СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Адміністративний захист прав і законних інтересів суб’єктів гос­подарської діяльності – засіб адміністративного примусу, який за­стосовується як при наявності, так і при відсутності правопору­шення, спрямований на запобігання правопорушенням та усунен­ня їх шкідливих наслідків.

Акредитив – грошове зобов’язання банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив, може здійснювати по­стачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умовах пред’явлених документів, пе­редбачених в акредитиві.

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій рівної номі­нальної вартості.

Асоціація – договірне господарське об’єднання, яке ство­рюється учасниками з метою координації їхньої діяльності (уз­годження дій по номенклатурі товарів, цінах та маркетингу).

Банк – фінансова установа, функцією якої є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розмі­щення їх на власних умовах і ризику.

Банківська платіжна картка – це електронний розрахунковий документ встановленої форми, за яким його власник має право на отримання певної суми готівкових коштів, наявних на його відпо­відному рахунку.

Банківсько-страхова зона – спеціальна економічна зони, в якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслу­говування нерезидентів. Офшорний статус надається банківсь­ким та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Банкрутство – неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кре­диторів інакше як шляхом застосування визначеної судом ліквіда­ційної процедури.

Біржа – постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюються торговельні операції з біржовими товарами.

Біржова угода – дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов’язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну виз­начену суму грошей власнику векселя.

Вільні митні зони і порти – частина території держави, де това­ри іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та про­даватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням.

Виробничі фонди – майно, призначене для безпосереднього використання у виробничому процесі.

Господарська діяльність – діяльність, яка пов’язана з вироб­ництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також забезпеченням їх виробників необхідними ресурса­ми.

Господарська правосуб’єктність – визнана законодавством за суб’єктом господарювання сукупність загальних юридичних можливостей за їх участю в безпосередній господарській діяль­ності і керуванню нею.

Господарське зобов’язання – зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником у сфері госпо­дарської діяльності, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчи­нити певну господарську дію на користь іншого суб’єкта або ут­риматись від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарське об’єднання – господарська організація, утворе­на у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Господарське право – система нормативних актів, основними джерелами яких є закони, підзаконні акти, а також судовий пре­цедент.

Господарський договір – регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв’язків) між суб’єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі суб’єкти.

Господарські відносини – це відносини, пов’язані з початком, здійсненням і припиненням господарської діяльності.

Господарські правовідносини – це відносини між господарю­ючими суб’єктами і органами влади, які утворюються в процесі організації і здійснення господарської діяльності.

Господарські правопорушення – протиправні дія чи без­діяльність суб’єкта господарських відносин, які не відповідають вимогам норм господарського права, не узгоджуються з юридич­ними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушують суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Господарські спори – суперечності між суб’єктами господарсь­кої діяльності щодо їх прав і обов’язків у господарських право­відносинах.

Господарські товариства – суб’єкт господарювання, створений юридичними або фізичними особами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибут­ку.

Господарсько-правова відповідальність – різновид юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобо­в’язань суб’єктами господарської діяльності.

Громадський господарський порядок – основна в суспільстві система матеріального виробництва, яка базується на положен­нях і нормах права, моральних принципах, ділових правилах і зви­чаях, підтримана вищою законодавчою владою в стратегічних еко­номічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних та публічних інтересів, створює партнерські взаємовідносини в си­стемі господарювання.

Депозитні рахунки – вид рахунків, які відкриваються підпри­ємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою бан­ку на визначений у договорі строк.

Державна санація – система заходів по відновленню платосп­роможності боржника, які можуть здійснюватись власниками майна боржника або інвесторами з метою запобігання банкрут­ству шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, уп­равлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних чи правових заходів відповідно до законодавства України до по­чатку у справі про банкрутство.

Державне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на державній власності.

Державні і комунальні господарські об’єднання – об’єднання підприємств відповідної форми власності, які утворюються пере­важно у формі корпорації або концерну.

Договір купівлі-продажу – угода, за якою одна сторона зобо­в’язується передати майно у повне господарське використання чи оперативне управління іншій стороні, а інша сторона зобов’я­зується прийняти це майно і оплатити за нього належну суму коштів.

Договір оренди – договір, за яким одна сторона (орендода­вець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний термін у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір перевезення – договір, за яким одна сторона зобов’я­зується доставити переданий їй постачальником вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу чи уповноваженій особі, а отримувач – зобов’язаний сплатити за перевезення вантажу ус­тановлену суму коштів.

Договір поставки – договір, за яким одна сторона зобов’я­зується поставити певний вид продукції, а інша сторона її прий­няти та оплатити належну суму коштів.

Експортно-транзитні митні зони і порти – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений по­рядок перетину кордону і торгівлі.

Засновники господарських товариств – особи, які виконують передбачені законом дії по заснуванню товариства.

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетину митного кордону України майном або робочою силою.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інкорпорація – вид систематизації, який означає зовнішню обробку і об’єднання норм права чи нормативно-правових актів, в яких вони містяться, в єдині збірники за окремими критеріями: предметний, системно-предметний, хронологічний, алфавітний та ін.

Іноземне підприємство – організаційно-правова форма підприємства з місце знаходженням в Україні, створеного як суб’єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або дер­жави.

Іпотечний кредит – особливий вид відносин з приводу надан­ня кредитів під заставу нерухомого майна.

Казенне підприємство – вид державного підприємства, майно якого є власністю держави і закріплене за підприємством та нале­жить йому не на праві повного господарського володіння, а на праві оперативного управління.

Кодифікація – вид систематизації законодавства, являє со­бою об’єднання на основі загальних ознак предмета регулювання новоприйнятих норм в єдиний нормативно-правовий акт госпо­дарювання.

Колективне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колек­тивної власності.

Командитне товариство – господарське товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підпри­ємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм май­ном, є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах сум зробле­них ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Комерційний кредит – товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характе­ризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяль­ності.

Консолідація – вид систематизації, який полягає в упоряд­куванні об’єднаних розрізнених правових норм за предметною ознакою в єдиний акт у визначеному логічному зв’язку і послідов­ності господарювання.

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення статутної мети. Такою метою є досягнення певних результатів при реалізації інвести­ційно-будівельних проектів.

Консорціумний кредит – форма кредиту, що надається банківсь­ким консорціумом шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням його позичальнику банківським консорціумом.

Концерн – об’єднання промислових, будівельних, транспор­тних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків тощо, які створюється на основі повної фінансової залежності

членів об’єднання від одного або групи підприємств. Фінансо­вою залежністю обумовлено те, що в концерні застосовується най­вищий ступінь централізації управлінських функцій і повнова­жень концерну.

Концесійний договір – письмова угода про передачу держа­вою в концесію приватним підприємствам, іноземній юридичній особі в експлуатацію на певних умовах природних ресурсів, підприємств чи інших об’єктів.

Кооператив – особлива організаційна форма суб’єктів гос­подарського права, яка передбачає обов’язкову трудову участь членів в його діяльності господарювання.

Корпорація – об’єднання, яке створюється підприємствами будь-якої форми власності на основі поєднання їх спільних ви­робничих, наукових і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю. Для цього члени об’єднання делегують правлінню своїх повноважених.

Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру вико­ристання.

Кредитна операція – розміщення банками від свого імені на власних умовах і на власний ризик залучених коштів

Кредитна угода – договір щодо надання кредиту, який супро­воджується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.

Лізинг – визначають сукупність правовідносин, що виника­ють у зв’язку з реалізацією договору лізингу, у тому числі і купів­лею предмета лізингу.

Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, які виникають в разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Майнові гарантії – права підприємств та інших господарсь­ких суб’єктів, які захищаються державою шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур, що гарантують недоторканність їх майна і забезпечують права влас­ності.

Майново-господарські зобов’язання – вид зобов’язань, які ви­никають між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами-юридичними особами на підставі господарських до­говорів.

Методи господарського права – це сукупність способів регу­люючого впливу норм господарського права на поведінку суб’єктів господарських правовідносин.

Міжнародний господарський суд – юридичний орган для вирі­шення міжнародних комерційних спорів.

Монопольне становище – домінуюче становище суб’єктів гос­подарської діяльності, яке дає йому можливість самостійно або з іншими суб’єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Нормативний договір – джерело права, яке діє у всіх правових системах світу і являє собою погодженість двох або більше суб’єктів шляхом встановлення взаємних прав та обов’язків гос­подарювання.

Нормативно-правовий акт – офіційно прийнятий компетент­ними органами правотворчий документ, яким в систему госпо­дарського права вводяться норми господарювання.

Нотаріальний захист прав суб’єктів господарювання – вид захис­ту полягає у тому, що окремі угоди потребують додаткових га­рантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності.

Об’єднання підприємств – господарська організація, створена на добровільних засадах двома і більше підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, ко­мерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа.

Оперативний лізинг – господарська операція, в результаті ви­конання якої лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін не менший терміну, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу.

Оренда – засноване на договорі строкове платне користуван­ня майном, що необхідне орендареві для здійснення підприєм­ницької діяльності.

Основні засоби підприємства – сукупність матеріально-речо­вих цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу.

Підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство, в ста­тутному фонді якого не менш як 10% становить іноземна інвес­тиція.

Платіжна вимога – документ, що містить вимогу підприєм­ства, установи чи організації на безакцептне списання грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.

Платіжна вимога-доручення – комбінований розрахунковий документ, верхня частина якого передбачає вимогу постачальни­ка безпосередньо до покупця сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, а нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка зазначену суму.

Платіжне доручення – бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перераху­вання визначеної суми зі свого рахунка.

Повне товариство – товариство, всі учасники якого відповід­но до укладеного між ними договору здійснюють підприємниць­ку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім своїм майном, що їм належить.

Поточні рахунки – вид рахунків, які відкриваються під­приємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремле­ним підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного за­конодавства.

Поточні бюджетні рахунки – вид рахунків, які відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяють­ся кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільо­вого їх використання.

Правовий звичай – джерело права, яке являє собою правило поведінки, що склалося історично і отримало офіційне визнання й забезпечення державним примусом господарювання.

Право на пред’явлення претензії – суб’єктивне право підприє­мства чи підприємця, а відповідь на претензію в установленому порядку та у визначений термін – їх обов’язок.

Правовий режим дивідендів – врегульовані правом колектив­ної власності порядок визначення розміру, оголошення та випла­ти акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства.

Правовий режим майна – встановлена правовими нормами структура майна господарюючих суб’єктів, порядок його форму­вання, використання та передачі.

Приватне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності одного або кількох гро­мадян України, іноземців або осіб без громадянства та їх праці з використанням найманої робочої сили.

Приватне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності фізичної особи.

Привілейовані акції – акції з пільговими правами майнової участі.

Промислово-фінансова група – об’єднання, до складу яких можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм влас­ності, що мають за мету отримання прибутку.

Розрахунковий чек – документ, що містить письмове розпо­рядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазна­чену в ньому суму коштів.

Санатори – особи, які бажають своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну їх частину, що дало б змогу припини­ти справу про банкрутство.

Система господарського договору – сукупність договорів, що регулюють майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання.

Система господарського права – множинність правових поло­жень господарської діяльності, які знаходяться у взаємопов’яза­них відносинах, доповнюють та роз’яснюють одне одного, регу­люючи нормативно граничну їх діяльність.

Спеціальна економічна зона – частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим господарсь­кої діяльності, що передбачає запровадження пільги для митних, валютно-фінансових, податкових та інших умов економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Спеціальні фонди підприємства – грошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва, а слугу­ють іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законо­давством або статутом підприємства.

Спільне підприємство – організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об’єднання майна різних форм власності.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями – підприєм­ство будь-якої організаційно-правової форми, створене відпові­дно до законодавства України, інвестиція в статутному фонді яко­го, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Спостережна рада акціонерного товариства – орган, який пред­ставляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Суб’єкт господарського права – майново відокремлена орга­нізація чи окремий підприємець – фізична особа, делегована в організаційно-правовій формі, що допускається законом для здійснення господарської діяльності і керування нею, наділена необхідними для цього правами і обов’язками, яка несе відпові­дальність за результати господарської діяльності.

Технологічні парки та технополіси – частина території Украї­ни, спеціальний правовий режим якої орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтен­сивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів.

Товариство – об’єднання на засадах угоди майна та підприє­мницької діяльності фізичних та (або) юридичних осіб у формі підприємства, установи чи організації для спільної діяльності з метою одержання прибутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, засно­ване одним або кількома особами, статутний капітал якого поді­лений на частки, а їх розмір встановлений статутом, і несе відпов­ідальність за його зобов’язаннями лише своїм майном.

Товарна біржа – є особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладені біржових угод, виявленні попиту і про­позицій на товари, товарні ціни, вивчає і упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям. Засновуєть­ся шляхом укладення засновниками угоди (засновники сплачу­ють пайовий внесок).

Товариство з додатковою відповідальністю – товариство, ста­тутний фонд якого поділений на частки, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого товариства відпові­дають за його борги лише своїми внесками до статутного фонду, а при їх недостатності – майном, що їм належить.

Туристично-рекреаційні зони – вільні економічні зони, які ство­рюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його ви­користання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Угода форвардна – різновид операцій купівлі-продажу товарів із постачанням їх через певний, передбачений угодою, час з опла­тою за ціною на момент укладення контракту.

Угода ф’ючерсна – вид угод на товарних і фондових біржах, який передбачає оплату товарів, цінних паперів чи валюти через певний час після укладення угоди за ціною, наперед визначеною в контракті.

Укладання господарського договору – зустрічні договірно-про­цедурні дії двох або більше господарюючих суб’єктів щодо ви­роблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору як правового акта.

Установчий договір – договір, що укладається між ініціатора­ми створення підприємств (засновниками) і визначає порядок та умови їх участі у створенні та діяльності підприємства.

Установчі документи підприємства – комплект документів вста­новленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб’єкт права.

Учасники – особи, які виконують обов’язки передплатника на акції перед товариством засновників та акціонерів, перед акціонерним товариством.

Фінансовий інститут – організація, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів цієї юридичної особи.

Фінансовий лізинг – господарська операція, в результаті ук­ладення якої лізингоодержувач отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу.

Фонди акціонерного товариства – передбачені нормами права види або частина майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення.

Фондова біржа – організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що мо­жуть вільно продаватися і купуватися.

Функції господарського договору – передбачені або санкціо­новані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким урегульовуються відповідні господарські відносини.

Ціна – грошовий вираз вартості товарів, робіт чи послуг.

Юридична доктрина – як джерело права являє собою наукові правові ідеї, принципи, теорії, які концептуально сформувались і утворились в працях, а також висловлюваннях вчених-юристів, офіційно визнані як загальнообов’язкові положення (норми) для використання в юридичній практиці господарювання.