цілому (внутрішньо­господарські відносини). Це точка зору прихильників розуміння господарського права як самостійної галузі.

Було висунуто і концепцію господарського права як комп­лексної галузі законодавства. Дехто з вчених, не визначаючи гос­подарське право як комплексну галузь, вважають, що нормативні акти, які регулюють господарські відносини, складають комп­лексну галузь законодавства (В.Ф. Яковлев, В.С. Якушев. Сверд-ловський університет).

З переходом економіки країни до ринку концепція госпо­дарського права, як уже зазначалось, змінюється. Окремі вчені визначають його предмет як відносини господарювання, тобто відносини, що виникають при організації та здійсненні господарсь­кої діяльності. Заперечення проти такого підходу до визначення предмета господарського права висувались ще за існування команд­но-адміністративної діяльності. Розглянемо коротко ці заперечен­ня. Ці правовідносини в сфері організації господарства можуть бути поділені, на думку В.А. Рахмиловича, на дві великі групи:

По вертикалі, тобто владовідносини, в яких один із учас­ників наділений компетенцією з владного управління іншим учасником цих відносин.

По горизонтальні, позбавлені ознак влади і підкорення, в яких взаємні права і обов’язки здебільшого мають майно­вий характер, виникають із договорів, правопорушень та інших юридичних фактів.

В той же час ст. 1 Господарського кодексу України визначає предмет господарського права як господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяль­ності між суб’єктами господарювання.

Важко погодитися, що в період переходу від планово-адміні­стративної до ринкової економіки господарська діяльність стає діяльністю підприємницькою. Це, в свою чергу, визначає зміст гос­подарського права, яке стає предметом підприємницької діяльності.

Як справедливо зазначається у спеціальній літературі, лише на перший погляд здається, що ринкова економіка має складатися з одних тільки комерційно орієнтованих ланок, а соціальні пріори­тети слід реалізовувати виключно через перерозподіл і фінансуван­ня державних програм. Таке уявлення суперечить реаліям сучасно­го ринкового господарства. Невід’ємну частину такого господар­ства на сьогодні складає некомерційний сектор, який дозволяє компенсувати так звані недосконалості ринку. Некомерційне гос­подарство відрізняється від комерційного, підприємницького. Ос­таннє орієнтоване на одержання прибутку, який залежить від по­питу на ту чи іншу продукцію. Некомерційний ринок повинен ста­більно задовольняти потреби, які не повинні залежати від ринкової кон’юнктури (охорона здоров’я, освіта, наука і т.ін.). Отже, господарська діяльність, охоплюючи підприємницьку, до неї не зводиться. Тобто правове регулювання підприємницької діяльності є лише часткою господарського законодавства. Стаття 4 Господарського кодексу України розмежовує госпо­дарські відносини з іншими видами відносин:

Майновими та особистими немайновими, які регулюють­ся Цивільним кодексом України.

Земельними, гірничими, лісовими та водними, які регулю­ються природоресурсними галузями права.

Трудовими.

Адміністративними, в яких органи державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктами, наділеними гос­подарською компетенцією.

Певним чином діяльність суб’єктів господарювання регулює держава шляхом:

– державного замовлення на виготовлення продукції чи товарів;

– ліцензування, патентування і квотування;

– сертифікації і стандартизації; – застосування нормативів і лімітів;

– регулювання цін і тарифів;

– надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

– використання дотацій, компенсацій, цільових інновацій і субсидій.

Обмеження у здійсненні господарської діяльності, а також перелік видів діяльності, по яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законами.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук