Головне меню
Головна Підручники Екологічне право Екологічне право § 3.3. Зміцнення законності в галузі природокористування

§ 3.3. Зміцнення законності в галузі природокористування

Екологічне право - Екологічне право
134

§ 3.3. Зміцнення законності в галузі природокористування

Законність — це неухильне виконання законів та інших правових актів і норм учасниками суспільних відносин. Тому будь-яке відхилення від вимог права є порушенням законнос­ті. Головним моментом у самому існуванні права є практична реалізація правових норм. Тільки за таких умов природоко­ристування здійснюватиметься відповідно до існуючих норм права.

Законність є неодмінною умовою забезпечення раціо­нального природокористування. Її неухильне дотримання дає можливість проводити в життя правовими засобами екологіч­ну політику держави. Законність передбачає не тільки наяв­ність певних правових актів, але й належне виконання їх всі­ма суб'єктами екологічних відносин.

Отже, законність не тотожна законам, їх наявність ще не свідчить про режим законності. Не достатньо мати досконалі закони і підзаконні акти. Підприємства, організації, установи, їхні посадові особи та громадяни мають керуватися ними у своїй повсякденній діяльності.

Законність має бути керівним принципом діяльності всіх органів державної влади і управління, підприємств, організа­цій і установ, посадових осіб і громадян. На жаль, ще трап­ляються випадки грубих порушень природоохоронного законо­давства. Деякі посадові особи свої протиправні дії намагають­ся виправдати господарською доцільністю, місцевими умова­ми, розвитком демократії, забуваючи, що існування останньої не можливе без дотримання норм, без заборонів і дозволів. Без поєднання законності з демократією остання може пере­творитися на свавілля. Законність є однією з найважливіших умов існування і розвитку демократії, необхідним засобом її зміцнення.

Стан законності в галузі природокористування нерозривно пов'язаний зі станом законності в цілому в державі. На жаль, на сучасному етапі

він абсолютно не відповідає вимогам пра­вової держави і потребує значного покращення. Це ще більше підвищує значення зміцнення законності в галузі природоко­ристування.

Для забезпечення законності існує система гарантій. Ос­нова законності закладається ще в процесі правотворення. Ось чому вже під час розробки законів, указів, постанов уря­ду, рішень місцевих органів державної влади слід всебічно враховувати потреби раціонального природокористування і таким чином запобігти безгосподарному, нераціональному використанню природних багатств.

Законодавче забезпечення раціонального природокорис­тування має спиратися на науковий аналіз явищ суспільного життя й об'єктивних умов природокористування. Чим повніше відображаються і враховуються в правових нормах вимоги об'єктивних законів, тим успішніше здійснюється саме право­ве регулювання суспільних відносин.

Важливою передумовою законності є детальна погодже­ність природоохоронних актів, у тому числі відомчих, а також однакове розуміння і застосування законів та інших правових актів. Спільність законодавства має особливе значення для забезпечення законності.

Правозастосовні і правоохоронні органи та їхні посадові особи повинні зробити всі засоби зміцнення законності дію­чими, впливовими, ефективними. Обов'язковою вимогою за­конності в екологічних відносинах є невідворотність відпові­дальності за порушення діючих норм права. Правоохоронні органи не повинні залишати без покарання жодного випадку порушення законодавства про охорону природи.

Зміцнення законності у сфері природокористування дося­гається не лише за допомогою санкцій, а й матеріальних і моральних стимулів, проте належним чином вони не застосо­вуються.

Додержання законності залежить також від вихованості громадян, рівня їх загальної і правової культури. Вихованість, свідомість, висока культура і розумна ініціатива людей — за­порука проведення в життя вимог законів про раціональне природокористування.

Якими б численними та різноманітними не були правові засоби зміцнення законності, ними не вичерпується активна творча роль надбудови. Іншими словами, юридичні гарантії іс­нують не ізольовано від економічних, політичних та ідеологіч­них гарантій, а у нерозривному зв'язку з ними і на їх основі.

Гарантії забезпечення законності мають вирішальне зна­чення. Будь-яка правомочність повинна реально забезпечу­ватися, бо інакше вона втратить своє значення, силу і діє­вість.

Додержання законності надає природокористувачам упев­неності у непорушності їхніх прав взагалі та у випадку зазі­хання на ці права в дію буде приведений весь механізм пра­вових засобів.

Особлива роль у забезпеченні законності в галузі приро­докористування належить державі, яка використовує з цією метою різноманітні економічні, політичні та правові форми й методи. Вищі органи державної влади й управління забезпе­чують законність шляхом активної законотворчої діяльності, а саме:

а) законодавчі акти, які перестали відповідати зміцненню законності в галузі природокористування, поступово заміню­ються новими;

б) вперше приймаються правові акти з тих питань приро­докористування, які раніше не були врегульовані в правовому відношенні.

Своєчасне приведення екологічного законодавства відпо­відно до нових умов і потреб екологічних відносин — один із основних шляхів зміцнення законності в галузі природокорис­тування.

Поряд із законодавчою діяльністю не менш важливим ме­тодом забезпечення законності вищими органами державної влади й управління є здійснення контролю за роботою нижчестоящих органів. У процесі такого контролю виявляються і ліквідуються порушення законності, застосовуються покаран­ня до винних осіб.

Різноманітними є форми і методи діяльності місцевих ор­ганів державної влади і управління щодо забезпечення закон­ності у сфері природокористування. Ці органи контролюють неухильне виконання приписів, що містяться в актах вищих органів державної влади і управління, законність рішень і дій природокористувачів, а також приймають акти, спрямовані на забезпечення законності.

Важливим заходом місцевих Рад щодо зміцнення закон­ності є систематичне обговорення цих питань на сесіях. Це дозволяє охопити загальну картину стану законності на тери­торії Ради, виявити причини порушень законодавства і намі­тити заходи щодо їх усунення. Крім того, обговорення на сесії питань зміцнення законності дає можливість привернути ува­гу широкої громадськості до цієї проблеми.

Місцеві Ради повинні забезпечити систематичну погодже­ну діяльність правоохоронних органів області й району щодо зміцнення законності.

Певний вклад у зміцнення законності в галузі природоко­ристування вносять відомчі органи: Міністерство аграрної по­літики України, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет рибного господарства, Державний комітет водного господар­ства, Комітет з питань геології та використання надр, Мініс­терство екології та природних ресурсів та інші відомчі органи.

Підвищені вимоги щодо зміцнення законності висуваються до органів прокуратури, суду та внутрішніх справ. Це закономірно, оскільки саме ці органи безпосередньо стоять на варті виконання законодавства, в тому числі того, що покликане забезпечувати раціональне природокористування.

Форми реагування прокурорів на порушення законності різні:

опротестування незаконних правових актів;

внесення по­дання; постановка питання перед відповідними органами і по­садовими особами про покарання винних у порушенні закон­ності;

пропаганда екологічного законодавства.

Ефективною, на наш погляд, є й така форма, як періо­дичні узагальнення прокурорами найбільш характерних пору­шень законності з питань природокористування, які слід на­правляти місцевим органам державної влади, спеціалізова­ним природокористувачам і правоохоронним органам.

Для підвищення ефективності прокурорського реагування на порушення законності з питань природокористування не­обхідно переробити існуючу практику, за якої перевірка до­держання екологічного законодавства організується лише за наявності сигналів щодо його порушення.

Така практика ставить діяльність прокурора в залежність від випадкових факторів. Необхідно запобігати порушенням законності та систематично проводити перевірки її додер­жання.

Можна навести багато прикладів, коли завдяки прокурорському-втручанню вдалося уникнути найгрубіших порушень у сфері екології. Проте слід відмітити, що в здійсненні прокурор­ського нагляду за додержанням законності є ще багато недо­ліків.

Окремі прокурори послабили нагляд за законністю в га­лузі природокористування, гадаючи, що в умовах демократи­зації такої необхідності немає. Помилковість такої думки більш ніж очевидна. Прокурорський нагляд необхідний вже тому, що розвиток демократії повинен здійснюватись у рам­ках законності, а не призводити до її порушення. Вміла орга­нізація прокурорського нагляду не заважає демократизації, а навпаки, сприяє її розвитку на правовій основі. Отже, треба не послаблювати, а посилювати прокурорський нагляд за до­держанням законності.

Поряд з іншими державними органами забезпечувати до­держання законності в галузі природокористування поклика­ний також суд. Можливості його у вирішенні цього завдання великі. Суди розглядають справи з питань природокористу­вання, що безпосередньо пов'язані з проблемою зміцнення законності. Вони сприяють цьому і за умови розгляду кримі­нальних і, цивільних справ.

Судові органи ведуть боротьбу з незаконними угодами щодо землі та інших природних об'єктів, порушеннями майно­вих прав природокористувачів, водного і лісового законодав­ства, браконьєрством, іншими порушеннями законодавства про раціональне використання природних ресурсів.

Окремо треба сказати про можливості суду щодо притяг­нення винних осіб до матеріальної відповідальності. Дуже час­то порушення норм екологічного законодавства призводять до матеріальних збитків держави чи природокористувачів. Суд зобов'язаний визначити розмір такого збитку і стягнути його з правопорушника. Причому закон передбачає в цих ви­падках як повне відшкодування завданого збитку, так і змен­шення його розміру, яке допускається лише з урахуванням майнового стану громадянина, що його завдав.

Отже, суди мають великі можливості впливати на стан за­конності в галузі природокористування. Проте ця можливість ще не завжди і не всіма судами належним чином використо­вується. Як зазначається в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про від­повідальність за порушення законодавства про охорону при­роди» від 26 січня 1990 р., допускаються помилки у застосу­ванні законодавства. Не забезпечується принцип невідворот­ності відповідальності за забруднення ґрунту, рік, озер, морів та атмосферного повітря. Не завжди притягуються до відпо­відальності всі особи, причетні до злочину, внаслідок чого іно­ді лишаються непокараними організатори і пособники. Мають місце факти недооцінки суспільної небезпеки порушень зако­нів про охорону природи, призначення м'яких мір покарання злісним порушникам, неправильної кваліфікації їхніх дій. Не в усіх випадках застосовується конфіскація знарядь злочину. Деякі суди за наявності в природоохоронному законодавстві спеціальних норм, що регулюють порядок відшкодування збит­ків, вирішуючи позови про їх відшкодування, керувалися лише загальними нормами цивільного законодавства про зобов'я­зання із заподіяння шкоди.

У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду України звернув увагу суддів на необхідність усунення наявних недоліків і вдосконалення практики розгляду кримінальних та цивільних справ щодо порушення законодавства про охорону природи, забезпечення правильного й однакового застосування цього законодавства, неухильного додержання Положень Закону України «Про охорону навколишнього природного середо­вища», оскільки це є однією з гарантій екологічних прав гро­мадян щодо невідворотності відповідальності за порушення

законодавства про охорону навколишнього природного сере­довища.

Пленум наголосив, що суди повинні підвищувати ефектив­ність застосування правових засобів до порушень законодав­ства про охорону природи, активніше виявляти причини й умови, що сприяють екологічним правопорушенням, і реагу­вати з метою усунення їх винесенням окремих ухвал; розши­рювати гласність судових процесів у цій категорії справ.

Суди мають у кожній справі забезпечити всебічне, повне й об'єктивне з'ясування всіх обставин вчиненого злочину, ви­являти всіх його учасників, осіб, які сприяли цьому, і вживати заходів щодо притягнення їх до відповідальності.

Як відомо, важлива роль у забезпеченні законності у сфері природокористування належить органам внутрішніх справ. Виявляючи факти правопорушень, вони не обмежу­ються їх реєстрацією і припиненням, а й розробляють заходи щодо запобігання різним злочинам. Нерідко пропозиції орга­нів внутрішніх справ допомагають вжити невідкладних заходів щодо охорони прав та інтересів природокористувачів.

Органи внутрішніх справ на місцях часто виступають іні­ціаторами проведення огляду організації належного природо­користування. Це стимулює природокористувачів і сприяє розповсюдженню передового досвіду.

Однак у діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі з порушеннями законності є ще істотні недоліки. Їх співробітни­ки не завжди виявляють причини і умови, що сприяють по­рушенню законності, недостатньо залучають до боротьби з правопорушеннями громадськість, зв'язок з якою є неодмін­ною умовою покращання діяльності правоохоронних органів.

Важливою умовою покращання діяльності органів внутріш­ніх справ є високий рівень загальнотеоретичної і юридичної підготовки їхніх співробітників. З цією метою в Україні ство­рено Національну академію внутрішніх справ, мережу інших вищих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ.

Щоб розкрити злочин, знайти і викрити злочинця, потрібні не тільки ініціатива, винахідливість, високі моральні якості, а й міцні спеціальні знання. Для успішної боротьби з порушен­нями законності у сфері природокористування працівникам органів внутрішніх справ необхідно добре знати екологічне законодавство, неухильно і правильно його застосовувати. Правова культура — незаперечна якість будь-якого держав­ного і громадського діяча, вона береже його від надмірного захоплення владою і прищеплює демократичний напрямок мислення і дій.

На жаль, «працівники правоохоронних органів, — як слушно зазначалося в юридичної літературі, — досить часто погано обізнані з екологічним законодавством, не усвідомлю­ють пріоритетності екологічних проблем, своєї ролі в їх вирі­шенні»1.

Загальним для всіх правоохоронних органів заходом бо­ротьби за зміцнення законності є систематичне проголошен­ня порушень законності у сфері природокористування. Сам факт виявлення і обнародування того чи іншого правопору­шення буде громадським заходом впливу на особу, яка його допустила, і попередженням майбутніх порушень. Оприлюд­нення порушення — ефективний захід, але він рідко застосо­вується. Було б правильно, на нашу думку, визнати цей захід обов'язком правоохоронних органів, передбачивши його в за­коні.

Здійснюючи боротьбу з різними порушеннями законності у сфері екологічних відносин, працівники правоохоронних органів самі повинні бездоганно виконувати всі вимоги зако­нодавства.

Однією з особливостей забезпечення державою закон­ності є те, що правоохоронна діяльність одних органів конт­ролюється іншими. Зокрема, вищестояща Рада народних де­путатів здійснює контроль за законністю актів нижчестоящої Ради і має право відмінити ті з них, які протирічать актам вищих органів влади і управління, а також актам вищестоящої Ради. Суди, розглядаючи справи, мають можливість виправи­ти помилки, допущені міліцією і прокуратурою.

За умов розбудови правової демократичної держави фор­ми і методи зміцнення законності будуть удосконалюватись, як буде вдосконалюватись і сама система державних органів, що покликані забезпечувати додержування законності. Гадає­мо, було б доцільним, наприклад, оцінювати ефективність ро­боти Рад і їхніх виконавчих органів з урахуванням вирішення ними соціальних питань і питань зміцнення законності. Це стимулювало б їх ініціативу, вимагало б енергійно братися за ще не використані багатопланові можливості, змінити на кра­ще справи у галузі природокористування.

Зміцнення законності тісно пов'язане з розвитком і вдос­коналенням правоохоронної діяльності держави, є її невід'єм­ною складовою. Тому є достатньо підстав, щоб значно поси­лити увагу правознавців до глибшої розробки теоретичних проблем правоохоронної діяльності державних органів. Тим більше, що ця форма діяльності є однією з найважливіших рішень за умови розбудови правової демократичної держави.

Учені-юристи зробили багато для розв'язання проблем законності. І це невипадково: законність відіграє значну роль у вирішенні державних і господарських справ. Але цю проб­лему не можна вважати вичерпаною. Зміцнення законності у нашій державі було і залишається надзвичайно актуальним питанням, особливо у сфері природокористування.

Не можна миритися з тим, що Україна з її найкращими у світі землями, багатими корисними копалинами, розвиненою транспортною мережею, потужною наукою, висококваліфіко­ваними робітниками і селянами, високим освітнім рівнем на­селення впала в глибоку кризу. Щоб змінити стан на краще, треба значно підняти рівень природокористування.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук