110

---

17.3. Правовий режим вільних економічних зон

Одним з важливих механізмів, за допомогою якого досягаєть­ся відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і сти­мулюється міжнародне економічне співробітництво на основі за­лучення іноземних інвестицій, є вільні економічні зони. Стат­тя 401 Господарського кодексу України визначає спеціальну (вільну) економічну зону як частину території України, на якій встанов­люється спеціальний правовий режим господарської діяльності та особливий порядок застосування та дії законодавства України, та передбачається запровадження пільгових митних, валютно-фінан­сових, податкових та інших умов економічної діяльності національ­них та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення таких зон є залучення інвестицій для акти­візації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяль­ності.

Закон України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонуван­ня спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні пра­вила регулювання відносин суб’єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ін.

Відповідно до ст. 403 Господарського кодексу України залеж­но від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі типи вільних економічних зон:

Вільні митні зони і порти – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстро­ченням.

Технологічні парки та технополіси – це території Укра

їни, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток нау­кового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсив­ного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комп­лексів.

Туристично-рекреаційні зони – це вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреа­ційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємниць­кої діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Банківсько-страхові зони – це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхо­вих операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Експортно-транзитні – частина території держави на кор­донах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути класифіковані і за іншими критеріями:

Інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємо­дію з позазональною економікою країни).

Анклавні (орієнтовані на зв’язки із зовнішнім ринком).

Зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами).

Внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Статус і територія ВЕЗ, а також строк, на який вона створюєть­ся, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Прези­дента України, КМУ або місцевих виконавчих органів України та державної адміністрації. Порядок створення таких зон, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються ст.ст. 5–7 Закону України “Про загальні засади створення і фун­кціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.

Органами управління вільних економічних зон є місцеві Ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, а їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону України “Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон”.

Оскільки вільна економічна зона є тимчасовим утворенням, функціонування припиняється у таких випадках:

– у зв’язку з закінченням терміну, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України; – за поданням Президента України або КМУ вона може бути ліквідована достроково. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію. Про припинення функціонування кожної вільної економіч­ної зони Верховною Радою України приймається окремий закон. Держава відповідно до законодавства України гарантує збере­ження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб’єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.

 

Контрольні запитання

1. Якими законодавчими актами регулюється зовнішньоекономіч­на діяльність?

2. Які принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені За­коном України “Про зовнішньоекономічну діяльність”?

3. Хто відноситься до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності?

4. Які види господарських операцій належать до видів зовнішньо­економічної діяльності?

5 . За якими формами здійснюється державне регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності?

6. Які інвестиції мають право надавати підприємцям України іно­земні інвестори?

7. У яких формах проводиться іноземне інвестування суб’єктам господарського права?

8. Чим визначається правовий режим вільних економічних зон в Україні?

9. Які види вільних економічних зон найбільш притаманні ви­робничим структурам нашої держави?

 

< Попередня   Наступна >