105

---

Розділ 12. Правова охорона надр в Україні

§ 12.1. Надра як об'єкт правової охорони

Надра — частина земної кори, що розташована під по­верхнею суші та дном водоймищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Вони є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. Право власності на надра здійснюється через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місце­ві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо роз­порядження надрами законодавством України можуть нада­ватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Надра є надзвичайно важливим об'єктом природи. Багат­ства надр складають матеріальну основу всієї індустрії Украї­ни. Без мінеральної сировини не можливі розвиток енергети­ки, вугільної і хімічної промисловості, залізничного, автомо­більного, повітряного, водного транспорту, виробництво міне­ральних добрив, будівельних матеріалів, розвиток інших галузей народного господарства.

Надра не слід ототожнювати з корисними копалинами. Надра — ширше поняття, до них належить також підземна порожнина, де раніше була порода, так звані горні виробітки, які використовуються для розташування підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Проте визна­чальною частиною надр, звичайно, є родовища корисних ко­палин.

Як зазначено в ст. 5 Кодексу України про надра, родо­вища корисних копалин — це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та га­зів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами за­лягання придатні для промислового використання.

Україна має унікальні геологічні можливості, в її надрах знаходиться 200 видів корисних копалин, з яких видобуваєть­ся тільки 94. Використання високих можливост

ей надр для забезпечення економіки необхідною сировиною з власних джерел — це не тільки питання стабільного економічного роз­витку, а й питання безпеки держави.

Усі родовища корисних копалин становлять державний фонд цих копалин. За своїм значенням корисні копалини по­діляються на корисні копалини загальнодержавного і місцево­го значення. До копалин загальнодержавного значення відно­сяться вугілля, нафта, руда, природний газ та інші. До копа­лин місцевого значення — пісок, глина, камінь, галька, вапно, тощо.

Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Комітету України з питань геології та викорис­тання надр.

Запаси мінеральної сировини на нашій планеті величезні. Прогнозні ресурси хімічного палива оцінюються в обсязі близько 12 800 млрд. т, із яких вугілля складає приблизно 11 200 млрд. т, нафта — 740 млрд. т, природний газ — 630 млрд. т.

Проте обсяги і темпи видобування корисних копалин не можуть не викликати у людства занепокоєння. Все частіше зустрічаються тривожні повідомлення про можливу енерге­тичну кризу. Протягом всієї історії людства експлуатація надр постійно посилювалась. Приблизно кожні 15—18 років світо­вий обсяг добування корисних копалин збільшується вдвічі.

У сучасний період щорічно з надр землі видобувають близько 120 млрд. т. руди та інших корисних копалин.

Великі видобутки гірничих порід здійснюються на території України. У республіці щорічно видобувається 5,3 млн. т нафти, 28,1 млрд. м3 природного газу, майже 137 млн. т кам'яного та 9,3 млн. т бурого вугілля.

Великі обсяги видобування і використання корисних копа­лин негативно впливають на навколишнє середовище.

Усе це визначає значення забезпечення раціонального використання і охорони надр.

Користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи.

Надра надаються в користування для: геологічного ви­вчення, в тому числі дослідно-промиспової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, видобування корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних спо­руд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, поховання шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод, створення геологічних те­риторій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санаторно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздо­ровчі заклади тощо), задоволення інших потреб.

Користування може бути постійним або тимчасовим. По­стійним визнається таке, яке не має заздалегідь встановле­ного строку. Тимчасове може бути короткостроковим (до п'я­ти років) і довгостроковим (до двадцяти років). У разі необ­хідності ці строки можуть бути продовжені.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання на це спеціального дозволу (ліцензії), якщо в ньому не передбачено інше.

Ліцензування — це єдиний порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянкою надр з відповід­ною метою. Ліцензії надаються спеціалізованим підприєм­ствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та еконо­мічні можливості для користування надрами, Комітетом Ук­раїни з питань геології та використання надр за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Гірничий відвід — це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родо­вищ корисних копалин, а також для цілей, не пов'язаних з ви­добуванням останніх. Користування надрами за межами гір­ничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення надаються, як правило, коміте­том України по нагляду за охороною праці, а гірничі відводи для розробки родовищ місцевого значення надаються Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів.

Порядок надання гірничих відводів установлюється Кабі­нетом Міністрів України, який 27 січня 1995 р. затвердив від­повідне Положення.

Але із загального правила е винятки, коли надра на­даються у користування без надання гірничого відводу. Таки­ми винятками е надання надр для геологічного вивчення, у користування для видобування прісних підземних вод і роз­робки родовищ торфу. В зазначених випадках це здійснюєть­ся на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).

Законодавством про надра визначено також право зем­левласників і землекористувачів на видобування корисних ко­палин місцевого значення, торфу і прісних вод. Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра в межах наданих їм зе­мельних ділянок вони мають право займатись цим без спе­ціальних дозволів (ліцензій) та гірничого відводу при загальній глибині розробки до 2 м І прісних підземних вод до 20 м та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Видобування корисних копалин місцевого значення і тор­фу із застосуванням спеціальних технічних засобів, які мо­жуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими Радами народних де­путатів та органами Міністерства екології та природних ресур­сів України на місцях.

Землевласники і землекористувачі можуть бути позбавле­ні зазначених прав у разі порушення ними порядку і умов ко­ристування надрами на наданих їм у власність або користу­вання земельних ділянках місцевими Радами народних депу­татів або іншими спеціально вповноваженими органами в по­рядку, передбаченому законодавством України.

Право користування надрами припиняється в разі:

1) відсутності потреби в цьому;

2) закінчення встановленого на це строку;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано;

4) застосування методів і способів, що негативно вплива­ють на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених відповідним дозволом (ліцензією);

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років не розпочне користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється тим органом, який надав на це дозвіл, а у випадках, передбачених пункта­ми 1, 4, 5 і 6, у разі незгоди користувачів, — у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користу­вання земельною ділянкою вирішується у встановленому зе­мельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть передбачатися й інші ви­падки припинення права користування надрами.

Після вироблення запасів корисних копалин, а також у разі, коли за техніко-економічними розрахунками та іншими обґрунтуваннями подальша розробка родовищ чи його частин є недоцільною або неможливою, гірничодобувні об'єкти або ділянки цих об'єктів підлягають ліквідації або консервації.

У разі повної або часткової ліквідації гірничодобувного об'єкта гірничі виробки і свердловини повинні бути приведені у стан, який гарантує безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, а в разі консервації гарантує також і збереження родовищ, гірничих виробок та свердловин на весь період консервації. У разі ліквідації гірничодобувних об'єктів повинно бути вирішено питання про можливе вико­ристання гірничих виробок, свердловин для інших цілей сус­пільного виробництва.

Ліквідація і консервація гірничодобувних об'єктів або їх ді­лянок здійснюється за погодженням з органами державного гірничого нагляду та іншими заінтересованими органами у порядку, встановленому Комітетом України по нагляду за охороною праці.

Відносини з використання і охорони надр — гірничі відно­сини — регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Ко­дексом України про надра та іншими актами законодавства України, що додаються до них.

Гірничі відносини спрямовані на забезпечення раціональ­ного, комплексного використання надр для задоволення по­треб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного ви­робництва; охорони надр, гарантування при користуванні над­рами безпеки людей, майна та навколишнього природного се­редовища, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Важливі завдання в галузі використання та охорони надр передбачені постановами Кабінету Міністрів України: «Про Державний фонд родовищ корисних копалин України» від 2 березня 1993 р., «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр» від 5 травня 1997 р., «Про перелік корисних копалин та їх міні­мальні запаси або перспективні ресурси, що вважаються стратегічно важливими для економіки України» від 15 липня 1997 р.

 

< Попередня   Наступна >