110

---

§ 12.2. Поняття і зміст правової охорони надр

Багатства надр землі відносяться до вичерпних природних ресурсів, які не підлягають ні відновленню, ні самовідновленню. Вони потребують охорони, бездоганної в усіх відношеннях І насамперед у правовому.

Правовою охороною надр передбачається система право­вих заходів і норм, спрямованих на забезпечення геологічно­го вивчення надр, їх раціонального використання та надійний захист.

Отже, найпершим кроком до забезпечення охорони надр є їх геологічне вивчення, яке передбачає одержання даних про геологічну будову надр, процеси, які відбуваються в них, виявлення і оцінку корисних копалин, вивчення закономірностей їх формування і розміщення, з'ясування гірничотехнічних та інших умов розробки родовищ і використання надр для ці­лей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Вимоги щодо геологічного вивчення надр викладені в ст. 38 Кодексу України про надра.

Важливою передумовою забезпечення охорони надр є їх раціональне використання. Корисні копалини повинні видобу­ватись у місцях залягання якомога повніше, з найменшими витратами, має забезпечуватись їх господарське використан­ня підприємствами, організаціями, установами і громадянами. Згідно з чинним законодавством про надра основними вимо­гами в галузі їх охорони є такі:

а) забезпечення належного правового регулювання охо­рони надр;

б) додержання встановленого порядку надання надр у ко­ристування;

в) раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

г) недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з ко­ристуванням надрами, на збереження запасів корисних копа­лин, гірничих в

иробок і свердловин, що експлуатуються чи за­консервовані, а також підземних споруд;

д) охорона родовищ корисних копалин від затоплення, об­воднення, пожеж та інших факторів, що впливають на їх якість і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх роз­робку;

е) запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановлено­го законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

е) запобігання забрудненню надр при підземному збері­ганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, схованні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

ж) додержання інших вимог, передбачених законодав­ством про охорону навколишнього природного середовища.

Зазначені вимоги е складовою частиною компетенції ви­щих і місцевих органів державної влади і управління у сфері регулювання гірничих відносин. Зокрема, до відання Верхов­ної Ради України належить:

1) законодавче регулювання гірничих відносин;

2) визначення основних напрямів державної політики в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр;

3) визначення повноважень органів державної виконавчої влади, місцевих Рад народних депутатів щодо використання та охорони надр.

До відання Кабінету Міністрів України належить:

1) реалізація державної політики у сфері регулювання гір­ничих відносин;

2) здійснення державного контролю за геологічним ви­вченням, використанням та охороною надр;

3) визначення порядку діяльності органів державної вико­навчої влади в галузі використання і охорони надр, коорди­нація їх діяльності;

4) забезпечення розробки загальнодержавних та регіо­нальних програм у зазначеній галузі;

5) визначення порядку використання надр та їх охорони;

6) вирішення інших питань.

Питання охорони надр у межах своєї компетенції вирі­шують також Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні і сільські Ради народних депутатів.

Охорону надр покликані здійснювати й інші органи дер­жавного управління: Міністерство екології та природних ре­сурсів України, Комітет України з питань геології та вико­ристання надр, Комітет України по нагляду за охороною праці.

Громадяни та їх об'єднання сприяють місцевим Радам на­родних депутатів і спеціально уповноваженим органам дер­жавної виконавчої влади у здійсненні заходів щодо раціональ­ного використання та охорони надр.

Користувачі надр мають право:

здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчен­ня, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу (ліцензії);

розпоряджатися видобутими корисними копалинами;

здійснювати на умовах спеціального дозволу (ліцензій) консервацію наданого в користування родовища корисних ко­палин або його частини.

Користувачі надр зобов'язані:

використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональ­не, комплексне використовування та охорону надр;

виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

Охороні надр сприяють передбачені законодавством об­меження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення користування надрами в разі порушення відповідних вимог. Ці заходи можуть бути застосовані органами Міністерства еко­логи та природних ресурсів України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спе­ціально вповноваженими на те державними органами.

Одним із заходів охорони надр є заборона проектування і будівництва населених пунктів, промислових комплексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення діля­нок надр, що підлягають забудові.

Законодавством передбачені й інші охоронні заходи щодо забудови площ залягання корисних копалин. Так, забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного зна­чення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, дозволяєть­ся у виняткових випадках лише за погодженням з відповідни­ми територіальними геологічними підприємствами та органа­ми державного гірничого нагляду. Існує спеціальне Положен­ня про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, яке було затверджене поста­новою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 р.

Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їх залягання під­земних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних ко­палин, дозволяється за погодженням з відповідними місцеви­ми Радами народних депутатів.

Особливій охороні підлягають ділянки надр, що мають ве­лике наукове та культурне значення. Це рідкісні геологічні відслонення, мінералогічні утворення, палеонтологічні об'єкти тощо. Вони можуть бути оголошені у встановленому законо­давством порядку об'єктами природно-заповідного фонду України.

Певне значення для забезпечення охорони надр має платня за їх користування. Вона справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами; 2) відрахувань за гео­логорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

4) акцизного збору.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків або регулярних, які визначаються на підставі відповідних еколого-економічних розрахунків.

Нормативи платні за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України. 12 вересня 1997 р. він затвердив «Базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для добування корисних копалин».

Платня за користування надрами може сплачуватись як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (час­тина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання ін­ших послуг), крім матеріалів, продуктів та послуг, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У законодавстві про надра встановлений також розподіл платежів за користування надрами між бюджетами різних рівнів та умови сплати інших видів відрахувань і зборів.

По окремих видах мінеральної сировини, що видобуваєть­ся з родовищ з відносно кращими гірничо-геологічними і економіко-географічними характеристиками, при одержанні ко­ристувачем надр наднормативного прибутку може встановлю­ватись акцизний збір.

Від плати за користування надрами звільняються:

а) землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобуток корисних копалин місцево­го значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у влас­ність або користування земельних ділянках;

б) користувачі надр — при організації геологічних об'єктів природно-заповідного фонду;

в) користувачі надр — за здійснення розвідки корисних копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобут­ку корисних копалин. Користувачам надр можуть надаватися й інші пільги.

Охороні надр значною мірою сприяє державний облік ро­довищ і проявів корисних копалин та державний баланс їх за­пасів. Державний кадастр родовищ і проявів корисних копа­лин містить відомості про кожне родовище, включене до Дер­жавного фонду, щодо кількості та якості цих запасів, а також .відомості про кожний прояв корисних копалин.

Державний баланс запасів корисних копалин містить відо­мості про їх кількість, якість та ступінь вивчення щодо родо­вищ, які мають промислове значення, їх розміщення, рівень освоєння, а також відомості про видобуток, утрати і забезпе­ченість суспільного виробництва розвіданими запасами.

Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин та державний баланс запасів корисних копалин ведуться Ко­мітетом України з питань геології та використання надр.

Усі запаси корисних копалин підлягають експертизі та оці­нюються Державною комісією України по запасах корисних копалин у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Охорона надр передбачається і в основних вимогах щодо розробок родовищ корисних копалин. При цьому повинні за­безпечуватися:

1) недопущення наднормативних утрат і погіршення якості корисних копалин;

2) недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин у результаті проведення гірничих робіт;

3) складування, збереження та облік корисних копалин;

4) інші вимоги, що сприяють охороні надр.

Велика роль в охороні надр належить державному конт­ролю і нагляду в гірничій справі, які спрямовані на забезпе­чення додержання всіма державними органами, підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами встанов­леного порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, установлених законодавством України.

Державний контроль за геологічним вивченням надр здій­снюється Комітетом України з питань геології та використан­ня надр і його органами на місцях.

Державний нагляд за веденням робіт по геологічному ви­вченню надр, їх використанням та охороною здійснюється Комітетом України по нагляду за охороною праці та його ор­ганами на місцях.

Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснюють місцеві Ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство еко­логії та природних ресурсів України і його органи на місцях.

Повноваження органів державного геологічного контролю та органів державного гірничого нагляду щодо здійснення контролю і нагляду закріплені відповідно в статтях 62 і 63 Ко­дексу України про надра.

Питання, пов'язані з гірничим наглядом, регулюються По­ложенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 21 лютого 1995 р.

 

< Попередня   Наступна >