95

---

РОЗДІЛ 7 Господарські зобов'язання

7.1. Поняття господарських зобов’язань та їх виконання

Цивільні зобов’язання є найбільш поширеним видом су­спільно-правових зобов’язань. Їх суб’єкти вступають між собою в цивільно-правові відносини, які називаються зобов’язально-пра­вовими. Значення таких відносин зростає в умовах ринкової еконо­міки.

Слід відзначити, що всі майнові відносини прийнято поділя­ти на дві основні групи: речові і зобов’язальні. Звідси і поділ ци­вільного права на дві галузі: на речове право і зобов’язальне. Речове право розглядається при вивченні форм власності, основний зміст якого визначається регулюванням питань володіння, користуван­ня і розпорядження майном.

Стаття 173 Господарського кодексу України господарським визначає зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником у сфері господарської діяльності, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну господарську дію на користь іншого суб’єкта або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Суб’єктом зобов’язання є фізична або юридична особа.

За ознакою кількості сторін зобов’язання поділяються на дво­сторонні, тристоронні та багатосторонні.

Стаття 510 Цивільного кодексу України визначає сторона­ми в господарських зобов’язаннях:

– боржника – особу, яка зобов’язана вчинити на користь іншої особи дії щодо передачі майна, виконання робіт чи надан­ня послуг;

– кредитора – особу, на користь якої боржник зобов’язаний передати майно, виконати роботи чи надати послуги.

Підставами виникнення зобов’язань є:

yle="text-align: justify;">Закон чи інший нормативно-правовий акт.

Акт управління господарською діяльністю.

Господарський договір.

Факт заподіяння шкоди суб’єкту. Види зобов’язань:

Майново-господарські.

Організаційно-господарські (виникають в процесі управ­лінської діяльності).

Соціально-комунальні (передбачають створення робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю, а також будів­ництво соціально-культурних закладів).

Публічні (визначають виконання зобов’язань перед будь-якими юридичними чи фізичними суб’єктами).

Господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином, за відповідних умов і вимог законодавства, а при відсут­ності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обігу чи пред’яв­лених умов.

Одностороння відмова від виконання зобов’язань чи одно­стороння зміна їх умов не допускається за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством, а також умовами договору.

Виконання зобов’язань забезпечується відповідно до ст.ст. 200-208 Господарського кодексу України:

– неустойкою;

– заставою;

– поручительством;

– банківською гарантією;

– загальногосподарськими гарантіями (передбачають пере­дачу коштів для формування страхового фонду.

Права, які належать кредитору, виходячи із зобов’язань, мо­жуть передаватись іншому господарюючому суб’єкту шляхом ус­тупки вимог чи на підставі закону. Для переведення до другого суб’єкта господарювання прав кредитора не вимагається пого­дження боржника, якщо інше не передбачено законом. Креди­тор, який уступив вимоги, відповідає перед новим кредитором за незаконність переданих йому вимог, але не відповідає за невико­нання таких вимог боржником.

Боржник зобов’язаний відшкодувати кредитору збитки вна­слідок невиконання або неналежного виконання зобов’язань спла­тою неустойки.

Забезпечення виконання зобов’язань, укладених відповід­но до положень зобов’язального права, гарантується відповідним законодавством України. В зобов’язально-правових відносинах сторони визначені і відомі. Порушником зобов’язання може бути одна із сторін цього зобов’язання. Правовий захист застосовуєть­ся відносно цієї конкретної особи.

 

< Попередня   Наступна >