3.3. Припинення діяльності підприємства
Господарське право - Господарське право України |
3.3. Припинення діяльності підприємства
Припинення діяльності підприємства регулюється ст. 59 Господарського кодексу України та ст. 33 Закону України “Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Припинення діяльності підприємства може бути двох видів: добровільним і примусовим.
Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.
До передбачених законом чи установчим договором обставин належать:
а) закінчення строку, на який створювалося підприємство;
б) досягнення мети, поставленої засновниками під час створення підприємства (ст. 19 Закону “Про господарські товариства”).
Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави цього виду. Рішення про припинення підприємства з цих підстав приймає його вищий орган.
Види юридичних підстав примусового припинення підприємства визначені в законодавстві про підприємства у вигляді орієнтовного переліку (ч. 6 ст. 59 Господарського кодексу України).
Примусово підприємства припиняють свою діяльність на підставі рішень суду (господарського суду) про визнання недійсними установчих документів підприємства (невідповідність їх чинному законодавству) та акта (рішення засновника) про створення підприємства. Крім того підставою примусового припинення діяльності підприємства може бути рішення суду (господарського суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства. Ще
Підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення господарського суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Закон передбачає дві правові форми припинення діяльності підприємства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 59 Господарського кодексу України). У випадку ліквідації підприємство припиняється як суб’єкт права без правонаступництва. Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб’єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов’язки переходять до правонаступника (правонаступників). Статті 106 і 107 Цивільного кодексу України визначають п’ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ (тільки у ст.109) та перетворення. З юридичної точки зору ці способи розрізняються залежно від того, до якого суб’єкта права переходять всі майнові права та обов’язки підприємства, що реорганізується.
Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов’язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає нове підприємство.
Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов’язки приєднаного підприємства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.
Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб’єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна підприємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відповідні права і обов’язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.
Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з розподільчим актом (балансом) до них переходять частина майна та відповідні права і обов’язки реорганізованого підприємства.
Перетворення підприємства – спосіб реорганізації чи перетворення однієї форми власності в іншу або зміна організаційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації майна застосовується в процесах корпоратизації і приватизації державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов’язки колишнього підприємства.
Статусу суб’єкта права і юридичної особи підприємство позбавляється після здійснення щодо нього заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим ст. 105 Цивільного кодексу та ст. 60 Господарського кодексу України. Зокрема це такі заходи:
Ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, що призначається органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію. Цей орган (особа) може покласти обов’язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.
Встановлення порядку і строків ліквідації органом, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, господарський суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Він не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.
Виконання ліквідаційною комісією обов’язків повідомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцезнаходженням), про порядок і строки ліквідації вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення його кредиторів та розгляд претензій останніх.
Кредитори та інші юридичні і фізичні особи, що мають угоди з підприємством, повідомляються про ліквідацію письмово.
4. Проведення ліквідаційною комісією згідно з встановлюваним законом порядком: інвентаризації і оцінки майна організації, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.
Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України вимоги кредиторів платоспроможного підприємства задовольняються у наступній черговості:
Повертається майно та кошти, забезпечені заставою.
Виплачується заборгованість працівникам підприємства.
Сплачуються податки та обов’язкові платежі.
Погашаються всі інші вимоги.
При ліквідації підприємства застосовується категорія так званих погашених претензій (ст. 61 Господарського кодексу України). Погашеними згідно з законом визнаються претензії:
а) не задоволені за браком майна;
б) не визнані ліквідаційною комісією.
Останні можуть бути оскаржені до суду чи господарського суду кредиторами. Позови про задоволення їхніх вимог мають бути подані кредиторами до суду. Майно, що залишилося після погашення боргів підприємства, використовується згідно з рішенням власника майна.
Контрольні запитання
Що є головною умовою здійснення підприємницької діяльності?
Які документи подаються для реєстрації підприємства як суб’єкта господарської діяльності?
В які терміни проводиться перереєстрація підприємства?
В яких випадках державними органами відмовляється в реєстрації підприємства?
Які організаційні форми підприємства визначаються законодавством?
Які види припинення діяльності підприємства передбачаються ст.ст. 59–60 Господарського кодексу України?
Які форми примусового припинення діяльності підприємства визначаються чинним законодавством?
< Попередня Наступна >