124

---

2.3. Поняття господарських правовідносин та їх види

У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов’язані з господарською діяльністю. Вони регулю­ються різними видами права. Так, управлінські відносини між орга­нами і підприємствами регулюються адміністративним правом, тобто вони є адміністративними правовідносинами. В процесі підприємницької діяльності використовується наймана праця. Такі відносини регулюються трудовим правом і називаються трудови­ми.

Господарські суб’єкти в процесі господарювання володіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природо­користування регулюються природоресурсними галузями права (зе­мельним, водним, гірничим, лісовим, екологічним).

Господарські суб’єкти в процесі діяльності отримують прибу­ток, отже вони є платниками податків, а значить, суб’єктами фінансових відносин.

Між підприємствами, підприємцями та громадянами в про­цесі господарської діяльності виникають майнові відносини щодо задоволення особистих потреб громадян у товарах, роботах, послу­гах. Ці відносини регулюються цивільним правом і називаються цивільно-правовими.

Вказані відносини об’єктивно необхідні для здійснення гос­подарської діяльності. Але за своєю економічною природою вони не є господарськими відносинами. Вони лише створюють органі­заційні, матеріальні, фінансові та інші передумови функціонуван­ня господарських відносин.

Господарські правовідносини – це відносини між господарюючи­ми суб’єктами і органами влади, які складаються у процесі органі­зації і здійснення господарської діяльності.

Стаття 3 Господарського кодексу України визначає такі фор­ми господарських правовідносин:

Господарсько-виробничі віднос

ини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійс­ненні господарської діяльності.

Організаційно-господарські відносини, що складаються між суб’єктами організаційно-господарських повноважень в процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єктів господарювання, а також відносини суб’єкта господарювання з його струк­турними підрозділами.

Ознаками господарських правовідносин є:

Обмежене порівняно з цивільним правом коло суб’єктів.

Поєднання організаційних і майнових елементів в діяль­ності.

Матеріальний зміст господарської діяльності.

Стаття 5 Господарського кодексу України визначає конституційні основи правопорядку, свободу підприємницької діяль­ності. Проте відносини, що виникають в процесі підприємниць­кої діяльності, не можуть мати безмежно вільний характер. Певні правові обмеження необхідні як самим суб’єктам підприємницт­ва, так і суспільству в цілому. Тому в суспільних і приватних інте­ресах, підприємницькі правовідносини поділяються на такі види:

I. Вільні. В їх основі лежить положення, визначене в ст. 6

Господарського кодексу України про те, що підприємець має право без обмежень здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

II. Дозвільні. В основі цих відносин лежить визначений в ч.3 ст. 5 Господарського кодексу України та ст. 8 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” перелік видів підприємницької діяльності, яка може здійснюватись лише за спеціальним дозволом, що видається Кабінетом Міністрів або іншим уповноваженим органом. Цю категорію підприємницьких правовідносин можна поділити на чотири групи:

I. Відносини, пов’язані з виготовленням та реалізацією пев­них продуктів і речовин (алкогольні напої, тютюнові вироби, вете­ринарні медикаменти, медикаменти та хімічні речовини).

II. Відносини з внутрішніх та міжнародних перевезень паса­ жирів та вантажів автомобільним, залізничним, морським, повітря­ ним шляхом, виконання авіаційно-хімічних робіт та аерозйомок, обробки поштової кореспонденції, прийому грошових пере­казів та ін.

Відносини щодо проведення спеціальних робіт, таких як пошук та експлуатація родовищ корисних копалин, виробництва та ремонт спортивної і мисливської вогнепальної зброї, а також боєприпасів до неї, виготовлення грошових знаків, видобування і використання радіоактивних речовин, добування дорогоцінних металів і каміння.

Надання населенню специфічних послуг: медичних, вете­ринарних, юридичних, утримання гральних закладів, аудиторська діяльність.

Для отримання ліцензії суб’єкт господарської діяльності подає до відповідного органу, що видає ліцензії, заяву про її ви­дачу, в якій зазначаються:

а) відомості про заявника;

б) для громадянина-підприємця – прізвище, ім’я по бать­кові та паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий та місце проживання);

в) для юридичних осіб – найменування, місцезнаходжен­ня, банківські реквізити, організаційно-правова фор­ма, ідентифікаційний код;

г) вид діяльності, на який заявник має намір отримати ліцензію;

д) термін дії ліцензії.

До заяви додаються такі документи: – підприємцями-громадянами – копії документів, що за­свідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для здійснення відповідного виду діяльності; копії свідоцт­ва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; – юридичними особами – копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та уста­новчих документів. За видачу ліцензії встановлюється така плата: з громадян – у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; з юри­дичних осіб – у розмірі дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Органам, що видають ліцензії, забороняється справляти за видачу ліцензій додаткову плату понад установлену законодавчими актами, а також передбачати умовою видачі ліцензій внески до будь-яких позабюджетних фондів і здійснення інших платежів, не віднесених законодавством до обов’язкових.

Орган ліцензування протягом 10 днів з дня отримання цих документів повинен прийняти рішення щодо видачі ліцензії чи мотивовано відмовити у цьому. Відповідь про своє рішення орган ліцензування повідомляє заявнику протягом 3 робочих днів з дня його прийняття. Крім того, в триденний термін з дня отримання плати за видачу ліцензії орган ліцензування повинен оформити відповідний дозвіл (плата вноситься лише після прийняття рішен­ня про видачу ліцензії). Якщо протягом 30 календарних днів з дня направлення йому рішення суб’єкт господарювання не вносить плати, то орган ліцензування має право прийняти рішення про визнання ліцензії недійсною. Термін дії ліцензії залежить від кон­кретних видів діяльності і встановлюється КМУ.

У ліцензії зазначаються найменування органу, що видав її, прізвище, ім’я та по батькові, адреса проживання громадянина або найменування і місцезнаходження юридичної особи, вид діяль­ності, на яку видається ліцензія, місце її здійснення, особливі умо­ви та правила здійснення даного виду діяльності, номер реєстрації ліцензії, дата її видачі, строк дії.

Строк дії ліцензії визначає орган, що її видає (як правило, це уповноважені КМУ міністерства, державні комітети, відомства), але не може бути менше трьох років. Продовження цього строку здійснюється в порядку, аналогічному її одержанню. Після при­пинення суб’єктом підприємництва своєї діяльності надана ліцен­зія втрачає силу. У разі порушення підприємцем зазначених у ліцензії особливих умов і правил здійснення відповідного виду діяльності Ліцензійна палата або орган, що видав ліцензію, може дати розпорядження про усунення порушень чи зупинити її дію на визначений строк або до усунення цих порушень.

Ліцензія може бути анульована у разі виявлення недостовір­них даних у заяві на отримання ліцензії чи в документах, що дода­ються до неї; передачі суб’єктом підприємницької діяльності ліцензії іншій особі; повторного або грубого порушення суб’єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов.

Ліцензія вважається анульованою з дати прийняття рішення щодо анулювання ліцензій або з дати скасування державної реєст­рації суб’єкта підприємницької діяльності.

Мотивоване рішення про зупинення дії ліцензії або її анулю­вання доводиться до відома суб’єкта підприємницької діяльності у п’ятиденний строк.

Рішення про зупинення дії ліцензії або її анулювання може бути оскаржене суб’єктом підприємницької діяльності в судовому порядку.

Після закінчення терміну дії ліцензії суб’єкт господарської діяльності зобов’язаний отримати нову ліцензію.

У випадку припинення суб’єктом господарювання своєї діяльності він повідомляє орган ліцензування про це у письмово­му вигляді протягом 7 днів з дня припинення діяльності.

За необхідності переоформлення ліцензії суб’єкт господарсь­кої діяльності з причини зміни своєї назви, місця знаходження тощо подає заяву, раніш отриману ліцензію і завірені нотаріально зміни. Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дня от­римання заяви видає переоформлений дозвіл.

III. Державно-підприємницькі. В основі визначення цього виду правовідносин лежить обмеження суб’єктів щодо певних видів діяль­ності, яка передбачається ст. 12 Господарського кодексу України. Ця діяльність пов’язана з обігом наркотичних засобів, психотроп­них речовин, виготовленням і реалізацією військовою зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням буршти­ну, охороною особливо вважливих державних об’єктів, а також із розробленням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв та їх запуском.

Принципи підприємницької діяльності, тобто основні заса­ди, на яких базується підприємництво, законодавчо закріплені в ст. 62 Господарського кодексу України.

До них належать:

а) вільний вибір діяльності;

б) залучення на добровільних засадах до підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та грома­дян;

в) самостійне формування програми діяльності та вибір по­ стачальників і споживачів виготовленої продукції, вста­новлення цін відповідно до законодавства;

г) вільний найм працівників;

д) залучення і використання матеріально-технічних, фінан­сових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене зако­нодавством;

е) вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

є) самостійне здійснення підприємцем – юридичною осо­бою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валют­ної виручки на свій розсуд.

 

Контрольні запитання

Що є джерелами господарського права?

Які ознаки характерні для господарського права?

Яким чином класифікуються закони, що визначають правове становище господарюючих суб’єктів?

Які основні вимоги пред’являються до правових актів господа­рювання?

Яке значення в господарських правовідносинах відіграє судово-господарська практика?

На які види розподіляються підприємницькі правовідносини?

За якими принципами здійснюється підприємницька діяльність?

 

< Попередня   Наступна >