129

---

10.3. Підстави господарсько-правової відповідальності

Підставами господарсько-правової відповідальності є вчинення суб’єктом господарських відносин правопорушення у сфері господа­рювання.

Ст. 218 Господарського кодексу України визначає наступні види підстав господарсько-правової відповідальності:

Нормативна. Це сукупність норм права про відповідальність суб’єктів господарських відносин.

Господарська правосуб’єктність правопорушника і потерпі­лого. Сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності цього виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна, організа­ційно-правових форм, тобто особи, що мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорю­ваних прав та інтересів, які охороняються законом.

Юридико-фактична. Це протиправні дія або бездіяльність особи – господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи чи заважають їх реалізації. Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права на­зиваються умовами господарсько-правової відповідальності:

–факт господарського порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту тощо, внаслідок чого завдаються збитки або інша шкода майновим правам та інте­ресам потерпілого (кредитора);

– протиправність поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві в широ­кому розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують правову норму, планове завдання, умови договору й т. ін.; – причинний зв’язок між протиправною поведінкою по­рушника і завданими потерпілому збитками. Цей зв’язок необхідно доводити відповідними документальни

ми до­казами; – вина господарського правопорушника. Це негативне су­б’єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілого. Вина у господарській практиці – це наявність двох обставин, які дають підстави для застосу­вання відповідальності:

а) наявність в особи-правопорушника реальних можливос­тей для належного виконання;

б) невжиття правопорушником всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого.

Формою вини може бути:

– умисел правопорушника;

– необережність правопорушника.

При цьому діє принцип презумпції вини, тобто “відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання”, що пе­редбачено ст. 614 Цивільного кодексу України. Вина обох сторін підлягає взаємному заліку. Якщо невиконання або неналежне ви­конання зобов’язання виникло з вини обох сторін, судовий орган (суд, господарський суд, третейський суд) відповідно зменшує розмір відповідальності боржника. Це має місце і тоді, коли кре­дитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів збитків або не вжив заходів до їх зменшення (ст. 614 Цивільного кодексу України).

Вина господарюючого суб’єкта – це вина його працівників. Отже, принцип відповідальності за вину вимагає визначення кон­кретних працівників, дія або бездіяльність яких спричинили не­виконання зобов’язань чи заподіяння шкоди.

Сукупність чотирьох умов утворює юридико-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності. Для застосуван­ня майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність усіх чотирьох умов, тоді як для застосування неустойки, штрафу чи пені досить лише двох з них: факту гос­подарського правопорушення та протиправності поведінки по­рушника.

 

Контрольні запитання

Що є предметом регулювання відповідальності у господарсько­му праві?

Як класифікуються господарські правопорушення?

Які види позадоговірних правопорушень є предметом госпо­дарсько-правової відповідальності?

Які основні функції відповідальності за господарські право­порушення?

Які існують види господарсько-правової відповідальності?

В яких рамках функціонують підстави відповідальності за госпо­дарські правопорушення?

Що є формою вини за господарські правопорушення?

 

< Попередня   Наступна >