2.2. Значення судової практики в господарських правовідносинах

Реалізація законодавства багато в чому пов’язана з правозастосовною практикою судів загальної юрисдикції та господарсь­кого суду. Господарський суд, який розглядає спори підприємств, застосовує закони та інші нормативні акти до конкретних право­відносин, роз’яснює певні норми права.

Аналогічні рішення, які виносяться різними господарськими судами, породжують визначену стабільність судово-господарської практики. Разом з тим, з окремих питань до застосування норма­тивних актів може бути різний підхід господарських судів. Тому важливу роль у таких випадках відіграють рішення Вищого гос­подарського суду, що дозволяє забезпечувати однаковість правозастосовної судово-господарської практики.

Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Правова природа господарсь­кого суду як органу правосуддя визначається завданнями та по­вноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про господарський суд” його завданнями є:

– захист прав та інтересів, які охороняються законом, учас­ників господарських правовідносин;

– сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин;

– внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності. В Україні діють Вищий господарський суд України, госпо­дарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди об­ластей, міст Києва і Севастополя, які становлять єдину систему гос­подарських судів. Верховна Рада України за поданням Голови Ви­щого господарського суду може утворювати й інші ланки господарських судів (міські, міжрайонні, районні господарські

Місцеві господарські суди (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя) є основною ланкою господарсь­кої судової системи, оскільки саме вони виконують майже весь об­сяг роботи щодо вирішення господарських спорів і стоять най­ближче до господарського життя та до конфліктів, які в ньому виникають. Для виконання покладених на них завдань місцеві господарські суди виконують такі повноваження:

– вирішують господарські спори, віднесені до їхньої ком­петенції;

– розглядають справи про банкрутство;

– переглядають у порядку нагляду рішення, ухвали, поста­нови відповідного господарського суду;

– вивчають і узагальнюють практику застосування законо­давства, аналізують статистику вирішення господарських спорів, вносять пропозиції до Вищого господарського суду України, спрямовані на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності та практики ви­рішення господарських спорів;

– ведуть роботу, спрямовану на попередження правопору­шень у сфері господарських відносин;

– здійснюють інші повноваження, надані їм законо­давством. До складу місцевого господарського суду входять: голова, перший заступник голови, заступники голови та судді (кількість їх у конкретному суді залежить від обсягу роботи, зокрема від кількості справ, що розглядаються).

Для вирішення організаційних питань місцеві господарські суди можуть утворювати президію.

Вищий господарський суд України очолює єдину систему гос­подарського суду. Він є найвищим органом у вирішенні господарсь­ких спорів і здійсненні нагляду щодо рішень, ухвал, постанов гос­подарських судів України та контролю за їхньою діяльністю. До складу Вищого господарського суду України входять Голова, пер­ший заступник і заступники Голови та судді. Вищий господарський суд діє у складі:

– пленуму Вищого господарського суду;

– президії Вищого господарського суду;

– судової колегії з розгляду спорів та перегляду рішень, ухвал та постанов. Вищий господарський суд України:

а) вирішує господарські спори, віднесені до його компетенції Господарським процесуальним кодексом України, інши­ми законодавчими актами України, міждержавними до­ говорами й угодами; може в межах підвідомчості госпо­дарських судів України прийняти до свого провадження будь-який господарський спір;

б) переглядає в порядку нагляду рішення, ухвали, постано­ви Вищого господарського суду, господарського суду Автономної Республіки Крим, господарських судів облас­тей, міст Києва і Севастополя;

в) вивчає і узагальнює практику застосування законодавст­ва, забезпечує однаковість практики, аналізує статис­тику вирішення господарських спорів; дає роз’яснен­ня господарським судам з питань практики застосуван­ня законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері та порядок вирішення господарсь­ких спорів.

Роз’яснення Вищого господарського суду є обов’язковими для суддів і учасників господарських правовідносин, що застосо­вують законодавство, з якого дано таке роз’яснення;

г) веде роботу, спрямовану на попередження правопору­шень у сфері господарських відносин;

д) здійснює організаційне керівництво господарським су­дом Автономної Республіки Крим, господарськими су­дами областей, міст Києва і Севастополя, несе відпові­дальність за організацію, стан і вдосконалення їхньої діяльності, перевіряє і поширює позитивний досвід ро­боти господарських судів республіки;

е) забезпечує підбір і підготовку кандидатів у судді, підви­щення кваліфікації працівників господарських судів, організовує роботу з матеріально-технічного забезпечен­ня господарських судів і створення належних умов для їхньої діяльності, нормативного забезпечення, ведення статистичного обліку;

є) здійснює інші повноваження, надані йому законодавст­вом.

З метою підготовки науково обґрунтованих рекомендацій з питань організації та діяльності господарського суду, розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства, порядку і прак­тики розгляду господарських спорів при Вищому господарсько­му суді України створюється науково-консультативна рада за участю провідних вчених та інших висококваліфікованих спеціа­лістів, її склад, порядок організації і діяльності затверджує пре­зидія Вищого господарського суду.

Підвідомчість господарських справ розмежовується за дво­ма ознаками:

а) суб’єктною, залежно від суб’єктів спору;

б) предметною, залежно від предмета спору.

Загальне правило суб’єктної підвідомчості господарських справ полягає в тому, що господарські справи у спорах між юридичними особами, громадянами-підприємцями, державними та інши­ми органами підвідомчі господарському суду. Отже, господарські справи у спорах, де хоча б однією стороною є громадянин як фізич­на особа (не підприємець), розглядаються загальними судами.

Стосовно предметної підвідомчості, яка охоплює такі понят­тя, як предмет та характер спору, діє таке саме правило: господарські справи у спорах, що виникають між юридичними особами, громадянами-підприємцями, державними та іншими органами, підвідомчі господарському суду. Але з цього правила є два винятки:

а) спори між організаціями, які випливають з договорів на перевезення вантажу в прямому міжнародному залізнич­ному і повітряному вантажному сполученні, розглядають­ся загальними судами;

б) деякі категорії спорів віднесено до відання інших органів (вони розглядаються в адміністративному порядку). Це, зокрема:

– спори, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

– спори про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

– інші спори, вирішення яких віднесено законодавством України та міждержавними договорами й угодами до відання інших органів. Підвідомчість господарських справ господарському суду виз­начається, в першу чергу, законами України “Про господарський суд” (ст. 1), “Про зовнішньоекономічну діяльність” (ст.ст. 38, 39), “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (ст. 4), а також Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст. 12–17).

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодек­су господарським судам підвідомчі:

– справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні , та розірванні господарських договорів з інших підстав. Практично в судово-господарському процесі ці спори умовно іменуються переддоговірними;

– справи у спорах, що виникають при виконанні догово­рів.

Вищий господарський суд може в межах підвідомчості справ господарським судам України прийняти до свого провадження будь-яку справу.

Всі інші підвідомчі господарським судам справи, крім тих, що підсудні Вищому господарському суду, розглядаються госпо­дарськими судами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за загальним правилом територіальної підсудності:

– справи у переддоговірних спорах та у спорах про ви­знання договорів недійсними розглядаються госпо­дарським судом за місцезнаходженням сторони, зобо­в’язаної за договором здійснити на користь іншої сторо­ни певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо);

– справи у майнових спорах та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів, що розглядають­ся за місцезнаходженням відповідача;

– справи у спорах за участю кількох відповідачів, що роз­глядаються господарськими судом за місцезнаходжен­ням одного з відповідачів на вибір позивача;

– справи про банкрутство, що розглядаються господарсь­ким судом за місцезнаходженням боржника. Із загального правила територіальної підсудності зроблено один виняток: віднесені до підсудності місцевих господарських судів справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються гос­подарським судом за місцезнаходженням цього органу.

В результаті вивчення та узагальнення практики застосуван­ня законодавства господарськими судами України Вищий госпо­дарський суд направляє рекомендації і огляди судово-господарсь­кої практики. Такі документи, хоча і не мають сили керівних вказівок, в той же час суттєво впливають на формування судово-господарської практики і реалізації законодавства. Господарюючі суб’єкти застосовують законодавство з врахуванням роз’яснень Вищого господарського суду. Крім того, судово-господарська практика впливає і на саме законодавство, дозволяючи виявити його прорахунки, невідповідність актів органів влади, міністерств та відомств актам більш високого порядку, а також відставання законодавства від реальних умов діяльності господарюючих суб’єктів. Таким чином судово-господарська практика допома­гає удосконалюватись законодавству про підприємницьку діяльність.