161

---

Розділ 6 Правові основи стандартизації та управління якістю продукції

6.1. Державне управління якістю продукції як складова частина управління економікою України та державний захист прав споживачів

Законодавство про якість являє собою сукупність норматив­них актів і окремих норм, які забезпечують належну якість про­дукції, робіт, послуг, а також захист прав споживачів. Ці нормативні акти і норми відносяться до різних галузей права: адміністра­тивного, цивільного, трудового, кримінального та господарського. За їх допомогою закріплюється компетенція органів управління та виробництва в сфері якості. Законодавством про якість виділяють­ся такі складові його частини:

– законодавство про стандартизацію і законодавство про сер­тифікацію;

– законодавство про метрологію і метрологічну діяльність;

– законодавство, яке регулює якість продукції, товарів, послуг в договорах;

– законодавство про прийом продукції за якістю, а також про відповідальність підприємств чи їх працівників за належну якість продукції.

Центральне місце займає законодавство про стандартизацію і законодавство про сертифікацію продукції і послуг. Стаття 15 Гос­подарського кодексу України та Закон України “Про стандарти­зацію” регулюють відносини в сфері розроблення, затверджен­ня, прийняття і дотримання стандартів. Законодавство про серти­фікацію регулює відносини, пов’язані з діяльністю по підтвердженню відповідності продукції встановленим вимогам до якості.

Нормативні акти про стандартизацію визначають загальні принципи стандартизації в Україні; систему нормативних доку­ментів по стандартизації у нашій державі, систему органів, які здійснюють стандартизацію, їх компетенцію, порядок р

озроблен­ня, погодження, затвердження, оформлення, реєстрації, обліку, зберігання і прийняття стандартів, а також відповідальність за їх порушення.

Закон “Про сертифікацію” визначає загальні правила сер­тифікації продукції і послуг в Україні, органи, які здійснюють сертифікацію, їх компетенцію, систему нагляду за дотриманням правил сертифікації, відповідальність за їх порушення. Головне завдання законодавства про сертифікацію та стандартизацію – створення умов для підприємницької діяльності на внутрішньо­му та міжнародному ринку, допомога покупцям у компетентно­му виборі продукції та послуг, недопущення появлення на ринку неякісної продукції, виконання робіт чи надання послуг, які мо­жуть бути небезпечними для здоров’я громадян.

Завдання контролю за дотриманням якості продукції перед­бачається також Законом України “Про вилучення з обігу, пере­робку, утилізацію неякісної та небезпечної продукції”. У цьому законодавчому акті передбачається порядок вилучення продоволь­чих та промислових товарів у суб’єктів підприємницької діяль­ності, що ними виробляються чи реалізуються. Такими повно­важеннями наділені місцеві державні адміністрації, органи са­нітарного та епідеміологічного контролю, органи з питань стандартизації, метрології і сертифікації, а також органи охорони навколишнього середовища.

Оплата робіт, пов’язаних з переробкою, утилізацією та зни­щенням вилученої з обігу неякісної продукції здійснюється влас­ником цієї продукції. Якщо ж власник такої продукції невідомий, то після одержання відповідного висновку уповноважених органів знищення проводиться за рахунок місцевого бюджету.

Крім того, відповідно до Закону України “Про якість та безпе­ку харчових продуктів і продовольчої сировини” державний конт­роль і нагляд за якістю продуктів і товарів здійснюють уповнова­жені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони здо­ров’я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, ветеринарної медицини, карантину рослин у межах їх компетенції.

Належна якість та безпека продуктів і товарів підтверджується:

– сертифікатом відповідності;

– державним реєстром або висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

– ветеринарним дозволом для харчових продуктів та продо­вольчої сировини тваринного походження;

– карантинним дозволом для продукції рослинного похо­дження.

Усі товари в суб’єктів господарювання повинні бути з відпо­відними документами, наявність яких передбачається законодав­ством. У тому числі з сертифікатом відповідності або з їх копіями, завіреними в установленому порядку суб’єктом господарської діяль­ності, що відпустив товар, а також посвідченнями якості від това­ровиробника.

Нанесення заводським методом знака відповідності на про­дукцію, наявність інформації у супровідних та інших документах не виключає необхідності наявності у продавця сертифікатів відпо­відності або їх копій у торговельній мережі. Ці документи по­винні надаватись кожному покупцю на його вимогу, що передба­чено ст. 18 Закону України “ Про захист прав споживачів”: “...Спо­живач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про товар, що забезпечує можливість його компетент­ного вибору”.

Захист прав споживачів здійснюється відповідно до ст. 39 Гос­подарського кодексу України, положеннями якої передбачається:

Державний захист.

Гарантований рівень споживання.

Належна якість товарів, робіт чи послуг і їх безпека.

Необхідну доступну та достовірна інформація про кількість, якість і асортимент товарів.

Відшкодування збитків, завданих товарами.

Звернення до суду чи інших уповноважених органів влади.

 

< Попередня   Наступна >