РОЗДІЛ 15 ПРАВ­О­Е РЕГУЛЮ­ВАННЯ КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКО­ИХ ОПЕРАЦІЙ

15.1. Поняття та види кредиту. Кредитний договір

У ст. 334 Господарського кодексу України банк визначається як фінансова установа, функцією якої є залучення у вклади грошо­вих коштів громадян і юридичних осіб та розміщення їх на власних умовах і на власний ризик.

Однією з основних функцій банків є проведення кредитних операцій. Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитна операція – це розміщення банками від свого імені на влас­них умовах і на власний ризик залучених коштів. В юридичній літературі під кредитними правовідносинами розуміють всі кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні і поверненні) грошових коштів або інших речей, визначених родо­вими ознаками, на умовах повернення.

Більш повне визначення дає Положення “Про кредитуван­ня,” затверджене постановою Правління Національного банку Ук­раїни від 28 вересня 1995 р. № 246. Ним визначається кредит як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тим­часове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитна операція – це договірні правовідносини щодо на­дання кредиту, які супроводжуються записами в банківських рахунках, з відповідним відображенням у балансах кредитора та пози­чальника.

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовува­ти такі види кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпо­течний, бланковий, консорціумний.

1. Банківський кредит надається суб’єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Форми банківського креди

– короткострокові – до одного року; можуть надаватися у разі тимчасових фінансових труднощів, що пов’язані з витрата­ми виробництва та обігом матеріальних активів господарюю­чих суб’єктів;

– середньострокові – до трьох років; можуть надаватися на фінансування капітальних вкладень;

– довгострокові – понад три роки; можуть надаватися для формування основних фондів.

Крім того, банківські кредити поділяються за:

– рівнем забезпеченості:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої сто­рони);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво стра­хової організації);

г) незабезпечені (бланкові);

– ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

– методами надання:

а) кредити, що надаються у разовому порядку;

б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії;

г) гарантійні;

– строками погашення:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу креди­тора або за заявою позичальника);

г) кредити, що погашаються з регресією платежів;

д) кредити, що погашаються після обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківське кредитування здійснюється за такими принци­пами:

– забезпеченості;

– повернення;

– строковості;

– платності;

– цільової спрямованості.

2. Комерційний кредит є товарною формою кредиту, яка ви­значає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарсь­кої діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть використовувати платіжні засоби у вигляді векселів.

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися на підставі:

– оплати боржником за векселем;

– передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); – переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особа­ми, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладен­ням лізингової угоди.

Іпотечний кредит – це особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Консорціумний кредит – це форма кредиту, що надається банківським консорціумом шляхом акумулювання кредитних ре­сурсів, отриманих в результаті проведення консорціумних опе­рацій.

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банки здійснюють залучення і розміщення кредитів. При цьому комерційні банки здійснюють кредитні операції в ме­жах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяль­ності. У разі необхідності вони можуть на договірних умовах пози­чати ресурси один в одного або одержувати позички в Національ­ному банку України (міжбанківські кредити), статті 345–349 Господарського кодексу України та Поло­ження Національного банку України “Про кредитування” містять вимогу надавати кредити шляхом укладення договорів в пись­мовій формі.

До умов кредитного договору відносяться:

– об’єкти кредитування;

– розмір кредиту;

– умови видачі та погашення позички;

– відсоткові ставки за користування кредитом;

– умови здійснення банківського контролю за використан­ням коштів;

– способи забезпечення виконання зобов’язань клієнтом;

– майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Форма договору затверджена Національним банком України.

Поряд з цим суб’єкти підприємницької діяльності – рези­денти України – відповідно до ст. 4 Закону “Про зовнішньоеконо­мічну діяльність” мають право на отримання кредитів у іноземних суб’єктів господарської діяльності. Отримання і погашення кре­дитних ресурсів має здійснюватися через систему кореспондентсь­ких рахунків, відкритих уповноваженими банками або Національ­ним банком України в іноземних банках.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку Ук­раїни. Для її отримання господарюючий суб’єкт повинен подати в НБУ:

– клопотання позикодавця;

– лист уповноваженого банку зі згодою на обслуговування кре­диту і експертною оцінкою банку окупності проекту;

– кредитну угоду.

Для отримання індивідуальної ліцензії на залучення кредит­них ресурсів від іноземних банків-респондентів терміном понад один рік необхідно подати Національному банку України клопо­тання і кредитну угоду з резидентом із зазначенням графіка пога­шення заборгованості по кредиту.