47

---

РОЗДІЛ 17

ПРА­ВО­ВЕ РЕГУЛЮ­ВАННЯ ЗО­ВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

17.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її правове регулювання

Основні принципи зовнішньоекономічної діяльності визна­чені Законом України від 3 серпня 1990 р. “Про економічну са­мостійність України”. До них належать такі принципи:

а) суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

б) свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

в) юридичної рівності і недискримінації;

г) верховенства закону;

д) захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяль­ності;

е) еквівалентності обміну;

є) неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Стаття 377 Господарського кодексу України визначає зовнішньо­економічну діяльність суб’єктів господарювання як господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання мит­ного кордону України майном або робочою силою.

Відповідно до ст. 378 Господарського кодексу України основ­ними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

– суб’єкти господарювання України, що постійно знаходять­ся на її території;

– структурні одиниці іноземних господарюючих суб’єктів, що не є юридичними особами за законодавством України, але мають постійне місцезнаходження в Україні;

– зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридич­них осіб, утворені в Україні відповідно до закону.

Всі зазначені суб’єкти зовнішньоекономіч

ної діяльності ма­ють рівне право вчиняти будь-які дії, прямо не заборонені зако­нами України, незалежно від форми власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономіч­ну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їхніх статутних до­кументів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

До видів зовнішньоекономічної діяльності належать: – експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили; – надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності Ук­раїни послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності: виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консуль­таційні, маркетингові, експортні, посередницькі, бро­керські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.; – наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробни­ча, навчальна та інші види кооперації з іноземними су­б’єктами господарської діяльності; – міжнародні фінансові операції та операції з цінними папе­рами; – кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території; – спільна підприємницька діяльність, у тому числі створен­ня спільних підприємств; – підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших немате­ріальних об’єктів власності; – організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роз­дрібної торгівлі на території України; – товарообмінні операції; – орендні, в тому числі лізингові, операції; – операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському ва­лютному ринку;

– інші види зовнішньоекономічної діяльності.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки і Держав­ний митний комітет України відповідно до їхньої компетенції, визначеної ст. 380 Господарського кодексу України, а також орга­ни місцевого самоврядування, компетенція яких в галузі зовніш­ньоекономічної діяльності визначена ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність шляхом:

Валютного контролю. Такий режим встановлений Декретом КМУ від 19 лютого 1993 р. № 15-93 “Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю”, яким визначено загальні прин­ципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов’язки суб’єктів валют­них відносин, порядок здійснення валютного контролю, відпові­дальність за порушення валютного законодавства.

Митного контролю. Він здійснюється згідно із Законом “Про зовнішньоекономічну діяльність” та Митним кодексом Ук­раїни і проводиться шляхом:

а) ліцензування.

Основні види ліцензій:

– генеральна ліцензія – відкритий дозвіл на експортно-імпортні операції з певним товаром та певною країною (гру­пою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування цьо­го товару;

– разова ліцензія – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конк­ретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на пе­ріод, не менший ніж необхідний для здійснення експорт­ної чи імпортної операції;

– відкрита ліцензія – дозвіл на експорт-імпорт товару протя­гом певного періоду (але не менший одного місяця) з ви­значенням його загального обсягу.

Ліцензії на експорт чи імпорт товарів видаються Міністер­ством економіки України на підставі заяв суб’єктів зовнішньое­кономічної діяльності.

б) квотування. В Україні запроваджуються такі види експорт­них (імпортних) квот:

– глобальні квоти – квоти, що встановлюються для товару без зазначення конкретних країн чи груп країн, в які товар експортується або з яких він (вони) імпортується;

– групові квоти – квоти, що встановлюються для товару із зазначенням групи країн, в які товар експортується або з яких він імпортується;

– індивідуальні квоти – квоти, що встановлюються для това­ру із зазначенням конкретної країни, в яку товар може екс­портуватись або з якої він може імпортуватись.

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид квоти.

Підставою для здійснення експортно-імпортних операцій є зовнішньоекономічні контракти. Вони укладаються в письмовій формі. Форма такого контракту визначається правом місця його укладення.

Зовнішньоекономічні контракти підлягають державній реє­страції в Міністерстві економіки України і його органами на місцях.

Відповідно до законодавства України можуть застосовува­тися й інші форми державного регулювання зовнішньоекономіч­ної діяльності – використання спеціальних імпортних процедур, запровадження спеціальних економічних зон та інших спеціаль­них правових режимів, застосування спеціальних санкцій за по­рушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Постановою КМУ від 12 грудня 1998 р. “Про посилення кон­тролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями” передбачається тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності підприємств Украї­ни шляхом неприйняття комерційними банками платіжних дору­чень на перерахування валютних цінностей на користь нерезидентів.

Крім того, у випадку закінчення триденного банківського тер­міну з дня завершення терміну, протягом якого господарюючий суб’єкт не надав банку документів, що підтверджують повернення валютних коштів з-за кордону, уповноважені банки зупинять пере­рахування валютних цінностей з рахунків резидентів на користь нерезидентів.

Захист прав та законних інтересів суб’єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності здійснюється згідно з нормами міжнародного права через дипломатичні та консульські установи України.

 

< Попередня   Наступна >